Обговорення



Місцева ініціатива – це можливість жителям міста самостійно підготувати проект рішення, який обов’язково розглядається на сесії місцевої ради. Місцева ініціатива подається до місцевої ради шляхом збору підписів членів територіальної громади.
Вимоги до підготовки проекту рішення визначено у регламенті місцевої ради.
Громадяни мають право винести на розгляд місцевої ради будь-яке питання, яке належить до компетенції ради – ст.9 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».
Місцева рада визначає детальний порядок внесення місцевої ініціативи своїм окремим рішенням або у статуті територіальної громади.
Префектури лише перевірятимуть рішення місцевих рад на відповідність законам та Конституції, матимуть певні повноваження у надзвичайних ситуаціях.
Більшість повноважень нинішніх облдержадміністрацій, за логікою запропонованих конституційних змін, мають перейти до виконавчих органів обласних рад, повноваження райдержадміністрацій – до виконкомів об’єднаних територіальних громад та виконавчих органів районних рад.
Звичайно, фахівці нинішніх ОДА і РДА зможуть продовжити роботу як у префектурах (здебільшого, юристи), так і у виконавчих органах області, району, громад.
За чинним законодавством це можна зробити, але потрібно проходити повну процедуру створення об’єднаної громади – від ініціювання об’єднання до проведення перших виборів голови громади і депутатів на усій територій новоствореної громади.
Зараз на розгляді у Парламенті знаходиться законопроект4772 (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=59314), який дозволить приєднуватися до вже створених об’єднаних громад за спрощеною процедурою, з проведенням виборів депутатів лише на приєднаній території.
Якщо це міський центр, то міська рада мала такі повноваження, так як саме вона несе відповідальність за соціальну роботу в місті з сім’ями, дітьми та молоддю і виділяє на це кошти. Які були підстави для цього і як виконуватимуться функції ЦСССДМ , треба запитати в управлінні соціального захисту або в управлінні охорони здоров’я вашого міста, у ваших депутатів чи міського голови, які приймали це рішення.
Готових рішень для подібних ситуацій, мабуть, бути не може, бо кожна з них по-своєму унікальна. Методика створення спроможних громад виключає так звані "матрьошки", як у вашому випадку. Звичайно, найкраще орієнтуватися на перспективний план, бо передбачається, що він є оптимальною моделлю створення спроможних громад. А добровільність у тому і полягає, щоб на місцях домовлялися, знаходили компроміси заради майбутнього своїх територій.
Якщо усі розрахунки (інфраструктурні, логістичні, соціальні) показують, що для розвитку території буде краще, якщо центром громади буде ваше селище (тим більше, якщо так і передбачено у перспективному плані), але і це не переконує керівництво сусідньої громади, то треба підключати виборців, пояснювати їм, керуючись знову-таки не емоціями, а конкретними розрахунками і фактами.
Співпрацюйте з вашим офісом офісом реформ, з профільним заступником ОДА. Якщо керівництво громад керуватиметься не власними амбіціями, а інтересами людей, то компроміс і шляхи до розвитку території можна знайти у будь-якій ситуації, не переписуючи чи уточнюючи закони.
Надати право і не надати можливості його виконати - це не повноваження.
Староста - представник виконкому ради громади, отже може і повинен відстоювати разом з вашим місцевим депутатом (депутатами) право мешканців отримувати послуги якнайближче.
Працюйте з ними, давайте депутатам доручення про підняття питання на засіданнях ради, вимагайте письмових звітів і роз'яснень.
Це питання повністю у сфері компетенції голови і депутатів вашої ради. Як вони вирішать, так питання і розглядатимуться.
Коментар експертів Інституту громадянського суспільства: "Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (стаття 51, ч. 4, п. 3) «У селах, селищах, в яких знаходилися органи місцевого самоврядування територіальних громад, що об’єдналися, обов’язки старости до обрання на перших виборах старости виконує особа, яка здійснювала повноваження сільського, селищного голови відповідної територіальної громади до об’єднання».
Для реалізації цього положення новоутворена рада має на першій сесії ухвалити рішення, яким призначити осіб, що будуть виконувати обов’язки старост до їх обрання"
Місце та режим роботи, правила внутрішнього розпорядку, діловодства та інші питання організації діяльності старости визначаються радою та її виконавчим комітетом.
Інформаційне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності старости здійснюється виконавчим комітетом ради.
Отже, особисто староста не може винаймати приміщення, бо не розпоряджається коштами місцевого бюджету. А от рада громади (її виконком) може такі кошти виділяти.
За діючим законом про місцеві вибори (розділ другий, стаття 14 - http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/595-19/paran102#n102), «перші вибори старости призначаються відповідною радою об’єднаної територіальної громади». Отже, рада об’єднаної громади може призначити перші вибори старост на будь-яку дату, або ж вирішити не проводити ці вибори взагалі. У останньому випадку, в.о. старост виконуватимуть свої обов’язки до чергових місцевих виборів, які «проводяться одночасно на всій території України в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень рад, голів, старост, обраних на попередніх чергових місцевих виборах», тобто одночасно з черговими виборами голови та депутатів ради об’єднаної громади.
За чинним законом про місцеві вибори (розділ другий, стаття 14 - http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/595-19/paran102#n102), «перші вибори старости призначаються відповідною радою об’єднаної територіальної громади». Отже, рада об’єднаної громади може призначити перші вибори старост на будь-яку дату, або ж вирішити не проводити ці вибори взагалі. У останньому випадку, в.о. старост виконуватимуть свої обов’язки до чергових місцевих виборів, які «проводяться одночасно на всій території України в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень рад, голів, старост, обраних на попередніх чергових місцевих виборах», тобто одночасно з черговими виборами голови та депутатів ради об’єднаної громади.
Управління соціального захисту населення та праці має бути в кожній спроможній громаді.
Так як спроможні громади (об’єднані по перспективному плану) переходять на прямі міжбюджетні відносини з держбюджетом, то і й усі розрахунки відбуватимуться в громаді.
Держава дійсно визнає спроможними громади, які відповідають перспективному плану. Але перспективний план – це лише запропонована модель об’єднання, яка може змінюватися в процесі створення спроможних до розвитку громад, бо процес цей є добровільним.
Отже, якщо конфігурації громад у процесі добровільного об’єднання змінилися і не відповідають затвердженому перспективному плану, але відповідають методиці, не порушують права інших громад, створюючи «білі плями», і можуть претендувати на статус спроможних, треба піднімати питання внесення змін до перспективного плану.
Для цього залучайте координатора офісу реформ вашої області, працюйте з профільним заступником ОДА, які мають сприяти процесу створення спроможних громад у ваші області і зацікавлені у найкращих результатах.
Повноваження об’єднаної громади – первинна медицина: фапи, амбулаторії, швидка тощо. Вторинна медицина – лікарні – це повноваження районного рівня.
Отже більшу частину медичної субвенції об’єднані громади будуть використовувати на первинну медицину, і лише частину (рекомендація - 30 %) - віддавати у район для того, щоб мешканці громади могли отримувати послуги у медичних закладах вторинного рівня, які фінансуються з районного бюджету.
Тобто незалежно від того, де територіально знаходиться найближча до вас лікарня - у вашій чи у сусідній об’єднаній громаді, або у місті чи селищі, яке не входить до об’єднаної громади – все одно вона фінансується з районного бюджету, частину якого формують кошти вашої громади. Отже мешканці вашої громади лікуватимуться у цій лікарні.
Чому якість медичних послуг покращиться у об’єднаній громаді? Бо спроможна громада зможе самостійно закуповувати необхідні ліки, оснащувати медичні заклади, виходячи з потреб людей, а не так, як вирішать у районі чи в області. Така громада може навіть мати власний автомобіль швидкої, що значно скоротить час доїзду швидкої до пацієнта і транспортації його до лікарні.
Виходячи з функцій органів місцевого самоврядування спроможних територіальних громад, експерти пропонують таку умовну мінімальну структуру їх виконавчих органів:
Голова територіальної громади
2-3 заступники голови територіальної громади
Секретар ради територіальної громади
Фінансове управління
Відділ комунальної власності та земельних відносин
Сектор з юридичних питань
Відділ житлово-комунального господарства, благоустрою, охорони навколишнього
природного середовища та інфраструктури
Відділ економічного розвитку та інвестицій (Інститут розвитку громади)
Відділ містобудування, архітектури та капітального будівництва
Служба містобудівного кадастру
Загальний відділ
Сектор організаційно-кадрової роботи
Відділ ведення Державного реєстру виборців
Центр надання адміністративних послуг
Сектор з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і територій
Архівний відділ
Відділ освіти, молоді та спорту
Відділ культури, туризму та з питань діяльності засобів масової інформації
Управління соціального захисту населення та праці
Служба у справах дітей, центр сім’ї та молоді, центр обліку бездомних осіб
Відділ охорони здоров’я
Старости територіальної громади у складі виконавчого комітету
Спільна робоча група розробляє проект рішення про добровільне об’єднання: 1) перелік територіальних громад, що об’єднуються, із зазначенням відповідних населених пунктів; 2) визначення адміністративного центру об’єднаної територіальної громади та її найменування; 3) план організаційних заходів щодо добровільного об’єднання територіальних громад.
Сільські, селищні, міські голови всіх громад, що об’єднуються забезпечують проведення обов’язкового громадського обговорення протягом 60 днів підготовлених спільною робочою групою проектів рішення про об’єднання громад в своїх громадах, складають протоколи громадського обговорення і вносять на сесію своїх рад для схвалення.
Сільські, селищні, міські ради всіх громад, що об’єднуються приймають на сесіях рішення про схвалення проекту рішення про об’єднання громад і планів організаційних заходів і протягом 5 робочих днів направляють ОДА для висновку на відповідність Конституції та законам України.
1) ОДА протягом 10 робочих днів з моменту отримання надає висновок на відповідність проектів рішення про об’єднання громад і планів організаційних заходів або повертає на доопрацювання.
2) У разі отримання позитивного висновку сільські, селищні, міські ради, які об’єднуються приймають кожен на сесії рішення про добровільне об’єднання територіальних громад. Сільський голова-ініціатор після прийняття рішення про об’єднання всіма громадами, що об’єднуються звертається до обласної державної адміністрації з пропозицією звернутися до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших виборів депутатів сільської, селищної, міської ради та відповідного сільського, селищного, міського голови в установленому законом порядку.
З ваших слів дійсно виходить, що громада формується не у відповідності до методики формування спроможних громад. Перспективний план, спираючись на Методику, розробляє облдержадміністрація, отже вона і повинна надати вам офіційне роз’яснення, чому прийнято рішення, яке суперечить Методиці.
Радимо задіяти спеціалістів (координатора) офісу реформ у вашій області, звернутися до профільного заступника ОДА, які мають сприяти процесу створення спроможних громад, та отримати офіційне роз’яснення.
Якщо і це не сприятиме вирішенню питання, зверніться (надішліть опис проблеми і офіційну відповідь ОДА) до департаменту місцевого самоврядування Мінрегіону (контакти є на офіційному сайті Міністерства).
У законі про місцеве самоврядування зазначено, що територіальна громада - це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Отже, ваші села у складі однієї ради є однією територіальною громадою. Тобто для об’єднання має бути хоча б ще одна громада.
Навіть якщо одна об'єднана громада утворилася на території всього району, райрада і райадміністрація де-юре мають існувати. Чинне законодавство поки не передбачає якихось спеціальних процедур для таких випадків. Але відповідні законодавчі зміни готуються: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=58303
У законі про місцеве самоврядування зазначено, що територіальна громада - це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Отже, ваші села у складі однієї ради є однією територіальною громадою. Тобто для об’єднання має бути хоча б ще одна громада.

ТОП-17 питань

Децентралізація – це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Так, аби якомога більше повноважень мали ті органи, що ближче до людей, де такі повноваження можна реалізовувати найбільш успішно.


Місцеве самоврядування – це коли мешканці в містах, селах, селищах самі господарюють у себе вдома. Люди обирають місцеві ради та їх голів. Їх і вповноважують вирішувати більшість важливих питань.
Органи місцевого самоврядування відповідають за шкільну і дошкільну освіту, охорону здоров’я первинного рівня (поліклініки, фапи), заклади культури, благоустрій – освітлення вулиць, стан доріг, прибирання, громадський порядок і багато інших, важливих повсякденних питань.
Суть реформи: віддати право самостійно вирішувати всі ці питання громадам – мешканцям міст, сіл, селищ.
Було, але дуже обмежене. Щоб зробити щось корисне в своєму місті, місцевій владі треба мати на це кошти. А власних коштів у місцевих влад майже й не було. Ті податки, що сплачували підприємства і люди, які там працювали, чи не повністю забирали в Київ – в держказну. Далі з Києва чиновники вирішували – кому і скільки дати. Часто рішення, чи дати на місцеві потреби гроші – приймали через «відкат». На всіх рівнях – в міністерствах, в обласних адміністраціях, районних.
Насправді в Україні існувало не самоврядування, а корупційна вертикаль. Її щороку зміцнювали. Тож місцеве самоврядування якщо й могло якось діяти, то всупереч системі, а не завдяки їй.
Через децентралізацію влади. Реформа місцевого самоврядування передбачає: право вирішувати – тобто передачу повноважень, і спроможність - тобто передачу коштів громадам. Це буде закріплено і в Конституції України, і у багатьох законах. Це визначить нові правила, як працюватиме система влади.
Слід ліквідувати усі ті надбудови, які створювали, аби лиш централізувати владу й фінанси. Для цього треба змінити багато законів.
Суть перетворень, що пропонує реформа децентралізації: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування нарешті почнуть займатися властивими для них справами. Й люди отримають можливість творити (через вибори) органи місцевого самоврядування у громаді, районі та області.
Своєю чергою, органи місцевого самоврядування різних рівнів –громади, району, області – отримають повноваження, та під повноваження – необхідні ресурси. Буде запроваджено відповідальність органів місцевого самоврядування перед виборцями за ефективність своєї роботи, а перед державою – за законність.
У старій системі влади багато в регіоні залежало від голови ОДА – «губернатора». Він був абсолютною владою на території регіону. Так само, як практично вся влада в Україні була зосереджена в руках Президента. Дехто вірить , якщо, мовляв, такий голова буде обраний людьми, то все одразу зміниться, і цей керівник дбатиме про людей. Насправді, якщо у будь-кого багато влади, то це не демократія. Так можемо отримати країну не з одним, а з понад двадцятьма князьками у своїх регіонах.
Коли повнота влади переходить на місцевий рівень, на той рівень, який є найближчим до людей, – це і є справжня децентралізація. На вищому рівні (район, далі – область, держава) залишаються лише ті питання, які є спільними для громад. На обласному (регіональному) рівні це спеціалізована медицина, вищі навчальні заклади, дороги обласного значення, напрями регіонального економічного розвитку тощо.
У цьому ж і принципова відмінність передачі повноважень при децентралізації vs федералізації. У децентралізованій унітарній державі є найбільш спроможними два рівні публічної влади: національний, та місцевий. Саме тут принципова відмінність від федеративної держави, де навпаки – домінуючий рівень є регіональний і найбільше повноважень та ресурсів збирають на рівні регіону.Така концентрація призводить до формування регіональних політичних еліт, які не дуже готові для національного рівня, але надто амбітні, щоб залишатися регіональною елітою. Їм здається, що саме вони є більш кваліфіковані, ніж місцеві чи національні еліти, і що саме регіон має все більше перебирати на себе повноважень. Так починається регіональний сепаратизм.
Федералізація означає передачу значних повноважень на рівень регіонів (області), а реформа місцевого самоврядування робить ставку на громади (людей).
Передавати ресурси і повноваження лише на регіональний рівень - ризиковано. Адже так можна відтворити централізовану та корумповану систему влади, тільки на регіональному рівні.
Але є й інші ризики. Побудова влади за федеральним принципом загрожує тим, що місцеві політики можуть роздмухувати сепаратизм. І використовувати задля цього місцевих мешканців, протиставляти людей. Замість того, аби опікуватись благоустроєм на місцях. Найголовніше – федералізація створить проблеми для ухваленні рішень у країні в цілому. Серед федерацій такі приклади є, коли політики блокують одне одного замість пошуку спільного рішення. Сепаратисти є в різних країнах, особливо це характерно для федеративних країн, а також для країн, де регіони мають надмірні повноваження.
Чим більше життєво важливих і дійсно актуальних для людей питань буде виведено за межі політики, тим більше люди виграють і тим стабільніше житиме Україна. Сьогодні важливо створити сильне місцеве самоврядування як основу єдиної стабільної України, а решту питань (мовних, культурних особливостей окремих територій) можна вирішувати поступово шляхом конструктивного політичного діалогу.
Коли формуватиметься перелік повноважень місцевого самоврядування на різних рівнях (громада – район – область), в обговоренні візьмуть участь представники органів місцевого самоврядування, у тому числі, зі східних та південних регіонів країни. Так, як це було, коли формували Концепції реформи.
На обласному та районному рівнях обиратимуть депутатів відповідних рад. Вже ради будуть обирати голів рад, які очолять виконкоми. Така система сьогодні працює в містах. І досить непогано навіть в умовах централізованої влади. Відмінність лиш у тому, що у містах голів мешканці обирають прямим голосуванням. Це виправдано, бо у міських голів (рівень громади) – великий обсяг завдань, а буде ще більший. На рівні району та області, коло завдань буде вужчим. Та й міський голова (голова громади) буде ближче до людей – мешканцям легше його контролювати, тоді як керівників вищого рівня контролюватимуть депутати.
Ні. В цьому полягає одна з важливих рис місцевого самоврядування. На кожному рівні є свої повноваження (завдання, чим займаються). Вони не перетинаються. Ті, хто, відповідає за ремонт доріг обласного значення, не має командувати тими, хто займається місцевими дорогами. В цьому немає потреби. Органи місцевого самоврядування підпорядковуються тільки закону і тим людям, які їх обирають.
За роки незалежності усі ті, хто не хотіли реформувати місцеве самоврядування, говорили, начебто громади не готові взяти на себе управління. Мовляв, нема підготовлених кадрів, на місцях буде хаос і корупція.
Це лиш відмовки.
Подивимося на сусідів в Європі. Практично усюди система влади побудована саме таким чином. І доводить свою ефективність. Чому? Бо якщо проблеми вирішують ті люди, які реально їх відчувають, то вони й зацікавлені в тому, щоб зробити все якнайкраще.
Помилково вважати, що на місцях люди гірші – менш чесні, менш освічені, менш відповідальні, аніж столичні чиновники. Утім, місцеві мешканці справді хочуть розвивати свою громаду (село, селище чи місто) – тож будуть шукати найкращі рішення, а також - вчитись. Ще й самі люди будуть на своїх місцевих обранців тиснути, щоб вони працювали професійно і відкрито. Тому нова система швидко почне сама себе вдосконалювати, залучати нових, грамотних і відповідальних людей. А завдання держави на етапі реформи – допомогти людям на місцях освоїти нові повноваження.
Головними, хто контролюватиме владу на місцях, є самі люди. В законі про місцеве самоврядування обов’язковими нормами є залучення мешканців – членів громад – до роботи спільно. Також має бути закон про місцевий референдум, який, дозволить відкликати депутатів місцевих рад і голів громад. Чим сильнішою буде громада, тим сильнішим буде місцеве самоврядування.
Реформа передбачає створення й державних представництв. Мова йде про невеликі структури, основними функціями яких є контрольно-наглядова (вони стежитимуть за дотриманням законодавства органами місцевого самоврядування) і координаційна (координація роботи органів держвлади на території). Якщо органи місцевого самоврядування приймуть незаконні рішення, голови держпредставництв зможуть зупинити такі рішення і звернутись до суду.
В старій системі органи місцевого самоврядування завжди були на другорядних позиціях. На них покладали відповідальність, але не забезпечували інструментами.
У концепції реформи і у пропозиціях щодо змін в Конституції чітко сказано: повноваження органів місцевого самоврядування мають забезпечити фінансами.
Органи місцевого самоврядування матимуть, зокрема, частку від загальнонаціональних податків (а не тільки дотації). Якщо у місцевої влади через державні рішення виникнуть додаткові витрати, то це теж компенсує держава.
Механізм розподілу податків між органами різного рівня і державою визначать у змінах до Бюджетного кодексу. Ці процеси моделюють спільно з польськими експертами. Фахівцями, які вже робили такі розрахунки для реформи місцевого самоврядування в Польщі.
Реформа не передбачає змін меж областей (регіонів). Змінимо систему управління на обласному рівні.
Якщо говорити про рівень районів і громад, то варто знати: в Україні нерівномірний адміністративно-територіальний поділ. Всього в країні близько 12 000 громад (сіл, селищ, міст), серед яких є навіть громади, де менше ста осіб. Створити повноцінне самоврядування в такому селі неможливо. Тому реформа підштовхне громади до об’єднання.
Будуть стимули саме для добровільного об’єднання невеличких громад. Серед законопроектів, що підготовлені в рамках реформи, - закон про добровільне об’єднання громад і про співпрацю між громадами.
Ці закони визначають механізм, як громади можуть об’єднувати зусилля. Щоб вирішити прості спільні проблеми. А право громад – вирішувати, скористатись цим, чи ні. Та чим більш сильними, спроможними (гроші, ресурси) будуть громади, тим більше функцій зможуть виконувати для мешканців та розвитку своїх територій.
Сьогодні можна лише з жалем говорити, що така реформа не відбулась раніше. У центральної влади не було волі, рішучості і готовності поділитись повноваженнями та ресурсами.
Пострадянські і постсоціалістичні країни, які провели реформу, сьогодні значно випереджають Україну в соціально-економічному розвитку. Завдяки реформі вони включили в роботу те, що є найбільш цінним капіталом будь-якої держави, – інтереси людей. І навпаки прибрали головну перешкоду на шляху успіху та добробуту, – корупцію.
Реформа, яка передбачає передачу в місцеві бюджети частки загальнонаціональних податків, створює економічну зацікавленість громад в розвитку нових виробництв, підтримці бізнесу тощо.
Децентралізація і дерегуляція прибирає штучні перешкоди для бізнесу і підприємницької діяльності – зайві дозволи, інстанції, надмірний контроль. Так країна почне оживати. Окрім того, активні, спроможні та зацікавлені громади – головний рушій на територіальному рівні. Вони стануть підтримкою тих змін, над проведенням яких працює уряд. Тому без реформи місцевого самоврядування всі інші реформи приречені на невдачу – так вже було в попередні роки.
Поглянемо на досвід мешканців Центральної та інших країн Східної Європи. Коли децентралізація проходила у Польщі, падіння економіки на рік становило близько 10%, інфляція – близько 500% на рік. На кордонах стояли тоді ще радянські війська. І все ж Польща зробила цю реформу, а сьогодні готова допомогти українцям повторити успіхи та не припуститись помилок, які були на шляху децентралізації.
Те, що пропонує реформа децентралізації, відповідає потребам громадян України, де б вони не мешкали. Повноцінне місцеве самоврядування покаже перспективи розвитку держави. Дасть можливості кожній людині знайти своє місце і впливати на цю перспективу через участь в житті громади, в тому числі економічному. Головне – це поверне людям відчуття власної гідності та спроможності самореалізовуватись в своїй країні.
Важливо ще, що реформа місцевого самоврядування йде в узгодженні з реформою регіональної політики. Так ініціатива знизу має бути підтримана зверху. Завданням державної регіональної політики є підтримка стратегічних для регіонів проектів. Треба «підтягнути» регіони, які відчувають більш гострі економічні труднощі. Саме створення повноцінного місцевого самоврядування, яке може діяти – це передумова розвитку регіонів якраз з врахуванням їх особливостей.
Також у законопроекті про об’єднання громад сказано, що мають враховуватись історичні, природні, етнічні, культурні та інші фактори. Такі, що впливають на стійкість новоутвореної об’єднаної громади.
Концепцію реформи уряд сформував і схвалив на початку квітня 2014 року.
Вже підготовлені і направлені в парламент пропозиції щодо змін у Конституції України. Конституційні зміни необхідні, адже поки там закріплена нинішня система влади з обласними та районними держадміністраціями, недостатніми повноваженнями і фінансовим забезпеченням громад.
Весь пакет законопроектів напрацьовують і скеровують до Верховної Ради. Закон про співробітництво територіальних громад, а також державний бюджет із значним розширенням дохідної бази місцевими бюджетами, які відповідають баченню реформи, прийняті 2014 року. Також була прийнята Державна стратегія регіонального розвитку 2020. У 2015 році мають бути прийняті всі необхідні закони для реформи, та проведені зміни до Конституції, які забезпечать імплементацію реформи вже з поточного року. Та й зрештою, в кінці року можна буде провести місцеві вибори на новій основі, що забезпечить здійснення управління та розвитку громад і територій обраними місцевими радами, які назначатимуть виконкоми, й нестимуть пряму відповідальність перед громадами.
Після Президента, уряду, експертів з європейських інституцій, слово за парламентом. Критичне значення має позиція народних депутатів. Сьогодні громадянський обов’язок всіх, хто розуміє нагальність реформи місцевого самоврядування в Україні, усіма доступними методами впливати на народних депутатів. Аби ті підтримали реформу. Якщо парламент проголосує відповідні зміни до Конституції і надасть конституційну основу для реалізації реформи, такий парламент виконає історичну місію і ввійде в підручники історії України.