Про реформу говорять

Чи «поховають» політики та бізнесмени реформу самоврядування?

Карколомнішого сюжету трансформації країни ми іще, мабуть, не знали. Спроби децентралізувати владу  і старт процесу об'єднання громад. Невизначеність законодавчих засад місцевих виборів і потреба провести їх вже восени. Усе це - на тлі війни, економічної кризи, шаленого тиску північного сусіда і прискіпливої уваги західних партнерів. Яким чином загрожують цьому процесу амбіції політичних партій і хто може "поховати" реформу самоврядування на місцях, кореспондент Укрінформу запитала в експерта - директора Офісу реформ у Вінницькій області, члена правління Всеукраїнської громадянської мережі ОПОРА Олега Левченка.

- Олеже, зараз  в регіонах тільки й мови, що про об'єднання громад. Багато страхів, нерозуміння, як і що відбуватиметься. Та  й, мовляв, не на часі ця децентралізація  і вибори.

- Звісно, логічним було б, щоб спочатку внесли зміни до Конституції і прийняли закон про місцеве самоврядування. Потім провели об'єднання громад, а вже тоді - місцеві вибори. Але з врахуймо наші реалії. Конституційна реформа - це складова збереження незалежності і повернення Сходу та Криму. Люди там віддалилися, вважаючи, що їх не почули, що вони не самостійні й не мають права впливати на своє життя.  Реформа на нинішньому етапі - це спроба відповісти на їхні питання.

Зважте також, що одним із головних питань на зустрічі Лаврова з головою ОБСЄ було створення інституту нагляду за реформами, в тому числі - самоврядування. Росію «турбує», відбудуться вони, чи ні, і не робити реформ - це означає підігрувати Москві.  Окрім того, децентралізація  і боротьба з корупцією є невід'ємною умовою нашої співпраці з ЄС.

 - Ви - з «практикуючих» реформаторів. Що і чому викликає спротив в об'єднанні громад?

- Почнімо з того, що зараз відбувається не об'єднання громад, а розробка облдержадміністраціями перспективного плану їх об'єднання. Це позиція держави з приводу того, як громади мали б об'єднуватися. Але певні партії, політики і лідери громадської думки переконують населення, що це їх вже зганяють та об'єднують.

Насправді ж держава має зробити так, щоб при цьому об'єднанні не було «білих плям». Наприклад, в одному з районів дві сусідні громади, де приблизно порівну населення, заявили про готовність об'єднатися. Здавалося б, 5 тисяч людей -  гарна громада з хорошою інфраструктурою - отримає кошти від держави. Мовляв, усе зробимо, «відчухаємо» і буде нам щастя. А маленьких сусідніх сіл по 300-400 людей їм не треба. Чи можна допустити, щоб були ось такі центри, а решта прозябала?

Те ж і з розмовами, що села приєднують до міст. Вибачте, але у містах більший ресурс, яким вони на взаємовигідних засадах можуть обмінятися з довколишніми маленькими селами. Скажімо, вільні землі в обмін за гроші на дороги. Тобто, виграти мають усі,  і держава бере на себе за це відповідальність.

Тому перспективний план об'єднання громад погоджує облрада  і тільки потім фінальний документ затверджує Кабмін. Якщо ж він не підходить - його перероблятимуть ще раз. Бо уявіть, що ми створимо дві нових громади, хай навіть по 10 тисяч населення, на відстані 3 км одна від одної. Це означає, що у кожній з них треба створити відділок міліції, - бо ж статус міста обласного значення! Окрім того, пожежну частину, представництво ПФУ, соцзахисту і решту органів. Чи треба створювати таку громаду поруч  з райцентром, який вже є містом обласного значення? Бо тоді цільові субвенції, призначені на дороги чи ремонти шкіл, підуть на утримання новоствореного чиновницького апарату. Хіба це змінить на краще якість життя людей?

Другий важливий момент -  це добровільність об'єднання громад, яка визначається законом про місцеве самоврядування та Європейською хартією місцевого самоврядування, яка говорить про їх автономію та  фінансову спроможність.  Та держава каже: ми можемо підтримати тих, хто хоче об'єднатися, потрапити у формат, який ми передбачаємо. Але обов'язково має бути спільна згода об'єднуватись, чітке розуміння, як все відбуватиметься і що виграють люди. А також, що буде нова структура органів влади.

Проте є один великий недолік, викликаний особливостями сьогодення, - усі бюджетні процеси мали б бути завершені, перспективні плани об'єднаних громад мали б бути погоджені і подані до визначеного Кабміном дедлайну  - 1 червня. Їх або не подали, або подали із запізненням, тому виникають проблеми з бюджетним фінансуванням згаданих субвенцій. А затягування цього процесу, як би воно не аргументувалося, збільшує ризики не встигнути з виборами до місцевих рад в об'єднаних громадах  у жовтні.

Власне, фінансова децентралізація вже почалась. Скажімо, на Вінниччині суто  аграрний Теплицький район підрахував, що в об'єднаній громаді їхній бюджет розвитку дорівнюватиме нинішнім обсягам фінансування захищених статей, - 26 млн грн. За ці кошти вже можна будувати дороги і школи. Це окрім передбаченого реформою стимулювання через Фонд регіонального розвитку та інші інструменти, - субвенції, окремі повноваження щодо управління землею, лісами і водними ресурсами.

- Чому ж громади цього не чують, або не розуміють?

- Тому що є нагальні питання, не врегульовані законодавством до кінця. Скажімо, немає чіткої прив'язки до кількісних показників. Якщо є вимога, що в об'єднаній громаді має бути мінімум 250-300 дітей шкільного віку і 150 дошкільнят, то як буде збережено існуючі школи? Або що буде з фельдшерсько-акушерськими пунктами? Як надаватимуться послуги? Відповіді на них є тільки на рівні концепцій.

Коли я спілкуюся з людьми, то кажу, що громадам важливо встигнути потрапити у той формат, що є сьогодні. А концепції медицини і освіти будуть підлаштовуватися під тих, хто об'єднається. Принаймні, в законодавстві чітко вказано, що якість послуг, які надаються громадянам, не може бути гіршою, аніж до реформування. При об'єднанні громад треба вимагати, щоб ця позиція була збережена.

- А хто, в який спосіб цього має вимагати?

- В рамках бюджетної децентралізації об'єднані громади отримають набагато більші гроші, повноваження і відповідальність. Проблема у тому, що треба буде обрати людей, спроможних керувати цим процесом і відповідати за свої дії. Йдеться про абсолютно іншу якість управлінців, - і голови, і депутатів. Постає питання, кого ми виберемо: тих, хто встиг вписатися в політичні списки, чи тих, хто може бути обраний через професійні якості та попередні здобутки?

Задля цього виборчий закон повинен мінімізувати можливості підкупу виборів, впливів, маніпуляцій, прозорість використання коштів виборчих фондів партій і кандидатів, аби зрівняти можливості кандидатів. Окрім того, зменшити вплив різних бізнес-груп. Особливо це стосуватиметься сільських територій, де вертикально інтегровані структури запросто можуть побудувати усе під себе. І тоді це буде нове латиноамериканське шоу, яке означатиме «похорон» реформ у самому зародку. Адже це буде чистісінька гра під ставки земельного податку, інші преференції. Вони зроблять те, що їм потрібно, і зупинять усі можливі зміни.

- Обрати мусимо, але на підставі чого? Адже зараз у ВР зареєстровано кілька законопроектів, зокрема, від «Батьківщини», «Народного фронту» і ще два альтернативних.

- Як експерт, я підтримую законопроект, який розроблено громадськістю (№2831/2 - авт.). Там враховані проблеми, закладені в існуючому законодавстві, зокрема, з фальсифікаціями. Ми будемо моніторити ці процеси і намагатися забезпечити їх максимальну прозорість, бо вони будуть вирішальними. Вже зараз деякі партії хочуть на цих виборах зіграти ва-банк й отримати додатковий ресурс, щоб продовжити своє існування. А саме, зберегти якомога більше малих громад, де будуть їхні депутати, котрі здобудуть вплив на популізмі, і завдяки цьому зробити більш продуктивними наступні парламентські вибори.

Для мене буде індикатором, - пройдуть під час голосування в раді амбіції окремих політичних сил, чи спрацюють ініціативи громадськості. І чи встигнуть вони до 15 червня (дедлайн внесення змін, якщо вибори мають відбутися в жовтні - авт.) прийняти цей закон, і яким він буде. Президент мав би його швидко підписати. Тому не секрет, що йдуть великі торги, і вони знакові, - переможе кон'юнктурщина, яка призведе до поразок демократії, чи це буде документ, який збалансує інтереси і народить нову політичну еліту.

- Який варіант закладає менші ризики сторонніх впливів на місцевих виборах, -  мажоритарка, відкриті списки?

- Звісно, що відкриті списки. Там є з кого вибирати, там змінюється позиція у списку на користь авторитетних людей, і це залежатиме не від кількості реклами. За допомогою них можна створити нову політичну канву. Головне, щоб ці вибори пройшли за стандартами, відповідно до законодавства, щоб підтвердити легітимність людей, яких оберуть.

- Чи зорієнтуються люди, особливо, літні, в селі, хто у тих списках і як за них голосувати?

- Але ж вони будуть бачити конкретну людину, за яку б вони хотіли проголосувати! І саме за рахунок цього підніматиметься рейтинг цього списку. Люди на місцях знають, кого б вони хотіли бачити у місцевій владі господарем.

- Давайте поговоримо про річ приземлену і дражливу - виборчі комісії. Якими вони будуть в об'єднаних громадах? Наскільки доступними для тих же селян?

- Виборчі дільниці були створені у кожному населеному пункті і, сподіваюся, вони залишаться,  незважаючи на укрупнення громад. Як, скажімо, в містах у рамках однієї громади, максимально наближені до людей.  

Я бачу проблему в якості підготовки членів виборчих комісій. Люди, які б цим могли зайнятися на високому рівні, часто зневірені, вже не хочуть вв'язуватись у цей процес. Ну, і питання відповідальності людей, їх готовність протистояти впливам, адже балотуватимуться свої, місцеві. І там, де в депутати йде директор школи, в якій розташована дільниця,  однозначно можливі спокуси.

- Які ви прогнозуєте ризики виборів, що накладаються на процес децентралізації?

- Насамперед, превалювання брутальнішої реклами, позиціонування на «біле» і «чорне». Це вплив псевдобатальйонів, громадських формувань і псевдоволонтерів, аж до спроб силових варіантів. Більш того, припускаю, що такого буде дуже багато. Попри те, законодавство надає правоохоронцям багато повноважень стосовно контролю і впливу ці процеси, аж до кримінальної відповідальності. Думаю, що це має якимсь чином врегулювати ситуацію.

Прогнозую, що відродиться дуже багато речей, яких ми практично не бачили під час президентських виборів.  Це і «мережевий підхід» до голосування (система вербувальників, сотники і десятники, які приводять  одного-двох людей, використовуючи СМС та інтернет, їх вербують - авт.), або коли так звані сусіди водять старших людей на виборчі дільниці і допомагають голосувати. Особливо,  якщо різниця між кандидатами складатиме 1-2 відсотки. Це й досі працює і в даних реаліях буде задіяне максимально. А як же інакше економічним групам змусити людей голосувати так, як треба їм?

- Чи спричинить об'єднання громад до необхідності залучати для проведення місцевих виборів коштів більших, аніж зазвичай?

-  Президент наголосив, що місцеві вибори відбудуться у жовтні. Але наразі є великий спротив однієї з політичних сил об'єднанню громад. Аргумент простий: чим більше депутатів - тим більше вага в регіоні. Відповідно, вони цей процес блокують. Тому громади можуть і не встигнути об'єднатися до виборів. Якщо так станеться, їм доведеться провести вибори за старим варіантом, потім об'єднатися, створити тимчасову адміністрацію і тоді проводити нові вибори. А це значно дорожче плюс не буде належного контролю громадськості, адже неможливо розпорошитися по всіх таких дільницях. Отож, здійснюватиметься подвійна оплата праці комісій, усього виборчого процесу. А через спад уваги до «повторних» виборів спробують просунути все, що завгодно.

 - Як зміниться політична палітра на місцях після місцевих виборів в об'єднаних громадах?

- Однозначно, що вона зміниться. На місцевих виборах, що б не говорили політики, голосуватимуть за людей, яких знають.  Тобто, більшу вагу матимуть персоналії, а не їх партійна приналежність. Тому партії їх купуватимуть, спробують «ловити» місцевих «СЛОНів» (сильних лідерів громадських настроїв). Усе залежатиме від того, які локальні політичні групи візьмуться за цей процес і наскільки вони зможуть переконати громади у своїй спроможності допомогти їм. Партійні бренди як такі відійдуть на другий план.

Інша справа, що нікуди не зникає популізм. Але попри зменшення статків людей я вірю, що ми стали мудріші й обиратимемо ті сили, які запропонують чітке бачення того, що треба робити. Сподіваюся, раціо свою роль таки зіграє.