За лідером іде громада

Село Гуменці розташоване вздовж річки Мукша — за дев’ять кілометрів від райцентру і залізничної станції, на півночі Кам’янець-Подільського району. Перші відомості про цей населений пункт з’явилися у 1493 році. Тоді в Гуменцях налічувалося 16 димів (господарств) із населенням 95 осіб.
Рішенням тридцять третьої позачергової сесії VI скликання Хмельницької обласної ради від 13.08.2015 р. затверджено створення Гуменецької об’єднаної територіальної громади. До складу громади увійшли території Абрикосівської, Великозаліської, Голосківської, Гуменецької, Думанівської, Залісся Другої, Нігинської та Супрунковецької сільських рад. Натхненником та переможним організатором цього об’єднання стала нинішня його голова Інна Абдулкадирова, яка люб’язно погодилася дати інтерв’ю «Подільським вістям».


— Територіальна громада охопила площу в 250 квадратних кілометрів, — розповідає Інна Григорівна. — Найбільш віддалені села — Тернавка і Улянівка, які розташовані на відстані 17 кілометрів від центральної садиби. Із 14 тисяч 869 чоловік 7751 — працездатного віку, 4535 — пенсіонери. Найбільші платники податків — ПАТ «Подільський цемент», «Агрофірма «Авіс», «Комбікормовий завод», СТЗО «Гуменецьке «Нібулон», ТОВ «Енселко–Агро», 5 АЗС та інші. Підприємництвом займаються понад 220 юридичних фірм та 116 фізичних осіб. На території громади знаходиться 42 магазини, 23 заклади громадського харчування, 65 торгових точок, 14 ФАПів, 2 амбулаторії сімейної медицини, 32 заклади культури. Понад 70 соціальних закладів утримуються за рахунок місцевих бюджетів. Розрахунковий обсяг доходів об’єднаної громади становить майже 40 мільйонів гривень.

— Інно Григорівно, чи справді децентралізація наблизила владу до народу?

— Через інститут старостів видаються селянам усі необхідні довідки. Це економить час і кошти, які раніше витрачалися на поїздку в райцентр і пошуки держслужбовців.
Якщо раніше сільські голови перекладали вирішення проблем на районну владу, то нині вони отримали реальні важелі для реалізації потреб людей на місцях. Крім власних надходжень, сільська влада отримує суттєві фінанси з державного бю- джету. Для цього сільчани розробляють окремі проекти.

За рахунок державного  бюджету для формування інфраструктури громади нами реалізовуватимуться важливі проекти на майже 11 мільйонів гривень. У цьому переліку — капітальний ремонт адміністративного приміщення Гуменецької сільської ради з реконструкцією першого поверху, капітальний ремонт вулиць Першотравневої і Лісової, ремонт покрівлі Гуменецького НВК, реконструкція клубу у Лисогірці і каналізаційних очисних споруд у Сахкамені та інші.
«Децентралізована» влада Гуменець вникає і в екологічні проблеми. Зокрема, будинки жителів сіл Вербки та Привороття 2 прилягають до кар’єру з видобутку щебеню. Від потужних виробничих вибухів у людей тріскаються оселі. Це спричиняє протести, пікетування, спрямовані на заборону вибухів. Щоб не зупиняти виробництво і задовольнити інтереси всіх, доводиться шукати компроміс.

Найняті експерти визначать завдану шкоду, а підприємство компенсує збитки.

— А які обмеження заважають місцевому самоврядуванню? 

— Перепон до повного народовладдя ще чимало. Зокрема, законодавство не дозволяє нам розробляти оптимальні автобусні маршрути. Для цього треба звертатися до обласних структур (ніби їм звідти видніше!).

Об’єднана громада не має свого управління соціального захисту, тож усі важливі медичні послуги ще надаються в райцентрі.

Адміністративно-територіальною одиницею залишається районний центр — нас не прирівняли до міста обласного підпорядкування, хоч законодавство це передбачає.

Гуменецька сільська рада, керуючись Законом України «Про адміністративні послуги», утворила окремий відділ з надання адміністративних послуг. В центрі працюють кваліфіковані працівники, які пройшли навчання та отримали доступ до реєстру.
На жаль, низка суб’єктів, які звернулися за адмінпослугами, не змогли здійснити оплату, бо рахунки були заблоковані Державною казначейською службою України.

Для зменшення соціальної напруги громадян, ефективності децентралізації був зареєстрований проект Закону № 4386 від 12.04.2016 року «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо зарахування плати за надання адміністративних послуг до бюджетів об’єднаних територіальних громад». Але після винесення його на розгляд у Верховній Раді, у її стінах не знайшлося достатньої кількості депутатів для голосування.

— Барометром розвитку села, його перспективи залишається освіта. На що сподіваємося у цій галузі? 

— 1860 року в Гуменцях вперше відкрито церковно-приходську школу. 1870 року в школі навчалось 18 хлопчиків і 10 дівчаток, учителем був псаломщик. До 1883 року шкільного будинку не було. Діти навчалися у найманих селянських хатах та церковних приміщеннях. Школярів вчив лише один учитель, який одержував 10 карбованців на місяць.

Сьогодні у громаді функціонує 13 дошкільних навчальних закладів, у яких навчається і виховується 409 дітей дошкільного віку. У травні відкрито новий дошкільний навчальний заклад «Дивограй» у Гуменцях на 100 місць, а в червні розпочав роботу новий дошкільний навчальний заклад «Перлинка» у Лисогірці       на 20 місць. Заплановано зробити добудову у Вербецькому ДНЗ, відкрити третю групу у Голосківському ДНЗ, а також побудувати садок у Слобідці-Гуме- нецькій.

Для охоплення дітей загальною середньою освітою в громаді досі функціонувало 11 навчальних закладів, в яких навчалося 920 учнів. Нині актуальним залишається питання зміни мережі навчальних закладів. Малокомплектні школи будуть піддаватися реорганізації і закриттю, оскільки такі заклади не дають якісної освіти.

У квітні на сесії Гуменецької сільської ради прийнято рішення про реорганізацію шкіл у Супрунківцях, Великому Заліссі, Заліссі-2, Колубаївцях.
Оптимізація малокомплектних шкіл торкнеться Пудловець, Колубаєвець.

Для безоплатного підвезення до місця навчання і додому учнів загальноосвітніх шкіл, вихованців дитсадків та педагогічних працівників придбаємо ще один шкільний автобус. 70 відсотків коштів виділить держава, а 30 відсотків — місцевий бюджет. У минулому навчальному році ми організували підвіз 122 учнів та 30 дошкільнят трьома шкільними автобусами та задіяли приватного перевізника.

Гордість громади — повноцінне гаряче харчування дітей. Згідно рішення сесії Гуменецької сільської ради виділено кошти з місцевого бюджету на безкоштовне харчування не тільки для пільгових категорій, але й 157 учнів та 95 вихованців ДНЗ, чиї батьки є учасниками АТО. Звільнено від плати за харчування всіх учнів 1-4 класів (457 осіб).

Середня вартість обіду у ЗОШ — 5 гривень. Вартість харчування однієї дитини на день при триразовому харчуванні у ДНЗ — 16 гривень.

Влітку у громаді діяло       8 пришкільних таборів, у яких відпочивало 574 учні. Для дітей організували дворазове харчування (сніданок і обід). З місцевого бюджету на проведення оздоровчої кампанії використали 80 тис. грн.

Для розвитку позашкільної освіти на черговій сесії Гуменецької сільської ради прийнято рішення про створення Центру дитячої та юнацької творчості та заснування дитячо-юнацької спортивної школи, які розпочнуть функціонувати з цього навчального року.

Ці заклади створять дітям необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя.

Уже з початку року коштом місцевого бюджету суттєво зміцнили матеріально-технічну базу навчальних закладів. Тут ми ремонтували електромережі, газові котельні, водогони, каналізацію, міняли вікна й двері… Ця потрібна робота продовжується і сьогодні. Ще придбаємо підручники для учнів 1-7 класів на суму 86 тисяч гривень, посуд і комплекти постільної білизни, парти, обладнання для їдалень.

Як бачите, лозунг «усе найкраще — дітям» для нас не порожній звук.

Старости сіл — опора голови громади.

А як оцінюють перші плоди децентралізації та лідерські якості Інни Абдулкадирової новообрані сільські старости?

Євгенія Мандзюк, староста сіл Голосків, Улянівка:
— Вдячні Інні Григорівні, що взяла нас під своє «материнське» крило. Сільчани не захотіли приєднуватися до міста, а влилися в об’єднану громаду. Наш гурт у ній найбільший — 2300 чоловік. Крім мене, у сільраді — діловод, соціальний працівник. Люди отримують максимальну кількість довідок. Не реєструємо тільки народження дітей і факт смерті.
Запланували освітлення вулиць у селі Голосків (матеріали вже придбали), дороги ремонтуємо. Хочемо спорудити клуб у центрі села. 170 дітей навчається у школі, 50 ходять у дитсадок, тож є для кого старатися.

Анатолій Сторожук, староста села Пудлівці:
— Село вперше обрало старосту, тож чекає якісних змін. Спільно з Інною Абдулкадировою розробили план реконструкції клубу і школи, запланували облаштування дороги від села до центральної автотраси. Наблизили адмінпослуги до людей.
Головне, що в селі не тільки збережеться вся інфраструктура, але й додасться чимало нових зручностей для селян. Зараз треба згуртовувати людей у громаду, впроваджувати гарні традиції, зокрема, відроджувати толоку.

Валентин Сосновський, староста села Супрунківці:
— Першопрохідцям завжди нелегко. Чимало доводиться робити з нуля — робочі кабінети, обізнаних чиновників підбирати тощо. Голова об’єднаної громади Інна Григорівна не дає довго розкачуватися. З її ініціативи вже ремонтуються клуби, впорядковуються шляхи, організовуються цікаві свята, де вшановують кращих земляків. Крок за кроком відроджується громадська активність. Наприклад, підприємець Олександр Борейко безкоштовно виділив екскаватор для облаштування дороги.

Дмитро Хмелюк, староста села Колубаївці:
— В об’єднаній громаді з’явилися нові можливості. Люди повірили у зміни на краще, вчаться бути господарями села. Допомагають розв’язувати проблеми благоустрою місцеві підприємства, зокрема цементний завод, фірма «Деметра 2010». Дуже легко працювати з нашим лідером Інною Абдулкадировою. Тільки завдяки її залізній волі і організаторському хисту вдалося об’єднати 21 село!

Анатолій Мазур, староста сіл Вербка і Привороття-2:
— Для старости важливо згуртувати сільський актив. Пишаюсь, що справжніми помічниками у громадських справах стали мої друзі — лісник Микола Мойсеєв, підприємець Григорій Антонюк і друг дитинства Микола Балюк. По 70-80 людей виходили на суботники, щоб впорядкувати дорогу чи прибрати сміттєзвалище. Назустріч громаді іде керівник ТОВ «Укрпромбуд» Михайло Пасічник, який без- оплатно надає техніку. Справно платять податки з двох кар’єрів, ковбасного цеху.
Ініціативи наших людей активно підтримує Інна Абдулкадирова. Приваблює її щирість у спілкуванні з сільчанами, безкорисливість і вболівання за якісні зміни. Звідси, зокрема, з’являється віра в те, що будуть відремонтовані дороги, прокладений водогін, відродиться Будинок побуту з розміщенням у ньому спортивної зали.

 Анатолій Ціхоцький, староста села Лисогірка:
— У короткі строки відремонтували ФАП, провели освітлення вулиць, почистили колодязі, облагородили територію села. Підштовхує до роботи енергійність Інни Абдулкадирової, її завзятість, уміння досягати мети. Це згуртовує громаду, пробуджує ініціативу і надію на відродження села.