Чому на Закарпатті немає "параду" об’єднань громад, - експерт

Питання реформування адміністративно-територіальної реформи – у полі уваги не лише вітчизняних медіа. Експерти вважають, що саме успіхи об’єднаних територіальних громад «підливають» масла у занепокоєність маргінальних структур, які звично розпоряджаються державними коштами і прагнуть продовжити свій вплив на рішення і дії базового місцевого самоврядування. Про це, зокрема, радіо «Тиса» розповів регіональний консультант з правових питань Олег Лукша.

- Олеже Васильовичу, реформи, оголошені рік тому. Чи можемо ми зараз говорити про певний підсумок?

- Насправді, популяризація, роз’яснення і, власне, сама робота розпочалася рік тому. Хоча підготовча робота у правовому полі, як я неодноразово говорив, тривала в експертному середовищі з початку 2000-х. І можемо сказати, що дві громади Закарпаття – це ті «піонери», які ризикнули взяти на себе і сміливість, і відповідальність жити по-новому: Тячівська і Вільховецька. Хоча по всій Україні таких сміливців загалом 159.

- Як їм живеться?

- Звичайно, непросто. Плюси: ці громади отримали прямі міжбюджетні відносини, право розпоряджатися коштами – незалежність і від району, і від області. Серед головних мінусів назву проблеми, неврегульовані на загальнодержавному рівні, у правовому полі. Приміром, реалізація права на власність, земельні питання…

- Наскільки відчутні ці, як Ви кажете, плюси?

- Назву одну, показову цифру. Якщо до об’єднання, арифметично додати бюджети сільських рад, які увійшли до Вільховецької об’єднаної громади, то ми б мали суму в 5 мільйонів гривен, після об’єднання цей показник – 40 мільйонів. Звичайно, додалися й обов’язки – фінансування освітньої, культурної сфери тощо. Але одночасно, сільська рада як представницький орган об’єднаної громади має право вирішувати стратегічні питання розвитку своєї громади, кадрові питання, визначати пріоритети.

- Якщо плюси настільки очевидні, то чому ми не маємо «параду» об’єднань?

- Сьогодні об’єднані громади зіткнулися із викликами, які досі не входили до їх повноважень: вони розробляють структури виконкомів, вчаться прогнозувати і раціонально, доцільно використовувати кошти. Бачите, такий серйозний шматок державного бюджету перейшов до їх підпорядкування, це не може подобатися всім. Тому навколо об’єднавчого процесу продовжують циркулювати міфи, інсинуації. Ми бачимо реальний спротив бажання людей, які придивляються до всього нового, маючи цілком зрозумілий острах. Проте ці, наші об’єднані громади очолювані справжніми ентузіастами – Михайлом Михайловичем Ціриком (Вільховецька громада), Іваном Івановичем Ковачем (Тячівська громада), і я впевнений, що нашими спільними зусиллями вдасться організувати роботу таким чином, щоб показати приклад всім, хто ще сумнівається!