Гуртом жити легше: приклад об'єднаної громади

Гуртом жити легше: приклад об'єднаної громади

Якщо із Глухова їхати до поліських Шостки чи Ямполя, неодмінно доведеться минати село Береза, що за кілька кілометрів від колишньої гетьманської столиці. Досить побіжного погляду, аби впевнитися: Береза росте у прямому і переносному значеннях. За будь-яких часів тут жили й живуть працьовиті селяни, завдяки яким їхня мала батьківщина завжди чепурна, доглянута, впорядкована.

А надто після того, як на базі села створили першу на Сумщині територіальну громаду - Березівську, яка об’єднала навколишні сільські населені пункти (усього 21) загальною площею майже 465 квадратних кілометрів і населенням понад 5700. Бо від того, як запрацює нова адміністративно-територіальна одиниця, значною мірою залежатиме подальший успіх починання.

Надія — на Надію Артеменко

Голову громади Надію Артеменко селяни вважають стовідсотково своєю, глухівською. Адже, починаючи з 1985-го, відколи закінчила навчання і здобула вищу освіту, працювала на різних посадах у держустановах виключно глухівських. Коли постало питання про обрання ватажка, березівці й жителі навколишніх сіл віддали перевагу Надії Михайлівні.

Найбільші сільські ради, що ввійшли до складу громади, впродовж останніх років активно співпрацюють з міжнародним проектом ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Завдяки йому в трьох школах замінено вікна, капітально полагоджено дитячий садок, у двох селах встановлено ліхтарі на сонячних батареях, а минулої весни в Шевченковому та Первомайському запрацювали перші в районі два багатофункціональні сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Окрім цього, у Шевченковому діє єдиний на Глухівщині молочарський кооператив. На черзі — будівництво власного підприємства з переробки молока.

Після об’єднання бюджет Березівської громади збільшився майже втричі й нинішнього року становить 22,02 мільйона гривень. З них половина — власні доходи (до речі, збільшилися вдвічі), понад 1,2 мільйона гривень — базова дотація, ще майже 10 мільйонів — освітня і медична субвенції (близько двох мільйонів медичних гривень березівці передають на утримання центральної районної лікарні).

У структурі власних доходів майже по третині припадає відповідно на податок на доходи фізосіб і плату за землю. Решта — єдиний та акцизний податки з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

З такими грошима, каже Надія Артеменко, можна розраховувати якщо не на розквіт, то принаймні на активний розвиток території.

Вагома підмога — участь у проектах

У громаді вважають, що хоч і великі сподівання на бюджет, але є й інші джерела фінансування. Насамперед міжнародні проекти. Нині березівці тісно співпрацюють зі швейцарсько-українським проектом DESPRO «Підтримка децентралізації в Україні». Затверджено комплексну програму з модернізації й розвитку системи водозабезпечення, в межах якої громада одержує нинішнього літа мільйон гривень на реконструкцію водогону протяжністю 10 кілометрів. А загальний обсяг фінансування проекту до 2019 року становитиме 7 мільйонів гривень.

Перспективною видається участь у проекті стосовно вивезення твердих побутових відходів, придбання комунальної техніки, машин швидкої медичної допомоги, реконструкції закладів освіти, культури, медицини, вирішення багатьох інших соціально значущих питань.

Обласна комісія підібрала 6 проектів на суму майже 7 мільйонів гривень, які фінансуватимуть коштом Державного фонду регіонального розвитку. Окрім цього, підготовлено 12 окремих проектів на суму 9,6 мільйона гривень, які надавали безпосередньо на підтримку перших об’єднаних громад. За ці гроші тут планують придбати шкільний автобус, відремонтувати дороги, реконструювати вуличне освітлення тощо.

Аби чітко бачити перспективи, у межах польсько-канадського проекту «Українська адміністрація майбутнього» представники громади зустрічалися з головою правління фонду менеджерських ініціатив Павелом Прокопом. Практичним результатом перемовин стала робота над стратегією розвитку громади, яку підготують до кінця нинішнього року. Вона й стане своєрідним маяком у подальшому поступі.

Звісно, не все йде гладко — доводиться звертатися до досвіду інших громад в Україні, країн-сусідів, зокрема й Польщі. На легкий шлях у Березі не розраховують. Бо таки справді: дорогу долає тільки той, хто йде.