Обговорення



Обійти норму закону щодо нерозривності території об’єднаної громади неможливо і недоцільно. Ким би не приймалося рішення про зміну меж ради, воно зачіпає інтереси обох громад і неможливе без їхньої згоди. Отже, якщо місцева влада сусідніх громад не може дійти згоди у цьому питані, рано чи пізно має втрутитися держава. Бо мешканці цих територій не повинні бути безкінечно заручниками ситуації. Все більше розмов зараз ведеться про те, що процес створення базового рівня місцевого самоврядування потрібно завершити до кінця 2017 року. Раніше це буде чи пізніше, але усі хто до того часу не зможе домовитися про те, як краще об’єднатися і розвиватися, зможуть розраховувати лише на те, що буде записано у новому законі про адміністративно-територіальний устрій.
Створення ЦНАПУ це не обов’язок громади. Її обов’язок – надавати якісні послуги людям максимально зручно, швидко і відкрито. Якщо робота виконкому і старост налагоджена так, що це вдається робити і без ЦНАПу, будь ласка. Але ЦНАП – це перевірена ефективна модель надання послуг, тому більшість громад використовують саме її.
ст. 3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" визначає 3 види посад в ОМС:
1) виборні, на які особи обираються громадою;
2) виборні, на які особи обираються чи затверджуються радою;
3) посади, на які особи призначаються відповідним головою за визначеною процедурою (конкурсом).
Відповідно до ст. 10 цього ж Закону прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування - шляхом призначення відповідним головою на конкурсній основі.
Відповідь експертів Інституту громадянського суспільства: http://www.csi.org.ua/wp-content/uploads/2016/05/BroshuraZbirnikQuestion_02-PRNvupravlenuu.pdf
Структура і штатний розпис управління освітою, молоді та спорту складаються за рекомендаціями Міністерства освіти і науки України та затверджуються заступником голови ради відповідно до розподілу повноважень за поданням начальника управління. Нормативи розрахунку чисельності апарату управління освіти виконавчого комітету ради громади встановлюються відповідно до чисельності педагогічних працівників (у тому числі керівних кадрів), дітей і підлітків у віці від першого року життя до 18 років включно, а також кількості відповідних навчальних закладів (згідно з освітніми галузями), а саме:
1. Посада заступника начальника управління освітою встановлюється при наявності не менш ніж 700 педагогічних працівників, у тому числі керівних кадрів.
2. Посада спеціаліста відповідної категорії з питань загальної середньої освіти встановлюється на 400 педагогічних працівників, у тому числі керівних кадрів, але не менш ніж одна посада на управління освітою.
3. Посада спеціаліста відповідної категорії з дошкільного виховання встановлюється на 30 дошкільних навчальних закладів міста, але не менш ніж одна посада на управління освітою.
4. Посада спеціаліста відповідної категорії з питань виховної роботи та позашкільної освіти встановлюється не менш ніж одна на управління освітою.
5. Посада спеціаліста відповідної категорії з охорони дитинства встановлюється на 5000 дітей і підлітків у віці до 18 років, але не менш ніж одна посада на управління освітою.
6. Посада спеціаліста для роботи з педагогічними кадрами встановлюється при наявності в місті не менш ніж 500 педагогічних працівників, у тому числі керівних кадрів, але не менш ніж одна посада на управління освітою.
Перші вибори місцевої ради та голови ОТГ проходять відповідно до Закону України «Про місцеві вибори». Їх призначає Центральна виборча комісія.
Виборчий процес розпочинається за п’ятдесят днів до оголошеного ЦВК дня голосування на виборах.
Самим рішенням про призначення перших місцевих виборів Центральна виборча комісія оголошує про початок виборчого процесу таких виборів.
У міських об’єднаних територіальних громадах вибори ради відбуваються за пропорційною виборчою системою в багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками місцевих організацій політичних партій із закріпленням кандидатів за територіальними виборчими округами (відповідно до Закону України «Про місцеві вибори»). А вибори голови у міських громадах, кількість виборців у яких дорівнює або є більшою ніж 90 тисяч, проводяться за мажоритарною системою абсолютної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі (що збігається з територією громади). Якщо ж кількість виборців у громаді є меншою ніж 90 тисяч – то голову громади обирають за мажоритарною системою відносної більшості.
У сільських, селищних об’єднаних територіальних громадах вибори ради проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється територія громади. А голови таких громад – за мажоритарною системою відносної більшості (в єдиному одномандатному виборчому окрузі, що збігається з територією громади).
За законом про місцеві вибори, кількість депутатів у радах громад залежить від кількості виборців у цій громаді:
1) до 1 тисячі виборців - 12 депутатів;
2) від 1 тисячі до 3 тисяч виборців - 14 депутатів;
3) від 3 тисяч до 5 тисяч виборців - 22 депутати;
4) від 5 тисяч до 20 тисяч виборців - 26 депутатів;
5) від 20 тисяч до 50 тисяч виборців - 34 депутати;
6) від 50 тисяч до 100 тисяч виборців - 36 депутатів;
7) від 100 тисяч до 250 тисяч виборців - 42 депутати;
8) від 250 тисяч до 500 тисяч виборців - 54 депутати;
9) від 500 тисяч до 1 мільйона виборців - 64 депутати;
10) від 1 мільйона до 2 мільйонів виборців - 84 депутати;
11) понад 2 мільйони виборців - 120 депутатів.
Дійсно, через відсутність чіткого регулювання цього питання Центральна виборча комісія не призначає перші місцеві вибори низці об’єднаних громад до того, як межі відповідних районів будуть змінені рішенням Парламенту.
ЦВК вважає, що потрібен окремий закон, хоча діючий закон про добровільне об’єднання не забороняє об’єднуватися громадам різних районів.
Для вирішення цього питання, до парламенту вже подано відповідний проект закону (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60681).
Очікується, що він буде проголосований на початку 2017 року. У разі його прийняття у січні-лютому, вибори можуть відбутися навесні.
Більше про проблему читайте тут: http://decentralization.gov.ua/news/tag/match/CVK
Отримувати послуги вторинної медичної допомоги (у лікарнях) ви зможете там, де вам зручно. Об’єднана громада більшу частину медичної субвенції (близько 70% коштів) передає туди (в район чи область), де лікуються її мешканці.
До перших виборів старост у такому селі старости не буде. Інтереси мешканців у раді громади представлятимуть депутати.
Ось відповідь експертів проекту DESPRO:
«Із тексту п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" випливає, що ОТГ вправі покласти виконання обов'язків старости до проведення перших виборів старост на конкретно визначених осіб (далі - цитата) "..., обов'язки старости до обрання на перших виборах старости виконує особа, яка здійснювала повноваження сільського, селищного голови відповідної територіальної громади до об'єднання." Як бачите, інших варіантів немає. Тому у разі, якщо особа, на яку ОТГ покладено виконання обов'язків старост до перших виборів, звільняється з посади з будь-яких підстав, населені пункти, на які поширювалася його компетенція, залишаться без виконуючого обов’язки старости до проведення перших виборів старост, якщо йдеться виключно про посаду "в.о. старости"».
Заступника(ів) голови об’єднаної громади обрають серед кандидатів шляхом голосування відповідною радою.
Щодо кандидатів, то у законі про службу в органах місцевого самоврядування йдеться, що право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території.
У законі також йдеться, що на посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, володіють державною мовою та регіональними мовами в обсягах, достатніх для виконання службових обов'язків.
Отже, голова громади може рекомендувати депутатам проголосувати за подану ним кандидатуру. А підтримувати її чин і – вирішують депутати.
До перших виборів старост у такому селі старости не буде. Інтереси мешканців у раді громади представлятимуть депутати.
Ось відповідь експертів проекту DESPRO:
«Із тексту п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" випливає, що ОТГ вправі покласти виконання обов'язків старости до проведення перших виборів старост на конкретно визначених осіб (далі - цитата) "..., обов'язки старости до обрання на перших виборах старости виконує особа, яка здійснювала повноваження сільського, селищного голови відповідної територіальної громади до об'єднання." Як бачите, інших варіантів немає. Тому у разі, якщо особа, на яку ОТГ покладено виконання обов'язків старост до перших виборів, звільняється з посади з будь-яких підстав, населені пункти, на які поширювалася його компетенція, залишаться без виконуючого обов’язки старости до проведення перших виборів старост, якщо йдеться виключно про посаду "в.о. старости"».
Процес об’єднання громад поки що добровільний. Якщо у вас все прораховано, змодельовано і за рішенням, яке підтримують усі учасники об’єднання, виходить так, що центр громади краще зробити не там, де він передбачений у перспективному плані, то обґрунтуйте свою позицію і разом з облдержадміністрацію внесіть відповідні зміни до перспективного плану. Якщо ваше рішення відповідає законам і методиці формування спроможних громад, то проблем з цим не повинно виникати.
Відповідно до закону про місцеві вибори (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/595-19), перші вибори старости призначаються відповідною радою об’єднаної територіальної громади. Територіальна виборча комісія своїм рішенням оголошує про початок виборчого процесу перших виборів старости. Офіційне оголошення шляхом прийняття рішення про початок виборчого процесу перших місцевих виборів старости здійснюється відповідною територіальною виборчою комісією протягом п’яти днів з дня прийняття рішення про призначення перших виборів старости.
Перші місцеві вибори призначаються не пізніше ніж за 70 днів до дня виборів, а виборчий процес розпочинається за 50 днів до дня перших місцевих виборів.
Тобто рада вашої об’єднаної громади сама визначає, коли проводити вибори старости. Якихось граничних строків для прийняття цього рішення радою у законодавстві не прописано. До оголошення результатів цих виборів обов’язки старости виконує сільський голова, обраний на минулих виборах.
Заступника(ів) голови об’єднаної громади обрають серед кандидатів шляхом голосування відповідною радою. Найчастіше - за поданням голови громади.
Щодо кандидатів, то у законі про службу в органах місцевого самоврядування йдеться, що право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території.
У законі також йдеться, що на посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, володіють державною мовою та регіональними мовами в обсягах, достатніх для виконання службових обов'язків.
Заступника(ів) голови об’єднаної громади обрають серед кандидатів шляхом голосування відповідною радою.
Щодо кандидатів, то у законі про службу в органах місцевого самоврядування йдеться, що право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території.
У законі також йдеться, що на посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, володіють державною мовою та регіональними мовами в обсягах, достатніх для виконання службових обов'язків.
Об’єднання громад – це не обов’язок, а можливість, яку держава надала усім без винятку громадам, щоб ті могли розвиватися. Ця можливість існує вже більше двох років. Скористатися нею, чи ні – це показник, наскільки місцева влада готова брати на себе відповідальність за розвиток територій громади за покращення послуг для людей.
Ті, хто скористався нею, вже бачать, що зробили правильний крок, бо бюджети їхніх громад наповнюються, реалізуються такі проекти, про які раніше і думати не могли. Чи не вперше в таких громадах почали планувати власний розвиток, без огляду на район чи область.
Звичайно, якщо місцева влада не здатна або з якихось причин не прагне розвитку територій, прийде час, коли за неї певні рішення доведеться приймати державній владі, яка є відповідальною за формування ефективного адміністративно-територіального устрою країни, делегує, а отже і фінансує повноваження з надання соціальних, освітніх, медичних та інших важливих для людей послуг і несе за них відповідальність.
Зараз серед експертів та урядовців є думка, що процес формування базового рівня місцевого самоврядування – спроможних громад – має бути закінчений до кінця 2017 року.
Можна чекати і сподіватися на це. Але чи не доречніше скористатися інструментами, які надає реформа вже зараз і стати ще сильнішими разом з сусідніми громадами? Можна вже почати діяти, говорити з людьми про розвиток, домовлятися з колегами, брати відповідальність, тобто ставати лідерами змін… Децентралізація передбачає активну позицію місцевої влади, а не продовження практики, за якої «нагорі краще знають, як нам жити і розвиватись».
Мета реформи – створити умови для надання кращих послуг в кожній громаді – адміністративних, освітніх, медичних соціальних та інших. Тому оптимізація, перегляд структури і кількості персоналу певних установ, організацій після об’єднання громадах неминучі, бо місцева влада стає зацікавленою, насамперед, у ефективності надання послуг своїм мешканцям. Але, як показує досвід спроможних громад, досвідчені, професійні кадри залишаються затребуваними, навіть якщо і змінюють місце роботи. У багатьох ОТГ навіть спостерігається брак таких кадрів, тому там змушені запрошувати фахівців з інших громад.
При об’єднанні громад статуси сіл, селищ, міст не змінюються. Отже сільські жителі залишаються сільськими, міські - міськими.
Так, кожне село буде представлене у раді громади депутатом, а у її виконкомі - старостою. Але, за рішенням ради громади, один староста може представляти інтереси й кількох сіл. Щодо депутата, то практика показує, що хоча б по одному депутату ради громади є у кожному селі.
ОДА не може відмовити у наданні висновку. Це не залежить від того, відповідає, чи не відповідає об’єднана громада перспективному плану. У висновку йдеться про відповідність об’єднання законам та Конституції України.

ТОП-17 питань

Децентралізація – це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Так, аби якомога більше повноважень мали ті органи, що ближче до людей, де такі повноваження можна реалізовувати найбільш успішно.


Місцеве самоврядування – це коли мешканці в містах, селах, селищах самі господарюють у себе вдома. Люди обирають місцеві ради та їх голів. Їх і вповноважують вирішувати більшість важливих питань.
Органи місцевого самоврядування відповідають за шкільну і дошкільну освіту, охорону здоров’я первинного рівня (поліклініки, фапи), заклади культури, благоустрій – освітлення вулиць, стан доріг, прибирання, громадський порядок і багато інших, важливих повсякденних питань.
Суть реформи: віддати право самостійно вирішувати всі ці питання громадам – мешканцям міст, сіл, селищ.
Було, але дуже обмежене. Щоб зробити щось корисне в своєму місті, місцевій владі треба мати на це кошти. А власних коштів у місцевих влад майже й не було. Ті податки, що сплачували підприємства і люди, які там працювали, чи не повністю забирали в Київ – в держказну. Далі з Києва чиновники вирішували – кому і скільки дати. Часто рішення, чи дати на місцеві потреби гроші – приймали через «відкат». На всіх рівнях – в міністерствах, в обласних адміністраціях, районних.
Насправді в Україні існувало не самоврядування, а корупційна вертикаль. Її щороку зміцнювали. Тож місцеве самоврядування якщо й могло якось діяти, то всупереч системі, а не завдяки їй.
Через децентралізацію влади. Реформа місцевого самоврядування передбачає: право вирішувати – тобто передачу повноважень, і спроможність - тобто передачу коштів громадам. Це буде закріплено і в Конституції України, і у багатьох законах. Це визначить нові правила, як працюватиме система влади.
Слід ліквідувати усі ті надбудови, які створювали, аби лиш централізувати владу й фінанси. Для цього треба змінити багато законів.
Суть перетворень, що пропонує реформа децентралізації: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування нарешті почнуть займатися властивими для них справами. Й люди отримають можливість творити (через вибори) органи місцевого самоврядування у громаді, районі та області.
Своєю чергою, органи місцевого самоврядування різних рівнів –громади, району, області – отримають повноваження, та під повноваження – необхідні ресурси. Буде запроваджено відповідальність органів місцевого самоврядування перед виборцями за ефективність своєї роботи, а перед державою – за законність.
У старій системі влади багато в регіоні залежало від голови ОДА – «губернатора». Він був абсолютною владою на території регіону. Так само, як практично вся влада в Україні була зосереджена в руках Президента. Дехто вірить , якщо, мовляв, такий голова буде обраний людьми, то все одразу зміниться, і цей керівник дбатиме про людей. Насправді, якщо у будь-кого багато влади, то це не демократія. Так можемо отримати країну не з одним, а з понад двадцятьма князьками у своїх регіонах.
Коли повнота влади переходить на місцевий рівень, на той рівень, який є найближчим до людей, – це і є справжня децентралізація. На вищому рівні (район, далі – область, держава) залишаються лише ті питання, які є спільними для громад. На обласному (регіональному) рівні це спеціалізована медицина, вищі навчальні заклади, дороги обласного значення, напрями регіонального економічного розвитку тощо.
У цьому ж і принципова відмінність передачі повноважень при децентралізації vs федералізації. У децентралізованій унітарній державі є найбільш спроможними два рівні публічної влади: національний, та місцевий. Саме тут принципова відмінність від федеративної держави, де навпаки – домінуючий рівень є регіональний і найбільше повноважень та ресурсів збирають на рівні регіону.Така концентрація призводить до формування регіональних політичних еліт, які не дуже готові для національного рівня, але надто амбітні, щоб залишатися регіональною елітою. Їм здається, що саме вони є більш кваліфіковані, ніж місцеві чи національні еліти, і що саме регіон має все більше перебирати на себе повноважень. Так починається регіональний сепаратизм.
Федералізація означає передачу значних повноважень на рівень регіонів (області), а реформа місцевого самоврядування робить ставку на громади (людей).
Передавати ресурси і повноваження лише на регіональний рівень - ризиковано. Адже так можна відтворити централізовану та корумповану систему влади, тільки на регіональному рівні.
Але є й інші ризики. Побудова влади за федеральним принципом загрожує тим, що місцеві політики можуть роздмухувати сепаратизм. І використовувати задля цього місцевих мешканців, протиставляти людей. Замість того, аби опікуватись благоустроєм на місцях. Найголовніше – федералізація створить проблеми для ухваленні рішень у країні в цілому. Серед федерацій такі приклади є, коли політики блокують одне одного замість пошуку спільного рішення. Сепаратисти є в різних країнах, особливо це характерно для федеративних країн, а також для країн, де регіони мають надмірні повноваження.
Чим більше життєво важливих і дійсно актуальних для людей питань буде виведено за межі політики, тим більше люди виграють і тим стабільніше житиме Україна. Сьогодні важливо створити сильне місцеве самоврядування як основу єдиної стабільної України, а решту питань (мовних, культурних особливостей окремих територій) можна вирішувати поступово шляхом конструктивного політичного діалогу.
Коли формуватиметься перелік повноважень місцевого самоврядування на різних рівнях (громада – район – область), в обговоренні візьмуть участь представники органів місцевого самоврядування, у тому числі, зі східних та південних регіонів країни. Так, як це було, коли формували Концепції реформи.
На обласному та районному рівнях обиратимуть депутатів відповідних рад. Вже ради будуть обирати голів рад, які очолять виконкоми. Така система сьогодні працює в містах. І досить непогано навіть в умовах централізованої влади. Відмінність лиш у тому, що у містах голів мешканці обирають прямим голосуванням. Це виправдано, бо у міських голів (рівень громади) – великий обсяг завдань, а буде ще більший. На рівні району та області, коло завдань буде вужчим. Та й міський голова (голова громади) буде ближче до людей – мешканцям легше його контролювати, тоді як керівників вищого рівня контролюватимуть депутати.
Ні. В цьому полягає одна з важливих рис місцевого самоврядування. На кожному рівні є свої повноваження (завдання, чим займаються). Вони не перетинаються. Ті, хто, відповідає за ремонт доріг обласного значення, не має командувати тими, хто займається місцевими дорогами. В цьому немає потреби. Органи місцевого самоврядування підпорядковуються тільки закону і тим людям, які їх обирають.
За роки незалежності усі ті, хто не хотіли реформувати місцеве самоврядування, говорили, начебто громади не готові взяти на себе управління. Мовляв, нема підготовлених кадрів, на місцях буде хаос і корупція.
Це лиш відмовки.
Подивимося на сусідів в Європі. Практично усюди система влади побудована саме таким чином. І доводить свою ефективність. Чому? Бо якщо проблеми вирішують ті люди, які реально їх відчувають, то вони й зацікавлені в тому, щоб зробити все якнайкраще.
Помилково вважати, що на місцях люди гірші – менш чесні, менш освічені, менш відповідальні, аніж столичні чиновники. Утім, місцеві мешканці справді хочуть розвивати свою громаду (село, селище чи місто) – тож будуть шукати найкращі рішення, а також - вчитись. Ще й самі люди будуть на своїх місцевих обранців тиснути, щоб вони працювали професійно і відкрито. Тому нова система швидко почне сама себе вдосконалювати, залучати нових, грамотних і відповідальних людей. А завдання держави на етапі реформи – допомогти людям на місцях освоїти нові повноваження.
Головними, хто контролюватиме владу на місцях, є самі люди. В законі про місцеве самоврядування обов’язковими нормами є залучення мешканців – членів громад – до роботи спільно. Також має бути закон про місцевий референдум, який, дозволить відкликати депутатів місцевих рад і голів громад. Чим сильнішою буде громада, тим сильнішим буде місцеве самоврядування.
Реформа передбачає створення й державних представництв. Мова йде про невеликі структури, основними функціями яких є контрольно-наглядова (вони стежитимуть за дотриманням законодавства органами місцевого самоврядування) і координаційна (координація роботи органів держвлади на території). Якщо органи місцевого самоврядування приймуть незаконні рішення, голови держпредставництв зможуть зупинити такі рішення і звернутись до суду.
В старій системі органи місцевого самоврядування завжди були на другорядних позиціях. На них покладали відповідальність, але не забезпечували інструментами.
У концепції реформи і у пропозиціях щодо змін в Конституції чітко сказано: повноваження органів місцевого самоврядування мають забезпечити фінансами.
Органи місцевого самоврядування матимуть, зокрема, частку від загальнонаціональних податків (а не тільки дотації). Якщо у місцевої влади через державні рішення виникнуть додаткові витрати, то це теж компенсує держава.
Механізм розподілу податків між органами різного рівня і державою визначать у змінах до Бюджетного кодексу. Ці процеси моделюють спільно з польськими експертами. Фахівцями, які вже робили такі розрахунки для реформи місцевого самоврядування в Польщі.
Реформа не передбачає змін меж областей (регіонів). Змінимо систему управління на обласному рівні.
Якщо говорити про рівень районів і громад, то варто знати: в Україні нерівномірний адміністративно-територіальний поділ. Всього в країні близько 12 000 громад (сіл, селищ, міст), серед яких є навіть громади, де менше ста осіб. Створити повноцінне самоврядування в такому селі неможливо. Тому реформа підштовхне громади до об’єднання.
Будуть стимули саме для добровільного об’єднання невеличких громад. Серед законопроектів, що підготовлені в рамках реформи, - закон про добровільне об’єднання громад і про співпрацю між громадами.
Ці закони визначають механізм, як громади можуть об’єднувати зусилля. Щоб вирішити прості спільні проблеми. А право громад – вирішувати, скористатись цим, чи ні. Та чим більш сильними, спроможними (гроші, ресурси) будуть громади, тим більше функцій зможуть виконувати для мешканців та розвитку своїх територій.
Сьогодні можна лише з жалем говорити, що така реформа не відбулась раніше. У центральної влади не було волі, рішучості і готовності поділитись повноваженнями та ресурсами.
Пострадянські і постсоціалістичні країни, які провели реформу, сьогодні значно випереджають Україну в соціально-економічному розвитку. Завдяки реформі вони включили в роботу те, що є найбільш цінним капіталом будь-якої держави, – інтереси людей. І навпаки прибрали головну перешкоду на шляху успіху та добробуту, – корупцію.
Реформа, яка передбачає передачу в місцеві бюджети частки загальнонаціональних податків, створює економічну зацікавленість громад в розвитку нових виробництв, підтримці бізнесу тощо.
Децентралізація і дерегуляція прибирає штучні перешкоди для бізнесу і підприємницької діяльності – зайві дозволи, інстанції, надмірний контроль. Так країна почне оживати. Окрім того, активні, спроможні та зацікавлені громади – головний рушій на територіальному рівні. Вони стануть підтримкою тих змін, над проведенням яких працює уряд. Тому без реформи місцевого самоврядування всі інші реформи приречені на невдачу – так вже було в попередні роки.
Поглянемо на досвід мешканців Центральної та інших країн Східної Європи. Коли децентралізація проходила у Польщі, падіння економіки на рік становило близько 10%, інфляція – близько 500% на рік. На кордонах стояли тоді ще радянські війська. І все ж Польща зробила цю реформу, а сьогодні готова допомогти українцям повторити успіхи та не припуститись помилок, які були на шляху децентралізації.
Те, що пропонує реформа децентралізації, відповідає потребам громадян України, де б вони не мешкали. Повноцінне місцеве самоврядування покаже перспективи розвитку держави. Дасть можливості кожній людині знайти своє місце і впливати на цю перспективу через участь в житті громади, в тому числі економічному. Головне – це поверне людям відчуття власної гідності та спроможності самореалізовуватись в своїй країні.
Важливо ще, що реформа місцевого самоврядування йде в узгодженні з реформою регіональної політики. Так ініціатива знизу має бути підтримана зверху. Завданням державної регіональної політики є підтримка стратегічних для регіонів проектів. Треба «підтягнути» регіони, які відчувають більш гострі економічні труднощі. Саме створення повноцінного місцевого самоврядування, яке може діяти – це передумова розвитку регіонів якраз з врахуванням їх особливостей.
Також у законопроекті про об’єднання громад сказано, що мають враховуватись історичні, природні, етнічні, культурні та інші фактори. Такі, що впливають на стійкість новоутвореної об’єднаної громади.
Концепцію реформи уряд сформував і схвалив на початку квітня 2014 року.
Вже підготовлені і направлені в парламент пропозиції щодо змін у Конституції України. Конституційні зміни необхідні, адже поки там закріплена нинішня система влади з обласними та районними держадміністраціями, недостатніми повноваженнями і фінансовим забезпеченням громад.
Весь пакет законопроектів напрацьовують і скеровують до Верховної Ради. Закон про співробітництво територіальних громад, а також державний бюджет із значним розширенням дохідної бази місцевими бюджетами, які відповідають баченню реформи, прийняті 2014 року. Також була прийнята Державна стратегія регіонального розвитку 2020. У 2015 році мають бути прийняті всі необхідні закони для реформи, та проведені зміни до Конституції, які забезпечать імплементацію реформи вже з поточного року. Та й зрештою, в кінці року можна буде провести місцеві вибори на новій основі, що забезпечить здійснення управління та розвитку громад і територій обраними місцевими радами, які назначатимуть виконкоми, й нестимуть пряму відповідальність перед громадами.
Після Президента, уряду, експертів з європейських інституцій, слово за парламентом. Критичне значення має позиція народних депутатів. Сьогодні громадянський обов’язок всіх, хто розуміє нагальність реформи місцевого самоврядування в Україні, усіма доступними методами впливати на народних депутатів. Аби ті підтримали реформу. Якщо парламент проголосує відповідні зміни до Конституції і надасть конституційну основу для реалізації реформи, такий парламент виконає історичну місію і ввійде в підручники історії України.