"Нонсенси" РДА або ще раз про децентралізацію на Вознесенщині

Валентин Бойко, координатор Миколаївського офісу реформ з децентралізації та розвитку, поділився думками про ставлення керівництва Возесенської РДА до об'єднання громад в районі. 

"15 вересня 2016 року у газеті «Вісті Вознесенщини» № 37(12529) опубліковано мою статтю «Першим виборам в об'єднаних громадах на Миколаївщини - бути!», у якій на широкий загал було проінформовано про стан процесів об'єднання територіальних громад у нашому регіоні.  У цьому ж номері газети статтю прокоментувала голова Вознесенської РДА Наталя Баланюк під назвою "Виборам в ОТГ - бути. А чи бути обіцяним ОТГ привілеям?", - де вона дозволила собі таке вільне трактування подій і обставин, що здатне спантеличити будь-кого. Викликає подив відвертий шантаж державних органів з боку керівника виконавчої гілки районної влади: "якщо ж держава відмовиться ...", - і подальший «заклик» до населення і сільських голів на кшталт: "… не бути осторонь зазначеного процесу і, якщо виникне така потреба, піднятися і відстоювати свій вибір, доводити свою спроможність ... не розраховувати, що за них все вирішить райдержадміністрація".

Я міг би у вигляді особистого листування чи усного роз'яснення пояснити Наталі Баланюк щодо її «азартного» трактування об’єднавчих процесів на Миколаївщині. До цього часу і робочі і людські стосунки дозволяли таке. Але коли свою точку зору публічно висловлює голова РДА – це розцінюється як офіційна позиція районної влади, яка представляє інтереси держави на конкретно визначеній території. Зважаючи на те, що Наталя .Баланюк прокоментувала інформацію Офісу реформ  публічно, - мушу відповісти у такий самий спосіб – через ЗМІ.

Тож бачу в коментарі голови Вознесенської РДА багато перекручень і пересмикувань. Зразу скажу, не знаю і не чув ні про які-такі "привілеї" об'єднаним територіальним громадам (ОТГ). Можу підтвердити про визначену законом державну підтримку спроможним  громадам (визначених у Перспективному плані) у вигляді субвенції на розвиток інфраструктури.  Знаю про підтримку проектів громад з боку програми ДФРР. Зазначаю, підтримка місцевого самоврядування на рівні принципу існує скрізь у світі, особливо в державах, які вважають себе правовими, соціальними і демократичними, тим більше, під час проведення реформ. Впевнений, що і в наступному році держава знайде спосіб підтримати об'єднані громади, навіть якщо вони не отримали статусу спроможних. І не тільки об'єднаних. Нагадаю, в цьому році бюджетний кошик середньостатистичної громади в Україні має достатнє наповнення, настільки достатнє, що інколи дозволяє громадам дотувати районні потреби.  

Що стосується "нонсенсу", на який так палко посилається пані Баланюк в своїх коментарях, то основним "нонсенсом" , як не дивно, є вона сама як держслужбовець, що виступає у ролі опонентки статті 19 Конституції України.

Ніколи не міг уявити, що голова місцевої державної адміністрації, яка має відповідати за забезпечення законності і правопорядку на території району, може собі публічно дозволити в ситуації, яка потребує державницької виваженості і далекоглядності, звертатись до людей з абсолютно деструктивними закликами до непокори. Це перший в Україні керівник адміністрації району, який так себе повів. Хто з місцевих бізнесменів або політиків наставив її на такий крок, -  мені важко сказати.

адаю відповідь на зухвалість пані Баланюк.

Почну з того, що не треба змішувати вимоги до адміністративно-територіального устрою з організацію бізнесу на тій чи іншій території, приміром на території Бузької і Таборівської громад, про яких більш за все піклується пані Баланюк (Олександрівська і Прибужанівська ОТГ виставлені нею на позір, це всі розуміють). Перше диктується необхідністю ефективного надання адміністративних та соціальних послуг, наближенням їх до людини, можливість розвитку територій. Друге - кон'юнктурою ринку (економічна ситуація на ринку, попит, пропозиція можуть змінитись, і бізнес за рішенням власника може у будь-який час зірватися з місця і перейти в інше вигідніше місце). Адміністративно - територіальний устрій є скелетом держави, він не може на відміну від бізнесу жваво рухатись і шукати вигідніші місця. Тож нова конфігурація організації влади за результатами територіальної реформи створює сприятливий клімат для приходу бізнесу, а НЕ НАВПАКИ!

Добру організацію соціально відповідального бізнесу на територіях існуючих (ще необ'єднаних) громад треба поважати і цінувати (ПДФО є суттєвим джерелом наповнення бюджету), але це не означає, що там, де є бізнес, необхідно створювати ОТГ з обов'язковим наданням їм статусу спроможних. Ще раз нагадую, спроможність громад визначають не збори громадян шляхом голосування і складанням протоколу, не сільські голови "тримаючи руку на пульсі", не бізнес-партнери в наглядовій раді тієї чи іншої корпорації чи товариства, а ДЕРЖАВА. Регулюючи адміністративно-територіальний устрій, держава визначає вимоги до створення адміністративно-територіальних одиниць таким чином, аби ці одиниці були спроможними для виконання тих функцій, заради яких вони утворюються. Саме Перспективний план формування громад Миколаївської області визначає вимоги до оптимальної конфігурації громад як в адміністративному, інфраструктурному, так і в економічному планах. Перспективний план по кожній області затверджується розпорядженням Кабміну.

Якщо Вас, пані Наталю, дуже хвилює доля Бузької об'єднаної громади, то відповідно до Методики формування спроможних територіальних громад адміністративні і соціальні послуги мешканці цієї об'єднаної  громади мають отримувати у місті Вознесенську, там, де вони їх отримують наразі, де більшість з них має роботу, користується ринками, банками, театрами, стадіонами, магазинами, майстернями, парковою зоною міста обласного значення. Де навчаються їх діти, відвідують музичні та художні школи. Де є вся належна інфраструктура.  

Варто зазначити, що до складу Бузької і Таборівської громади входить по одному населеному пункту, власне центри - села Бузьке і Таборівка. Вони не просто знаходяться біля міста Вознесенськ, вони вже давно "врослися" в місто: їдеш по селу Бузьке і не розумієш де закінчується Бузьке і починається  Вознесенськ.

Населені пункти Вознесенськ, Бузьке і Таборівка вже давно стали єдиним соціально-економічним кластером. Цілком логічно, що села Бузьке і Таборівка мають бути місцями комфортного проживання, а місто Вознесенськ - працювати на розвиток всієї території, забезпечувати людей роботою і ринками. Ці три поселення визріли, щоб взаємодоповнювати один одного. Тож відповідати вимогам спроможності, потребам людей і здоровому глузду має модель об'єднання цих громад з адміністративним центром у місті Вознесенськ. Більш того, до цього об'єднання по Методиці мали б бути запрошені Григорівська, Вознесенська селищна та Новогригорівська громади.

Пані Наталя ще три тижні тому на засіданні спільної обласної робочої групи презентувала Перспективний план Вознесенщини, де за її думкою до складу вже створеної Олександрійської об'єднаної громади з центром в селищі Олександрівка мали б входити і Бузька і Таборівська громади. Що на найближчі десятиліття зобов'язувало б жителів села Бузьке чи Таборівка їхати через Вознесенськ за отриманням соціальної, медичної, іншої допомоги   до селища Олександрівка, яке знаходиться за 10-12 кілометрів. Чим  можна керуватись, виходячи з подібною пропозицією, якщо мешканці Бузького і Таборівки весь спектр  послуг можуть  отримати у м. Вознесенськ на сусідній вулиці, у крайньому випадку через дві-три зупинки міського громадського транспорту від місця проживання.  

Щодо визнання спроможними об'єднаних Бузької і Таборівської громад з адміністративним центром в селі Бузьке, то у мене великі сумніви в життєздатності такої ідеї. Сподіватись на те, що табличка буде висіти на будинку Бузької сільради, а під організацію послуг  буде використовуватись майно спільної власності територіальних громад району в місті Вознесенську - то це балачки. Відповідно до поокремої чисельності і розміру територій громад Вознесенщини частка, яка буде належати Бузькій громаді, може скластися образно кажучи з двох-трьох кімнат, можливо з одного поверху від наявного в районному центрі майна. І чи буде взагалі щось "складатись" - це ще питання. Позаяк майбутня районна влада укрупненого Вознесенського району (Вознесенський, Веселинівській, Доманівський, Єланецькій) буде правонаступником майна і майнових прав району. Відповідно буде використовувати базу теперішнього районного центру, якої можливо буде і не вистачати. Таким чином, для визнаної гіпотетично спроможної Бузької об'єднаної громади треба буде десь знаходити далеко не гіпотетичні, а реальні адмінбудівлі, бюджет, інші ресурси для розміщення органів управління місцевого самоврядування (управлінь, відділів), органу державної реєстрації прав, актів цивільного стану, реєстрації місця проживання, відділення пенсійного фонду, терцентру соціального захисту, органу правопорядку, пожежної частини, пункту швидкої допомоги, центру надання адміністративних послуг, відділу держархбудконтролю, центру первинної медичної допомоги та інших об'єктів.

Скажіть, будь ласка, навіщо все це городити в селі Бузькому на відстані одного житлового кварталу від місця, де все вищенаведене вже є і треба тільки протягнути руку, щоб дістати! Надія на ст. 93 Бюджетного кодексу щодо отримання послуг будь-де у м. Вознесенську за гроші - малоймовірна. З районного рівня багато функцій в найближчий час буде передано на місця.

Є у декого побоювання, що місто Вознесенськ після об'єднання почне "хапати"? Впевнений - НІ! Зараз ж ніхто не "хапає". На сьогодні жодного представника від навколишніх територій в Вознесенській міській раді не має, але місто ні для кого не закрито, навпаки, люди  з району отримують те, за чим їдуть чи не щодня. В принципі нічого абсолютного і стерильного в житті не буває, конфлікти існують завжди і всюди, навіть в дружній родині, але для того і створюється в соціумі представницький колективний розум, щоб все  зважено і своєчасно вирішувати.

Щодо Прибужанівської та Олександрівської громад. Хоча ці громади поки що не представлені в Песпективному плані формування громад Миколаївської області (об'єднання поза Перспективним планом з подачі Мінрегіонрозвитку прийнято називати "вільним"), однак ці громади є перспективно (потенційно) спроможними (з частково наявною інфраструктурою), і це розуміють в області. Обласна робоча група з підтримки та впровадження заходів із добровільного об'єднання територіальних громад у Миколаївській області після факту утворення цих громад - наприкінці серпня - одноголосно визначила ці громади як спроможні з подальшим клопотанням до Миколаївської обласної ради щодо ухвалення рішення про несення змін до Перспективного плану. Чекаємо на вирішення питання в цілому по Вознесенщині, далі - в обласній раді.

Щодо Бузької і Таборівської громад робоча група оцінила обставини навколо них (на той час не об'єднаних, але принципового значення це не має) та висловило КОЛЕКТИВНЕ побажання районній владі доопрацювати бачення і пропозиції їхнього місця в Перспективнону плані області, яке б відповідало чинному законодавству, Методиці формування територій громад і потребам мешканців, за що проголосувала переважна більшість членів робочої групи. Виокремлювати Бузьку об'єднану громаду від міста Вознесенськ на мій суб'єктивний погляд - не найкраще рішення! Це створить дуже негативний прецедент, після чого вся територіальна реформа на Миколаївщині з її "скрепами" накриється мокрим рядном.

Здається тут все зрозуміло.

Незрозуміло для мене інше. Звідки така лють і незичливість керівництва Вознесенського району, окремих сільських голів до міста Вознесенськ і керівництва міста. Я не збирають примушувати високоповажних чиновників з одного чи іншого боку до "братерської любові", але з волаючою немилістю треба щось робити. На засіданні спільної робочої групи в серпні я у своєму виступі був вимушений нагадувати розлюченій пані Баланюк, що Вознесенський район це Україна, а місто Вознесенськ є українським містом і питання об'єднання стоїть не з ворожим містом закордонної держави.

Працюючи в Офісі реформ більш ніж півтора року, бачу: антагонізм  еліт районів і районних центрів не вщухає і ще більше поглиблюється, навіть роздмухується. Це говорить тільки про те, що місцева влада не є самостійною і не є відповідальною в глибокому державницькому розумінні цього слова.  Побачити країну вдається далеко не всім. 

Конче необхідно перегорнути цю ганебну сторінку. Залишити в минулому ворожість, образи, недовіру. Треба якнайшвидше впроваджувати  повноцінний інститут місцевого самоврядування, а тому створити нові спроможні громади на новій територіальній основі, переобирати місцеву владу, надати їй можливість володіти однаковими повноваженнями, однаковими правами щодо використання ресурсів, наповнення бюджету, однаковими інструментами для забезпечення розвитку територій.

Від громадянського суспільства - міра своєї небайдужості і відповідальності за тих, кому ми довірили місцеві і державні справи".