Децентралізація демонструє успіхи та перші поразки об’єднаних громад, – спецрепортаж ZIKу

Реформа з децентралізації має і переваги, і недоліки, над якими слід ще попрацювати. На Львівщині чимало населених пунктів об’єдналися у громади і вже отримали зиск від цього кроку.

Про це розповідає журналістка Тетяна Кузьмінчук у програмі «Особливий погляд» на телеканалі ZIK ( відео переглянути ТУТ).

У звичайному селі Гординя на Львівщині, в якому  десятки років  нічого не будували і не ремонтували, новенький медпункт зробили ще навесні  – за три тижні, як тільки отримали гроші завдяки децентралізації. Паралельно будували і дитячий садочок у селі Калинів. На відміну від багатьох громад, кошти  на рахунках тут не затримуються.

«Кардинально змінилося життя громади, бо раніше вона такої кількості грошей на розвиток не мала. Села, які увійшли в Новокалинівську громаду, до того не мали можливості навіть замовити технічну документацію на ремонт об’єктів та їх реконструкцію», – розповідає  міський голова Нового Калинова Богдан Юзвяк.

У Новокалинівській громаді зламали один із головних стереотипів минулого – що всі гроші забиратиме центр, а найвіддаленіші частини громади  далі житимуть найбідніше. Вона – одна із перших не лише на Львівщині, а й в Україні, де пішли шляхом децентралізації. Об’єдналися ще до торішніх місцевих виборів і з 1 січня живуть за новими законами. Тепер самі опікуються і освітою, і медициною, і культурою. До громади увійшли чотири сільські ради та містечко Новий Калинів. І це об’єднання стало таким успішним, що голову громади Богдяна Юзвяка запрошують на зустрічі, дебати і тренінги як експерта-практика.

Гроші отримують завдяки великій військовій частині, яка є на території містечка, та від продажу землі.  Хоча використовувати власні ресурси теж не так просто.

Для небагатого Самбірського району Львівщини децентралізація стала шансом на зміни, тому громади так поспішали встигнути в перший потяг. Проте через брак часу чи то знань далеко не всі громади на Самбірщині стали успішними. Більшість не робили  напередодні серйозних розрахунків, відтак опинилися у скруті.

«Вони об’єдналися, коли йшли на вибори, але розрахунків не робили. Сільський голова домовився з іншим сільським головою – і пішли на вибори. Коли бідна сільська рада об’єдналася з бідною, то на їхньому місці вийшла велика біда. Ми бачимо навіть уже сьогодні – більш як 70% відсотків власних доходів йде на утримання чиновницького апарату. Це не є нормальним. Тому що там немає великих доходів, немає багато платників податків», – констатує  голова Самбірської районної ради Віталій Кімак.

Громади, де населення є менше ніж 5 тисяч, експерти вважають неспроможними.  Однак часто багатші населені пункти більше воліють залишатися самостійними, аніж ділитися прибутками з біднішими.

У такому становищі опинилося місто Стебник. Історично склалося, що усі стебницькі землі спочатку належали радгоспу, а після його розпаду в 90-их роках їх передали в сусіднє село Болехівці. Навіть відомий  калійний завод,  який є, по-суті, на території Стебника, зареєстрований у сусідньому селі.

«Усі проблеми від стебницького калійного заводу падають на стебничан, а податки  від заводу йдуть у Болехівську сільську раду», – бідкається міський голова Стебника Петро Старосольський.  Наразі  у місті не мають ні власних грошей, ні можливості запросити інвестора.  Об’єднання для стебниківчан – чи не єдиний порятунок. Та погоджуватися на об’єднання з бідним Стебником у селі Болехівці не хочуть.

Нині ж опоненти і скептики децентралізаційної реформи вважають: щоб визначити переваги об’єднаної громади над необ’єднаною,  треба поставити їх в рівні умови.

«Ми маємо в Бюджетному кодексі чітко окреслений принцип неупередженого  та справедливого розподілу. Ми не можемо одному типу громад усе давати, а в іншого типу – все забирати. Якщо ми дійсно хочемо досягти дві цілі – системну потужність і громадянську ефективність, – то нам тоді треба спочатку тим самим громадам повернути належні їм ресурси і дати ними користуватись. Зокрема, за межами населеного пункту», – наголошує економіст Ігор Гурняк.