Кіптівський ЦНАП - взірцевий в Україні

Засніжена київська траса вела до Козелецького краю. А в Кіптях побачили прогорнуту, хоч і припорошену зверху снігом, дорогу до Центру адміністративних послуг. За результатами всеукраїнського конкурсу «Кращі практики місцевого самоврядування-2016» його визнано взірцевим в Україні.

Першою ліквідували бюрократію

І справді, на перший погляд, приміщення сучасне, такий собі зразок лаконічного з модними деталями офісного стилю. Тільки під дахом викладена великими цифрами дата 1967 вказує на те, що будівлю реконструйовано.

— Це був будинок культури — старий, занедбаний, холодний. Але він розташований у зручному для людей місці. Ми зробили проект капітального ремонту в сучасному стилі — викинули всі стіни, крім чотирьох зовнішніх, відкрили для відвідувачів внутрішній простір, поставили нові меблі. Кошти, майже 1,5 мільйона гривень, взяли з бюджету об’єднаної територіальної громади, — розповів голова ОТГ Володимир Кучма. — Звідти ж фінанси й на будівництво економної котельні на дровах.

Логіка цього рішення проста — не знайшлося спонсорів. Як у казці про Івасика-Телесика, всі говорили: нехай інші візьмуть на крилята, — наводить влучне порівняння Володимир Володимирович. Ніхто не взяв, а надавати людям послуги було конче потрібно. Адже в громаду об’єдналося шість сільських рад на великій території — майже триста квадратних кілометрів, на яких живуть 3380 чоловік. У західних областях, приміром, такі формування виникають на вдвічі менших площах з більшою кількістю людей. А на Чернігівщині мала густота населення і великі відстані між селами, тож було важливо наблизити адміністративні послуги (спочатку їх було 32, тепер додаються нові, і вже 38) до членів громади. Це не тільки виписка довідок, а вирішення цілого комплексу побутових і соціальних питань, які виникають у повсякденному житті. Люди старіють, транспортне сполучення погане. Перевізники приватні, і ніхто не хоче їхати в село за 25 кілометрів з двома десятками людей: сьогодні, може, хтось один вибереться у райцентр, а завтра — ніхто. Яка йому вигода? Тож і виникла ідея створення Центру надання адміністративних послуг у доступному для всіх місці: село Кіпті розташоване так, що добиратися до нього зручно з усіх куточків громади. І в перспективі є плани щодо власного комунального транспорту, аби ні від кого не залежати.

У нововідкритому ЦНАПі люди відчули зовсім інше ставлення, ніж було раніше в чиновницьких кабінетах. Молодь, яку набрали за конкурсом з різних населених пунктів (дехто навіть з райцентру), — це компетентні фахівці, котрі працюють з клієнтами приязно і без бюрократичної тяганини.

Приваблює молодих і те, що громада має можливість забезпечити цінні кадри, котрих вкрай потребує, житлом.

Пріоритети там, де діти

У Кіптях побували делегації майже з усіх районів області, навіть Сумщина і Київщина досвід переймали. Лише з рідного Козельця ніхто не навідався. «У них же стереотипне гасло: один район — одна громада. А тут ми зі своїми успіхами», — коментує Володимир Кучма. Розповідає про далеко не поодиноку ситуацію в межах реформи децентралізації, коли приєднання до ОТГ гальмують голови сільрад, побоюючись за свої посади: сьогодні він, мовляв, Іван Іванович, а завтра просто Іван — бери корзину і йди по гриби, яких у цій місцевості дуже багато. У Кіптівській громаді з цим проблем не було: голови сільрад зібралися, домовилися, кому доручити очолити новостворене об’єднання, і дружно підтримали його кандидатуру. Не було ніяких закулісних ігор і передвиборних пристрастей: дотрималися букви закону і почали господарювати. До речі, жоден голова сільради не постраждав: майже всіх односельці обрали старостами, один очолив відповідальну ділянку роботи при ОТГ.

Далі визначали пріоритети. Найважливіше для кожної родини — турбота про дітей. Їх потрібно виховувати, розвивати, вчити. Отже, першими у списку стали школи і дитсадки. Всі приміщення потребували ремонту. «Не повірите, в одній школі я побачив таку діру у вікні, що горобець залітав до кімнати, хапав крихту і вилітав обідати», — каже голова громади.

Отож, перекривали дахи, міняли вікна на енергоощадні, модернізували опалення. Відійшли від звичного правила, що все керівництво ОТГ має працювати в одній конторі. Кожен відповідальний за свій напрям роботи перебуває там, де його присутність найпотрібніша. Приміром, відділ освіти і відділ культури розміщені у селі Прогрес. Тому що там багато дітей: опорна загальноосвітня школа, музична і з часом буде спортивна. «Не повинно виникати таких ситуацій, коли розповідають, що вчора на заправці сиділи дві шестикласниці і смакували колу. А куди їм ще податися, якщо поруч клуб зачинено, а завідує ним глуха стара тітка, від якої культури не дочекаєшся? — завважує голова громади. — Де діти — там і культурне виховання має бути».

Коли дійшла черга до оптимізації, були хвилювання. Бо якщо в школі два десятки учнів, один педагог «і кравець, і швець», а в класі сидить випускник, переконаний, що він — найкращий, тому що ні з ким конкурувати, то якість навчання там дуже сумнівна. Тут голова громади мусив учинити дипломатично: першим закрили навчальний заклад у Кіптях. У ньому навчалися дід і батько Володимира Володимировича та й він сам. Шкода було, але починати слід із себе. В іншому селі сказали б: «Не встигли в громаду об’єднатися, як он уже що творять».

Плани амбітні, але спільні

Об’єднана територіальна громада відрізняється від територіально-адміністративного устрою, що існував досі, тим, що її члени — справжні господарі. Їм не треба щогодини «звітувати в район», коригуючи показники у бік поліпшення, і не треба приховувати проблеми. Навпаки: всі негаразди висвітлюють, аналізують і долають. Якщо раніше доводилося «вибивати» копійки на сільські потреби, то тепер є власні фінанси. «Коли ми об’єдналися в одну громаду, планували бюджет 2016 року в сумі 17,5 мільйона гривень, а одержали понад 24 мільйони, більше 5 мільйонів становила державна субвенція. Серед джерел наповнення — податок на доходи фізичних осіб, плата за землю, акцизний податок, єдиний податок та деякі інші».

Тобто кошти є. І тепер головне — втілити в життя амбітні плани. Тут не приховують, що вони саме такі: люди в громаді змінилися позитивно, почали дивитися навколо себе хазяйським оком, зрозуміли, що не треба чекати ні від кого благодіянь, а працювати самим. Так, є в селах аграрні підприємства, але їм потрібна лише земля селян, яку вони орендують. У них своя робота, вони можуть оранку взимку затіяти, аби навесні раніше сівбу почати. Приміром, 31 грудня дискували поля. Так що у техніці на потреби села можуть відмовити. А податки люди платять, і це дає змогу фінансувати всі нагальні потреби: прибирання снігу, забезпечення комфортного життя в селах громади. А ще — розв’язання соціальних проблем. Так, торік з’ясувалося, що потрібна програма підтримки людей, котрі опинилися у складних життєвих обставинах: хвороба, пожежа, травма тощо. Раніше у сільських радах не було на це коштів. А тепер надали понад 100 тисяч гривень, і ніхто не залишився наодинці з бідою.

Запрацювала на території Кіптівської ОТГ і власна «Інсулінова програма»: 14 хворим на цукровий діабет повністю оплатили конче необхідний їм медпрепарат. Також втілили в життя пільгові автобусні перевезення: на чотирьох місцевих маршрутах та одному до обласного центру перевізникам щомісяця сплачують 14 тисяч гривень, аби возили заслужених членів громади безкоштовно. Нині у Кіптівській об’єднаній територіальній громаді дружно працюють над створенням Центру первинної медичної допомоги. Нині шукають фахівця, котрий має бути з вищою освітою. Планують до середини нинішнього року цей медичний заклад відкрити.

Ще про одну місцеву програму розповідають з усмішкою: майбутнє громади — за підростаючим поколінням. Отже, треба збільшувати кількість новонароджених. Тому потрібна молодь. А вона піде туди, де відчує підтримку і матиме перспективи гідного життя. Тож, порадившись, члени громади схвалили програму підтримки молодих родин, котра запрацювала з 1 січня нинішнього року. Тепер на кожну новонароджену дитину батьки отримають одноразову виплату в сумі 20 тисяч гривень. Перша дівчинка вже народилася, очікують народження інших діток.

«Ми повинні реально дивитися на життя», — вважає голова громади. І це найкращий підхід.

Володимир КУЧМА, голова Кіптівської об’єднаної територіальної громади:  У планах на нинішній рік у нас ремонт доріг, водогін, програма освітлення центральних вулиць. А ще — введення в експлуатацію пожежного депо. Дехто каже, що нас рятують тільки ті кошти, які надає держава. Це не так! На розвиток інфраструктури торік ми витратили не менше власних коштів — понад 5 мільйонів гривень. Не забули й про дороги, розбиті вщент, як і в цілому в Україні. Тісно співпрацюємо зі Службою автомобільних доріг України, на деяких ділянках провели ямковий ремонт, на деяких — капітальний, це дуже дорого, вартість кілометра — понад мільйон гривень. Тому все будемо робити поступово.

Ірина КУДРИК, директор Чернігівського центру розвитку місцевого самоврядування: Якщо говорити про складові успіху цієї громади, то очевидно, що тут працює команда. Сьогодні люди знають, що вони на правильному шляху, хоча рік тому ще були певні сумніви, можливо, недовіра, не було нормативної бази. А нині ця громада може сказати: «Ми це зробили! Це успіх! Усі ті можливості, які в нас були, ми використали ефективно». Мені імпонує те, що для кожного села на майбутнє було обрано певну стратегію. Приміром, Кіпті — адміністративний центр громади, Прогрес — центр освіти, культури та спорту, для інших — інші напрями. Ці складові, як на мене, дають загальний позитивний результат.