Хто ж не виконує законодавство при створенні об’єднаних громад на Закарпатті?

Тиждень, що минає, ознаменувався бурхливими протестними акціями сотень мешканців сіл Свалявщини і Хустщини поблизу і в будівлі облдержадміністрації. Переважна більшість із них протестували через тривале і, на їх переконання, неправомірне та суб’єктивне затягування чиновниками ОДА надання висновку про відповідність Конституції і законам України рішень сільських рад щодо добровільного об’єднання територіальних громад.

Центрами об’єднаних громад обрані відомі й самодостатні села Поляна і Нижнє Селище. За мітинговими пристрастями і суперечливими коментарями можновладців ОДА і мітингувальників у мас-медіа для пересічних закарпатців так і неясною залишилася правова сторона конфлікту. Саме тому редакція газети і звернулася з низкою запитань до консультанта з правових питань Регіонального офісу впровадження децентралізаційної реформи Закарпатського відділення Асоціації міст України Олега Лукші.

— Пане Олеже, в чому власне полягає правова сутність конфлікту між ОДА і сільськими радами?

— За моїми уже дворічними спостереженнями реформних процесів на Закарпатті як експерта, правова сутність нинішнього конфлікту полягає в упередженому, часто суб’єктивному і некоректному, а нерідко і неправильному трактуванні владою основного реформного Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Сумніви в цьому відпали, коли ми надіслали кілька висновків Закарпатської ОДА експертам із правових питань Мінрегіону і Асоціації міст України. Особливо суб’єктивно і некоректно чиновниками ОДА трактується процес громадського обговорення добровільного об’єднання, де вишуковуються начебто порушення конституційних прав мешканців, які не взяли участь в обговоренні або не підтримують об’єднання. І вже зовсім неправомірною є вимога до більше як 50 % переважання кількості жителів, які підтримують об’єднання громад. Жодні подібні цифри ніде і ніким не унормовані! Важливим і вирішальним згідно з законом є те, що за результатами громадських обговорень місцева рада як представницький орган громади ухвалює на сесії позитивне рішення. Не можна руйнувати систему місцевого самоврядування ігноруванням ролі й рішення обраного представницького органу громади — місцевої ради. 

— Чи знають вищі інстанції — уряд, Адміністрація Президента, про негативні висновки, які надає Закарпатська ОДА з порушеннями законодавства? 

— Своєрідна особливість відомих «висновків» ОДА полягає в тому, що в них начебто і нема прямої відмови, а є цілком надумані формулювання на кшталт «на доопрацювання» або ж документи представлені не за канонами «діловодства», або висловлюються сумніви і побоювання щодо майбутньої фінансової спроможності об’єднаної громади, що, до речі, є виключною прерогативою уряду, а не ОДА. Нижньоселищенська громада, таким чином, чекає вже 2 місяці позитивного висновку ОДА, на який законом передбачено 10 робочих днів. Звісно, всі відмовні висновки незадоволені ними сільські ради надсилали в Мінрегіон. Є навіть лист-роз’яснення Мінрегіону з цього приводу на адресу ОДА. Втім, здається, цей лист не мав у чиновників відповідної реакції.

— Які ще, на вашу думку, невиконання законів і нормативних актів щодо децентралізаційної реформи мають місце на Закарпатті? 

— Насправді мова йде всього-на-всього про один Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громади» та урядову Методику формування спроможних територіальних громад, яка є одним із механізмів його реалізації. Так от, виключно ОДА розробляє і подає на затвердження облради проект Перспективного плану формування територій спроможних громад, але не робить цього. Втім, Перспективний план аж ніяк не є фактом чи обов’язковою умовою реального і добровільного об’єднання громад. А на Закарпатті він узагалі уже рік після провалу облрадою минулого скликання не подавався ОДА на сесію облради для затвердження. Тим не менше аргумент «невідповідності проекту (!) Перспективного плану» також використовується для «обгрунтування» з боку ОДА відмовних висновків. До речі, Закарпаття — єдиний регіон в Україні, де досі немає затвердженого Перспективного плану, що створює багато правових колізій у відносинах регіону з урядом. 

Є ще одна «новація» від ОДА, яка вже перебуває у протиріччі як із Законом «Про місцеві державні адміністрації» (ст. 35), так і з базовим Законом «Про місцеве самоврядування в Україні». Це — нещодавнє створення і поїздка 9 вересня у Плосківську сільську раду комісії з 3-х працівників ОДА для «вивчення» питання, чи був дотриманий принцип добровільності в процесах створення Полянської об’єднаної територіальної громади. Між тим, добре відомо, що за законом «місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень». Отже протиправними є як створення, так і дії подібної комісії та її висновки.

— Впродовж останніх місяців в рупорі ОДА газеті «Новини Закарпаття» і на офіційному сайті йшлося про безпрецедентний судовий позов ОДА до Вільховецької об’єднаної громади за неналежну сплату коштів з отриманої субвенції до другого рівня медицини — районної. Суд ОДА виграно. Що можете сказати з цього приводу? 

— Проблема справді існувала й існує через законодавчо-нормативну неврегульованість питання і неправильне, на наш погляд, відтермінування його вирішення Вільховецькою сільрадою. Тому ще до суду ми просили приїхати з Києва радника Мінрегіону Юрія Ганущака і поїхали з ним у Вільхівці на Тячівщину. Голові Вільховецької ради і об’єднаної громади М. М. Цірику були надані відповідні консультації. Відбулася його пряма телефонна розмова з першим заступником Мінрегіону В. А. Негодою. Тоді ж була запланована сесія сільради з коригування бюджету. І того ж дня, 31 серпня, на засіданні уряду була ухвалена окрема урядова постанова про визнання Тячівської і Вільховецької об’єднаних громад спроможними і у 2017 бюджетному році, оскільки на Закарпатті не існує затвердженого Перспективного плану. Інцидент фактично було вичерпано. Суд, який відбувся невдовзі, фактично нічого нового не вніс і більшість вимог позовної заяви ОДА задовольнити не зміг, бо рекомендації Мінохорони здоров’я не є нормативним актом.

Зате цей факт і відсутність ще багатьох нормативних і законодавчих актів, що були використані ОДА для гучних заяв про необхідність повного призупинення створення об’єднаних громад. Власне, на Закарпатті це і відбувається. З іншого боку, подібна позиція повністю суперечить як деклараціям і заявам президента, так і уряду. Більше того, антиреформаторські заяви можуть собі дозволити опозиційні політики, але аж ніяк не держслужбовці. 

— Який можете зробити узагальнювальний висновок про причини критичної ситуації з децентралізаційною реформою на Закарпатті порівняно з іншими регіонами? 

— Звісно, мої правові аналітичні зауваження — це лише видима вершина айсберга. Його підводна частина і містить той набір причин, через які Закарпаття уже 2 роки є найвідсталішим регіоном в Україні щодо проведення децентралізаційної реформи. Ці причини варто публічно проаналізувати об’єднаному місцевому само­врядуванню і громадянському суспільству окремо. Ми це вже робимо в рамках коаліції громадськості «реформи задля гідного життя» і скоро оприлюднимо. Адже зміна системи влади в країні — це основне завдання Революції гідності. І це не пафосні слова, а найскладніша і найважливіша реформа в історії незалежної України. І ми, громадянське суспільство, не допустимо її саботажу. Поки що можу сказати словами відомої поговірки: «Хто хоче щось зробити — знаходить засоби, а хто не хоче — шукає причини». У правовій площині ці «причини» надумані або ж не відповідають чинному законодавству.