Обговорення



Сьогодні об’єднання громад відбувається виключно на добровільних засадах. Тобто, якщо громада проти об’єднання, її поки що ніхто не зможе змусити. Якою б не була причина відмови від об’єднання, результат один – в громаді залишається усе так, як було до цього: ті ж повноваження, ті ж ресурси.
Об’єднавшись у відповідності до закону і методики, громада отримує функції, повноваження та фінансові ресурси на рівні міста обласного значення… Простіше кажучи, держава через закон про добровільне об’єднання дала можливість громадам консолідувати зусилля та ресурси і стати спроможними, зробити життя людей в кожному населеному пункті значно комфортнішим, а скористатися цією можливістю, чи ні – це вже питання здорового глузду, а також прояв того, наскільки місцева влада дійсно дбає про майбутнє людей, які мешкають на цій території.
Отже, кількість населення не важлива. Важлива перспектива розвитку громади. Саме спроможність до розвитку, а не спроможність просто фінансувати поточні видатки.
Якщо мається на увазі законодавче забезпечення реформи, то за даними профільного міністерства – Мінрегіону України, прийнято 88 % законів, необхідних для передачі повноважень, ресурсів та відповідальності на місця. Інші 12 % значною мірою залежать від прийняття, чи неприйняття змін до конституції України в частині децентралізації, та в більшості стосуються перерозподілу повноважень між рівнями самоврядування: громадами, районами та регіонами.
Отже, законодавче підґрунтя для створення спроможного базового рівня – громад – є і воно активно впроваджується. Як наслідок, добровільно об’єдналися і отримали повноваження та ресурси вже близько 8 % громад.
Перспективний план – документ, який може змінюватися. Якщо ваша пропозиція обґрунтована, то в ваших силах зініціювати обговорення з головами громад щодо об’єднання, довести його спроможність і перспективність на цифрах, фактах, проектах, провести громадські слухання і домогтися внесення змін до перспективного плану. Але ситуації бувають різні. Інколи громади не хочуть об’єднуватися за перспективним планом з якихсь суб’єктивних причин, або не враховують інтересів інших громад, чим сприяють, наприклад, утворенню білих плям – на території району з’являються «одинокі» громади, або депресивні території, від яких «усі відмовились».
Тому на місці маєте домовитися, як об’єднатися, щоб усі жителі отримали максимально комфортні умови, однакові для усіх перспективи розвитку, а внесення змін до перспективного плану – вже технічна процедура: доводите на рівні області, що ваша громада є спроможною і має перспективи для розвитку, не перешкоджає розвиватися іншим, разом вносите зміни до перспективного плану, затверджуйте його в Кабміні і отримуйте усі переваги від об’єднання.
Кількість населення не так важлива. Важлива перспектива, спроможність громади до розвитку. Треба оцінювати кількість молоді та дітей, міграцію населення, інфраструктуру тощо. Серед громад, що вже об’єдналися, є навіть такі, в яких мешкає менше 6 тисяч людей. Їм буде найважче, і час покаже, чи впораються вони.
Жодної несправедливості. Тут справа у термінології.
Постанова КМУ від 29 квітня 2015 р. № 266 «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» (http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=248149695 ) до галузі знань відносить саме «Управління та адміністрування».
Ця постанова відміняє Постанову КМУ від 27 серпня 2010 р. № 787 «Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра» (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/787-2010-%D0%BF) де до галузей знань було віднесено «Державне управління».
законодавчо не обмежена. Кількість населення не так важлива. Важлива перспектива, спроможність громади до розвитку. Треба оцінювати кількість молоді та дітей, міграцію населення, інфраструктуру тощо. Серед громад, що вже об’єдналися, є такі, в яких мешкає менше 5 тисяч людей. Їм буде найважче, і час покаже, чи впораються вони.
Закон про добровільне об'єднання громад не має терміну дії. Отже, поки його не скасують, громади об'єднуватимуться добровільно.
Звичайно, етап добровільного об’єднання, який передбачає преференції від держави, не триватиме безкінечно. За логікою реформи, в створенні базової одиниці місцевого с самоврядування врешті решт потрібно буде ставити крапку і приймати закон про адміністративно-територіальний устрій.
Коли це відбудеться, залежить від політичної волі.
Це має бути печатка виконавчого комітету, для її використання старостою під час вчинення нотаріальних дії, а також здійснення державної реєстрації актів цивільного стану.

Доповнимо нашу відповідь коментарями членів експертної групи для невідкладного реагування у вирішенні питань об'єднаних територіальних громад, Олександра Врублевського та Наталії Ключник:
"Староста матиме право здійснювати повноваження, якими його наділяє громада та які чітко зафіксовані у Положенні про старосту. Старости як посадові особи місцевого самоврядування можуть мати печатку.
Це має бути гербова печатка виконавчого комітету, яку староста використовуватиме під час вчинення нотаріальних дії, а також здійснення державної реєстрації актів цивільного стану. Звертаємо Вашу увагу на ту обставину, що відповідно до чинного законодавства, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки. Проте, якщо в діяльності зазначених організацій недостатньо використання однієї печатки, то є припустимим – відповідно до наказу, розпорядження або рішення - виготовлення додаткових печаток з цифрами "1", "2" і т.д"

Не можуть.
Ось коментар членів експертної групи для невідкладного реагування у вирішенні питань об'єднаних територіальних громад, Олександра Врублевського та Наталії Ключник:
«Згідно із частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» староста є посадовою особою місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3, статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року № 1700-VII посадовим особам місцевого самоврядування забороняється:
1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;
2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України».
Загальна кількість депутатів місцевої ради визначається залежно від кількості виборців (а не населення) громади. Скажімо, загалом в об’єднаній громаді 6 тис. виборців. За законом, загалом у раді такої громади має бути 26 депутатів.
Територіальна виборча комісія визначає кількість округів в громаді, знову ж пропорційно кількості виборців у селах і селищах, що входять до складу громади. Тобто в одному окрузі може бути два маленьких села. І навпаки – у великому селі може бути два і більше округи…
Скоріше за все, ви обиратимете у раду громади мінімум по одному депутату від кожного села.
Роль вашого депутата представницька, яка полягає у тому, що він бере участь від імені виборців громади вашого села у прийнятті рішень радою об’єднаної громади. А отже він може впливати на ці рішення.
Староста ж є виконавчим органом – відповідає за надання певних послуг, дотримання рішень ради у селі, звітує про стан справ на селі і перед жителями, і перед радою громади.
Виконкоми діятимуть в усіх об’єднаних громадах, незалежно від того, сільська вона, селищна чи міська.
Виконкоми виконують функції поточного адміністративного управління цією територією.
Кількісний і персональний склад виконкому визначається радою громади за поданням голови громади (крім старост, яких обиратимуть люди).
Доброго дня!
Це питання зараз вирішується.
Ось повідомлення на цю тему від Мінрегіону:
"Мінрегіон пропонує переглянути умови оплати праці працівників, в тому числі керівних, і спеціалістів органів місцевого самоврядування об’єднаних територіальних громад та прирівняти їх до відповідних умов працівників і спеціалістів органів місцевого самоврядування міст обласного значення. Відповідні пропозиції надіслано до Кабінету Міністрів України.
Доцільність прийняття такого рішення пов’язана з тим, що сільські, селищні, міські ради об’єднаних територіальних громад набувають повноважень, що прирівнюються до повноважень міст обласного значення.
Правовою підставою для вирішення зазначеного питання є чинний Бюджетний кодекс, яким визначено джерела наповнення бюджетів міст, районних бюджетів та бюджетів об’єднаних територіальних громад, утворених відповідно до чинного законодавства.
Реалізації цього механізму сприятиме поширення дії додатків 50 і 51 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокурати, суддів та інших органів» на працівників, в тому числі керівних, і спеціалістів органів місцевого самоврядування об`єднаних територіальних громад.
Крім того, Мінрегіоном надіслано лист до Кабінету Міністрів України з проханням доручити Мінсоцполітики, до компетенції якого відноситься удосконалення умов оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування, невідкладно розробити проект відповідного урядового акту".
Дякуємо за Ваш лист. Ми звернулися за роз'ясненнями до проекту "Реформа управління на сході України", який займається питаннями організації ЦНАПів в об'єднаних громадах.
Ось таку відповідь надав представник Проекту, радник з адміністративних послуг Олексій Кубарь: "Поставлені запитання зараз турбують більшість ЦНАПів, оскільки торкаються теми імплементації законів, прийнятих в листопаді-грудні 2015 року.
Проект "Реформа управління на сході України" збирає з цієї теми експертну нараду для того, щоб розробити рекомендації щодо впровадження нового законодавства в сфері адміністративних послуг на регіональному та місцевому рівнях. На нараді, яка відбудеться 4-6 лютого в місті Києві, експерти та керівники ЦНАП більш ніж з десяти регіонів України працюватимуть над питаннями реалізації Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг». Також до обговорення запрошені представники Мінекономрозвитку, Мінрегіону, Державної міграційної служби, Мін'юста, Держземагентства, а також народні депутати України.
Сподіваюсь, що за результатами цієї наради ми знайдемо відповіді на Ваші запитання та надішлемо їх Вам.
Запитання щодо організаційних документів:
Регламенту, положення про ЦНАП та переліку послуг цілком достатньо для початку роботи ЦНАП, проте потрібно ще розробити внутрішні документи, що деталізують порядок надання адміністративних послуг.
Зазвичай такими документами є інформаційні та технологічні картки надання адміністративних послуг, посадові інструкції адміністраторів ЦНАП, а також документи, які регламентують взаємодію ЦНАП з іншими суб'єктами надання адміністративних послуг"
На місцевих виборах ви голосуватимете за депутатів обласних та районних рад, депутатів місцевої ради, за голову об’єднаної громади та за старост поселень, що входять до складу об’єднаної громади.
Місцева (сільська, селищна чи міська) рада буде у центрі вашої об’єднаної громади. У населених пунктах, що входять до складу об’єднаної громади, працюватимуть старости, які з одного боку представлятимуть владу на місцях, надаючи відповідні послуги населенню (що раніше робили сільради), а з іншого – представлятимуть інтереси жителів кожного поселення у виконкомі об’єднаної громади.
Сільська громада буде існувати незалежно віт того, чи створено у селі орган самоорганізації населення. Її представниками у раді об’єднаної громади будуть сільські депутати, а у виконавчих органах – староста села.
Відповідно до закону про місцеві вибори (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/595-19), перші вибори старости призначаються відповідною радою об’єднаної територіальної громади. Територіальна виборча комісія своїм рішенням оголошує про початок виборчого процесу перших виборів старости. Офіційне оголошення шляхом прийняття рішення про початок виборчого процесу перших місцевих виборів старости здійснюється відповідною територіальною виборчою комісією протягом п’яти днів з дня прийняття рішення про призначення перших виборів старости.
Перші місцеві вибори призначаються не пізніше ніж за 70 днів до дня виборів, а виборчий процес розпочинається за 50 днів до дня перших місцевих виборів.
Тобто рада вашої об’єднаної громади сама визначає, коли проводити вибори старости. Якихось граничних строків для прийняття цього рішення радою у законодавстві не прописано. До оголошення результатів цих виборів обов’язки старости виконує сільський голова, обраний на минулих виборах.
Окреме село з населенням 3500 людей, якою б розвиненою не була його інфраструктура, не може бути спроможною громадою, бо не здатне надавати максимальну кількість якісних послуг населенню, у тому числі - у сфері освіти, медицини, соціального захисту. Держава не зможе віддати усі необхідні для надання послуг людям повноваження у таку громаду.
Отже, ви можете відмовитися від об’єднання і жити так, як раніше – це справа добровільна. А можете все-таки спробувати довести своїм сусідам переваги від об’єднання зусиль, пояснити, що поки їхня місцева влада зволікає, змін на краще мешканці ваших громад чекатимуть ще довго, бо селам не буде звідки брати додаткові ресурси для розвитку. Усі ті невеликі доходи, які є, і надалі витрачатимуться на утримання апарату сільради, у кращому випадку – ще й на благоустрій території села, але не на поліпшення якості і розширення кількості послуг людям.
Медицина на селі – це первинна медицина і швидка допомога. В результаті реформи, не Київ, не область, а ваша місцева влада вирішуватиме, яким буде рівень цих послуг у вашому селі, як і де працюватиме ФАП чи амбулаторія. Держава, як і зараз, гарантуватиме мінімальний рівень послуги, а за створення умов для розвитку і підвищення якості послуги відповідатиме місцева влада, тобто голова громади і місцеві депутати, вони матимуть на це ресурси і повноваження. І від того, як вони з цим завданням впораються, залежатиме, наскільки якісно оснащеною буде ваша амбулаторія чи ФАП, якого рівня лікарі там працюватимуть. У місцевої влади буде тепер мотивація розвивати медицину на селі, бо кивати на область, чи Київ вони не зможуть. Не впораються – мешканці оберуть іншу владу.
Заборона стосується НОВИХ угод щодо відчуження, передачі в оренду (користування), заставу (іпотеку), лізинг, концесію, оперативне управління об’єктів комунальної власності. Угоди, які діяли до дня набрання чинності рішеннями сільських, селищних, міських рад про добровільне об’єднання територіальних громад, діятимуть і в період об’єднання громад. Тобто даний вид доходів залишається у місцевих бюджетах у тому ж обсязі, що і до об’єднання. В тому ж законі сказано: «Бюджети територіальних громад, що об’єдналися, виконуються окремо до закінчення бюджетного періоду».
У прикінцевих положеннях діючого закону Про добровільне об'єднання територіальних громад (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/157-19) йдеться: " У селах, селищах, в яких знаходилися органи місцевого самоврядування територіальних громад, що об’єдналися, обов’язки старости до обрання на перших виборах старости виконує особа, яка здійснювала повноваження сільського, селищного голови відповідної територіальної громади до об’єднання".
Відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», староста є посадовою особою місцевого самоврядування. Положення про старосту затверджується сільською, селищною, міською радою відповідної об’єднаної територіальної громади. У Положенні визначаються права і обов’язки старости, порядок його звітності матеріально-технічне та фінансове забезпечення його діяльності тощо.
Отже, місце та режим роботи, правила внутрішнього розпорядку, діловодства та інші питання організації діяльності старости визначаються радою об’єднаної громади та її виконавчим комітетом. Інформаційне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності старости здійснюється виконавчим комітетом ради об’єднаної громади.
Примірне положення про старосту є на сайті Асоціації міст України: http://auc.org.ua/sites/default/files/books2web.pdf
Звичайно, ні. Добровільне об’єднання громад – це лише один з етапів децентралізації, метою якого є створення спроможних громад, здатних прийняти повноваження від держави, реалізувати їх і нести за це відповідальність.
Загалом децентралізація – це кардинальні зміни в системі місцевого самоврядування на всіх рівнях: базовому (громади), субрегіональному (райони) і регіональному (області).
Децентралізація передбачає передачу значних повноважень та фінансів від державних органів органам місцевого самоврядування – місцевим радам. Це робиться так, аби якомога більше повноважень мали ті органи, де такі повноваження можна реалізовувати найбільш успішно. Тому найбільші повноваження і фінанси переходять зараз до базового рівня – спроможних громад.
Реформа вимагає також значних змін у системі охорони здоров’я, освіти, надання соціальних послуг та в інших сферах.
На нашому сайті є таблиця, яка демонструє, які основні закони потрібно прийняти для того, щоб провести масштабну децентралізацію. Вона є тут: http://decentralization.gov.ua/infographics/item/id/8

ТОП-17 питань

Децентралізація – це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Так, аби якомога більше повноважень мали ті органи, що ближче до людей, де такі повноваження можна реалізовувати найбільш успішно.


Місцеве самоврядування – це коли мешканці в містах, селах, селищах самі господарюють у себе вдома. Люди обирають місцеві ради та їх голів. Їх і вповноважують вирішувати більшість важливих питань.
Органи місцевого самоврядування відповідають за шкільну і дошкільну освіту, охорону здоров’я первинного рівня (поліклініки, фапи), заклади культури, благоустрій – освітлення вулиць, стан доріг, прибирання, громадський порядок і багато інших, важливих повсякденних питань.
Суть реформи: віддати право самостійно вирішувати всі ці питання громадам – мешканцям міст, сіл, селищ.
Було, але дуже обмежене. Щоб зробити щось корисне в своєму місті, місцевій владі треба мати на це кошти. А власних коштів у місцевих влад майже й не було. Ті податки, що сплачували підприємства і люди, які там працювали, чи не повністю забирали в Київ – в держказну. Далі з Києва чиновники вирішували – кому і скільки дати. Часто рішення, чи дати на місцеві потреби гроші – приймали через «відкат». На всіх рівнях – в міністерствах, в обласних адміністраціях, районних.
Насправді в Україні існувало не самоврядування, а корупційна вертикаль. Її щороку зміцнювали. Тож місцеве самоврядування якщо й могло якось діяти, то всупереч системі, а не завдяки їй.
Через децентралізацію влади. Реформа місцевого самоврядування передбачає: право вирішувати – тобто передачу повноважень, і спроможність - тобто передачу коштів громадам. Це буде закріплено і в Конституції України, і у багатьох законах. Це визначить нові правила, як працюватиме система влади.
Слід ліквідувати усі ті надбудови, які створювали, аби лиш централізувати владу й фінанси. Для цього треба змінити багато законів.
Суть перетворень, що пропонує реформа децентралізації: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування нарешті почнуть займатися властивими для них справами. Й люди отримають можливість творити (через вибори) органи місцевого самоврядування у громаді, районі та області.
Своєю чергою, органи місцевого самоврядування різних рівнів –громади, району, області – отримають повноваження, та під повноваження – необхідні ресурси. Буде запроваджено відповідальність органів місцевого самоврядування перед виборцями за ефективність своєї роботи, а перед державою – за законність.
У старій системі влади багато в регіоні залежало від голови ОДА – «губернатора». Він був абсолютною владою на території регіону. Так само, як практично вся влада в Україні була зосереджена в руках Президента. Дехто вірить , якщо, мовляв, такий голова буде обраний людьми, то все одразу зміниться, і цей керівник дбатиме про людей. Насправді, якщо у будь-кого багато влади, то це не демократія. Так можемо отримати країну не з одним, а з понад двадцятьма князьками у своїх регіонах.
Коли повнота влади переходить на місцевий рівень, на той рівень, який є найближчим до людей, – це і є справжня децентралізація. На вищому рівні (район, далі – область, держава) залишаються лише ті питання, які є спільними для громад. На обласному (регіональному) рівні це спеціалізована медицина, вищі навчальні заклади, дороги обласного значення, напрями регіонального економічного розвитку тощо.
У цьому ж і принципова відмінність передачі повноважень при децентралізації vs федералізації. У децентралізованій унітарній державі є найбільш спроможними два рівні публічної влади: національний, та місцевий. Саме тут принципова відмінність від федеративної держави, де навпаки – домінуючий рівень є регіональний і найбільше повноважень та ресурсів збирають на рівні регіону.Така концентрація призводить до формування регіональних політичних еліт, які не дуже готові для національного рівня, але надто амбітні, щоб залишатися регіональною елітою. Їм здається, що саме вони є більш кваліфіковані, ніж місцеві чи національні еліти, і що саме регіон має все більше перебирати на себе повноважень. Так починається регіональний сепаратизм.
Федералізація означає передачу значних повноважень на рівень регіонів (області), а реформа місцевого самоврядування робить ставку на громади (людей).
Передавати ресурси і повноваження лише на регіональний рівень - ризиковано. Адже так можна відтворити централізовану та корумповану систему влади, тільки на регіональному рівні.
Але є й інші ризики. Побудова влади за федеральним принципом загрожує тим, що місцеві політики можуть роздмухувати сепаратизм. І використовувати задля цього місцевих мешканців, протиставляти людей. Замість того, аби опікуватись благоустроєм на місцях. Найголовніше – федералізація створить проблеми для ухваленні рішень у країні в цілому. Серед федерацій такі приклади є, коли політики блокують одне одного замість пошуку спільного рішення. Сепаратисти є в різних країнах, особливо це характерно для федеративних країн, а також для країн, де регіони мають надмірні повноваження.
Чим більше життєво важливих і дійсно актуальних для людей питань буде виведено за межі політики, тим більше люди виграють і тим стабільніше житиме Україна. Сьогодні важливо створити сильне місцеве самоврядування як основу єдиної стабільної України, а решту питань (мовних, культурних особливостей окремих територій) можна вирішувати поступово шляхом конструктивного політичного діалогу.
Коли формуватиметься перелік повноважень місцевого самоврядування на різних рівнях (громада – район – область), в обговоренні візьмуть участь представники органів місцевого самоврядування, у тому числі, зі східних та південних регіонів країни. Так, як це було, коли формували Концепції реформи.
На обласному та районному рівнях обиратимуть депутатів відповідних рад. Вже ради будуть обирати голів рад, які очолять виконкоми. Така система сьогодні працює в містах. І досить непогано навіть в умовах централізованої влади. Відмінність лиш у тому, що у містах голів мешканці обирають прямим голосуванням. Це виправдано, бо у міських голів (рівень громади) – великий обсяг завдань, а буде ще більший. На рівні району та області, коло завдань буде вужчим. Та й міський голова (голова громади) буде ближче до людей – мешканцям легше його контролювати, тоді як керівників вищого рівня контролюватимуть депутати.
Ні. В цьому полягає одна з важливих рис місцевого самоврядування. На кожному рівні є свої повноваження (завдання, чим займаються). Вони не перетинаються. Ті, хто, відповідає за ремонт доріг обласного значення, не має командувати тими, хто займається місцевими дорогами. В цьому немає потреби. Органи місцевого самоврядування підпорядковуються тільки закону і тим людям, які їх обирають.
За роки незалежності усі ті, хто не хотіли реформувати місцеве самоврядування, говорили, начебто громади не готові взяти на себе управління. Мовляв, нема підготовлених кадрів, на місцях буде хаос і корупція.
Це лиш відмовки.
Подивимося на сусідів в Європі. Практично усюди система влади побудована саме таким чином. І доводить свою ефективність. Чому? Бо якщо проблеми вирішують ті люди, які реально їх відчувають, то вони й зацікавлені в тому, щоб зробити все якнайкраще.
Помилково вважати, що на місцях люди гірші – менш чесні, менш освічені, менш відповідальні, аніж столичні чиновники. Утім, місцеві мешканці справді хочуть розвивати свою громаду (село, селище чи місто) – тож будуть шукати найкращі рішення, а також - вчитись. Ще й самі люди будуть на своїх місцевих обранців тиснути, щоб вони працювали професійно і відкрито. Тому нова система швидко почне сама себе вдосконалювати, залучати нових, грамотних і відповідальних людей. А завдання держави на етапі реформи – допомогти людям на місцях освоїти нові повноваження.
Головними, хто контролюватиме владу на місцях, є самі люди. В законі про місцеве самоврядування обов’язковими нормами є залучення мешканців – членів громад – до роботи спільно. Також має бути закон про місцевий референдум, який, дозволить відкликати депутатів місцевих рад і голів громад. Чим сильнішою буде громада, тим сильнішим буде місцеве самоврядування.
Реформа передбачає створення й державних представництв. Мова йде про невеликі структури, основними функціями яких є контрольно-наглядова (вони стежитимуть за дотриманням законодавства органами місцевого самоврядування) і координаційна (координація роботи органів держвлади на території). Якщо органи місцевого самоврядування приймуть незаконні рішення, голови держпредставництв зможуть зупинити такі рішення і звернутись до суду.
В старій системі органи місцевого самоврядування завжди були на другорядних позиціях. На них покладали відповідальність, але не забезпечували інструментами.
У концепції реформи і у пропозиціях щодо змін в Конституції чітко сказано: повноваження органів місцевого самоврядування мають забезпечити фінансами.
Органи місцевого самоврядування матимуть, зокрема, частку від загальнонаціональних податків (а не тільки дотації). Якщо у місцевої влади через державні рішення виникнуть додаткові витрати, то це теж компенсує держава.
Механізм розподілу податків між органами різного рівня і державою визначать у змінах до Бюджетного кодексу. Ці процеси моделюють спільно з польськими експертами. Фахівцями, які вже робили такі розрахунки для реформи місцевого самоврядування в Польщі.
Реформа не передбачає змін меж областей (регіонів). Змінимо систему управління на обласному рівні.
Якщо говорити про рівень районів і громад, то варто знати: в Україні нерівномірний адміністративно-територіальний поділ. Всього в країні близько 12 000 громад (сіл, селищ, міст), серед яких є навіть громади, де менше ста осіб. Створити повноцінне самоврядування в такому селі неможливо. Тому реформа підштовхне громади до об’єднання.
Будуть стимули саме для добровільного об’єднання невеличких громад. Серед законопроектів, що підготовлені в рамках реформи, - закон про добровільне об’єднання громад і про співпрацю між громадами.
Ці закони визначають механізм, як громади можуть об’єднувати зусилля. Щоб вирішити прості спільні проблеми. А право громад – вирішувати, скористатись цим, чи ні. Та чим більш сильними, спроможними (гроші, ресурси) будуть громади, тим більше функцій зможуть виконувати для мешканців та розвитку своїх територій.
Сьогодні можна лише з жалем говорити, що така реформа не відбулась раніше. У центральної влади не було волі, рішучості і готовності поділитись повноваженнями та ресурсами.
Пострадянські і постсоціалістичні країни, які провели реформу, сьогодні значно випереджають Україну в соціально-економічному розвитку. Завдяки реформі вони включили в роботу те, що є найбільш цінним капіталом будь-якої держави, – інтереси людей. І навпаки прибрали головну перешкоду на шляху успіху та добробуту, – корупцію.
Реформа, яка передбачає передачу в місцеві бюджети частки загальнонаціональних податків, створює економічну зацікавленість громад в розвитку нових виробництв, підтримці бізнесу тощо.
Децентралізація і дерегуляція прибирає штучні перешкоди для бізнесу і підприємницької діяльності – зайві дозволи, інстанції, надмірний контроль. Так країна почне оживати. Окрім того, активні, спроможні та зацікавлені громади – головний рушій на територіальному рівні. Вони стануть підтримкою тих змін, над проведенням яких працює уряд. Тому без реформи місцевого самоврядування всі інші реформи приречені на невдачу – так вже було в попередні роки.
Поглянемо на досвід мешканців Центральної та інших країн Східної Європи. Коли децентралізація проходила у Польщі, падіння економіки на рік становило близько 10%, інфляція – близько 500% на рік. На кордонах стояли тоді ще радянські війська. І все ж Польща зробила цю реформу, а сьогодні готова допомогти українцям повторити успіхи та не припуститись помилок, які були на шляху децентралізації.
Те, що пропонує реформа децентралізації, відповідає потребам громадян України, де б вони не мешкали. Повноцінне місцеве самоврядування покаже перспективи розвитку держави. Дасть можливості кожній людині знайти своє місце і впливати на цю перспективу через участь в житті громади, в тому числі економічному. Головне – це поверне людям відчуття власної гідності та спроможності самореалізовуватись в своїй країні.
Важливо ще, що реформа місцевого самоврядування йде в узгодженні з реформою регіональної політики. Так ініціатива знизу має бути підтримана зверху. Завданням державної регіональної політики є підтримка стратегічних для регіонів проектів. Треба «підтягнути» регіони, які відчувають більш гострі економічні труднощі. Саме створення повноцінного місцевого самоврядування, яке може діяти – це передумова розвитку регіонів якраз з врахуванням їх особливостей.
Також у законопроекті про об’єднання громад сказано, що мають враховуватись історичні, природні, етнічні, культурні та інші фактори. Такі, що впливають на стійкість новоутвореної об’єднаної громади.
Концепцію реформи уряд сформував і схвалив на початку квітня 2014 року.
Вже підготовлені і направлені в парламент пропозиції щодо змін у Конституції України. Конституційні зміни необхідні, адже поки там закріплена нинішня система влади з обласними та районними держадміністраціями, недостатніми повноваженнями і фінансовим забезпеченням громад.
Весь пакет законопроектів напрацьовують і скеровують до Верховної Ради. Закон про співробітництво територіальних громад, а також державний бюджет із значним розширенням дохідної бази місцевими бюджетами, які відповідають баченню реформи, прийняті 2014 року. Також була прийнята Державна стратегія регіонального розвитку 2020. У 2015 році мають бути прийняті всі необхідні закони для реформи, та проведені зміни до Конституції, які забезпечать імплементацію реформи вже з поточного року. Та й зрештою, в кінці року можна буде провести місцеві вибори на новій основі, що забезпечить здійснення управління та розвитку громад і територій обраними місцевими радами, які назначатимуть виконкоми, й нестимуть пряму відповідальність перед громадами.
Після Президента, уряду, експертів з європейських інституцій, слово за парламентом. Критичне значення має позиція народних депутатів. Сьогодні громадянський обов’язок всіх, хто розуміє нагальність реформи місцевого самоврядування в Україні, усіма доступними методами впливати на народних депутатів. Аби ті підтримали реформу. Якщо парламент проголосує відповідні зміни до Конституції і надасть конституційну основу для реалізації реформи, такий парламент виконає історичну місію і ввійде в підручники історії України.