Обговорення



За законом про добровільне об'єднання територіальних громад об'єднуються не населені пункти, а сільські, селищні міські ради. Ваша сільська рада - це одна громада, отже, що логічно, об'єднатися не може, бо для процесу об'єднання потрібно мінімум двоє учасників.
Місцеві вибори у жовтні цього року планувалися, виходячи з запланованих змін до Конституції України в частині децентралізації. Але Парламент так ці зміни остаточно і не прийняв. Отже, поки що питання чергових місцевих виборів цього року на порядку денному не стоїть.
Як показує практика об'єднаних громад, що існують більше року, там виникає потреба в додатковій кількості спеціалістів з усіх сфер, які працюватимуть у виконавчих органах. Взагалі, подекуди виникає навіть кадровий дефіцит.
В реформованій системі територіального устрою чисельність працюючих в органах місцевого самоврядування буде залежати від обсягу повноважень на місцях, а також від наявних фінансових ресурсів.
Отже, чим більша громада, тим більше людей вона обслуговує, а для цього потрібні фахівці…
Подекуди, звісно, виникатимуть труднощі з тим, що сьогоднішнім працівникам сільрад доведеться їздити на роботу до сусіднього села, міста. Але, з іншого боку, у них зміниться статус, з’явиться можливість кар’єрного росту, можливість заробляти більше.
За законом про добровільне об'єднання територіальних громад об'єднуються не населені пункти, а сільські, селищні міські ради. Ваша сільська рада - це одна громада, отже, що логічно, об'єднатися не може, бо для процесу об'єднання потрібно мінімум двоє учасників.
Кількість населення – це важливий показник, але не головний. Цей показник законами не регламентується. Для створення спроможної громади важлива перспектива, здатність громади розвиватися. Отже в першу чергу треба орієнтувати не на загальну кількість населення, а на кількість в громаді молоді та дітей (бо там де є молодь і діти, там є перспектива розвитку), міграцію населення (важливо розуміти, де люди працюють, отримують послуги, відпочивають), розвиток інфраструктури тощо.
Серед громад, що вже об’єдналися, є такі, в яких мешкає менше 3 тисяч людей, а є й такі, де 30-40 тисяч населення.
За законом про добровільне об'єднання територіальних громад (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/157-19) об'єднуються не населені пункти (села, міста), а сільські, селищні міські ради. Отже, два села об'єднатися не можуть, а дві сільради - можуть.
Ні закон про добровільне об'єднання територіальних громад, ні відповідна методика цього не передбачають. Жодних офіційних висновків ОДА на початковому етапі об'єднання не потрібно. Але консультації зі спеціалістами ОДА чи центру розвитку місцевого самоврядування зайвими точно не будуть. Після прийняття рішень про об'єднання всіма відповідними місцевими радами ОДА має надати висновок про законність і конституційність такого об'єднання.
Не може.
У Частині 7 статті 51 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/page5) йдеться:
«На осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови».
У Частині 4 статті 12 зазначеного Закону зазначено: «Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток».
Може. Більше того, такий приклад вже є. Куцурубська сільська об’єднана громада Миколаївської області була створена у 2015 році, а вже у 2016 році вдруге пройшла процедуру об'єднання з тими місцевими радами, які не увійшли до об'єднання у 2015 році. Але зараз, з прийняттям закону про приєднання територіальних громад, ця процедура значно спроститься. Громади приєднуватимуться до ОТГ без перевиборів голови та ради всієї ОТГ. Вибори депутатів проходитимуть лише у приєднуваних громадах.
Перші вибори в об'єднаній громаді - останній крок об'єднання. Призначати їх Центральна виборча комісія зможе лише після того, як громади пройдуть всю процедуру об'єднання, прописану у Законі: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/157-19
Не може.
У Частині 7 статті 51 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/page5) йдеться:
«На осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови».
У Частині 4 статті 12 зазначеного Закону зазначено: «Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток».
Формування штату працівників виконавчих органів об'єднаної громади, організація їхньої роботи - це повноваження виключно ради об'єднаної громади.
Не може.
У Частині 7 статті 51 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/page5) йдеться:
«На осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови».
У Частині 4 статті 12 зазначеного Закону зазначено: «Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток».
Є декілька варіантів надання максимальної кількості послуг сільському населенню в об'єднаних громадах. За рішенням ради громади, більшість послуг, у тому числі нотаріальні та послуги з реєстрації актів цивільного стану,. може надавати староста, якщо має необхідні кваліфікації. Також у селах можуть бути відокремлені робочі місця певних управлінь виконавчого комітету ради громади: землевпорядники, діловоди, нотаріуси тощо. Вони можуть працювати не кожен день, а за певним графіком. Також, у селах можуть бути створені відокремлені підрозділи центру надання адміністративних послуг, якщо таких створено в ОТГ. Рішення, щодо організації надання послуг населенню приймає рада об'єднаної громади.
Зараз триває процес добровільного об'єднання громад. Але досвід інших країн, які йшли шляхом децентралізації, свідчить, що рано чи пізно добровільний етап має завершитися.
Об'єднання громад адміністративним шляхом - питання часу. Очікується, що вже цього року буде створена критична маса добровільно об'єднаних громад. Отже, розвиток місцевого самоврядування шляхом міжмуніципальної консолідації остаточно доведе свою ефективність. І після цього держава має прийняти закон про адміністративно-територіальний устрій, щоб поширити цей позитивний досвід на територію всієї країни.
Про точні терміни зараз говорити зарано. Але вже очевидно, що громади, які все ще не можуть самостійно домовитися про об'єднання зусиль заради розвитку, втрачають дорогоцінний час і значні ресурси.
Кожна громада унікальна. Тому відповісти на ваше запитання складно. Треба дивитися не лише на кількість жителів громади. Треба проаналізувати перспективний план формування громад області, зрозуміти, чи має ваша громада перспективи до укрупнення в майбутньому. важливо розуміти міграцію населення - зрозуміти, де мешканці вашої громади працюють, отримують освітні, медичні та інші послуги і чи зможе громада надавати їх самостійно після об'єднання. Важливі також дані по інфраструктурі. Але, хоча кількість населення - це і не регламентований показник спроможності, більшість експертів вважають, що громада може бути спроможною, якщо має не менше 5 тисяч мешканців.
За законом, об’єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов’язків територіальних громад, що об’єдналися.
Може лише за умови, що цієї інфраструктури достатньо для виконання функцій управління громадою, і якщо в складі ОТГ немає чітко вираженого потенційного адміністративного центру: населеного пункту, що має або колись мало статус районного центру, наприклад.

Виправданням такого визначення центру ОТГ може бути хіба що вигідне розташування села з точки зору доступності для мешканців усієї об'єднаної громади.
У частині 2 статті 4 закону про добровільне об’єднання територіальних громад (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/157-19) йдеться: «Адміністративним центром об’єднаної територіальної громади визначається населений пункт (село, селище, місто), який має розвинуту інфраструктуру і, як правило, розташований найближче до географічного центру території об’єднаної територіальної громади»

У методиці формування спроможних територіальних громад уточнюється:
«Формування спроможних територіальних громад здійснюється у такій послідовності:
1) визначення потенційними адміністративними центрами міст обласного значення та населених пунктів, що мають статус районних центрів, та зон їх доступності.
2) визначення потенційними адміністративними центрами населених пунктів (сіл, селищ, міст), які раніше мали статус районних центрів та розташовані на відстані більш як 20 кілометрів дорогами з твердим покриттям від міст обласного значення та населених пунктів, які мають статус районних центрів, та зон їх доступності.
3) визначення потенційними адміністративними центрами інших населених пунктів (сіл, селищ, міст), територія яких не охоплюється зонами доступності потенційних адміністративних центрів, визначених відповідно до підпунктів 1) і 2), які розташовані на відстані не менш як 20 кілометрів дорогами з твердим покриттям від таких потенційних адміністративних центрів та частково забезпечені інфраструктурою.

Тобто, якщо немає чітко визначеного потенційного адміністративного центру об’єднаної громади, центром обирається той населений пункт, де найбільше розвинена інфраструктура.

Остаточне рішення про визначення центру має бути спільним рішенням усіх громад, що об’єднуються. Якихось спеціальних процедур для подачі «заявок» не передбачено.
Закон про добровільне об’єднання територіальних громад не забороняє об’єднуватися громадам різних районів.

Більше того, за зверненням Мінрегіону Комітет Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування надав РОЗ'ЯСНЕННЯ Центральній виборчій комісії щодо проведення перших місцевих виборів у ОТГ, розташованих на території суміжних районів, та у разі добровільного об"єднання територіальної громади міста обласного значення із громадами інших сіл, селищ, міст без внесення змін до меж відповідних районів. В роз’ясненні йдеться, що ЦВК НЕ МАЄ ЮРИДИЧНИХ ПІДСТАВ не призначати вибори: -у разі входження територіальної громади, розташованої на території суміжного району, до складу ОТГ, адміністративний центр якої знаходиться в межах іншого району; --у разі добровільного об"єднання територіальної громади міста обласного значення із територіальними громадами інших сіл, селищ, міст без внесення змін до меж відповідних районів.
Текст роз’яснення Комітету є тут: http://komsamovr.rada.gov.ua/komdbud/control/uk/publish/article?art_id=88905&cat_id=44731
Але на РЕКОМЕНДАЦІЮ парламентського комітету, на жаль, ЦВК не відреагувала, точніше не врахувала її. Через це перші вибори не призначаються у 30 об’єднаних громадах, більшість з яких це громади суміжних районів та громади, об’єднані навколо міст обласного значення.
Нагадаємо також, що до голосування у Парламенті готовий законопроект №5520 щодо особливостей добровільного об’єднання територіальних громад, розташованих на територіях суміжних районів, який має унормувати питання перших виборів у об’єднаних громадах, створених на межі районів.
Проект визначає послідовність дій в процесі призначення перших місцевих виборів у громадах, утворених в результаті об’єднання громад різних районів, та зміни меж таких районів. Запроваджуються можливості утворення об’єднаних громад, суб’єктом утворення яких є громади міст обласного значення, без зміни меж районів.

Очікується його розгляд у Верховній Раді 23 лютого цього року.

ТОП-17 питань

Децентралізація – це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Так, аби якомога більше повноважень мали ті органи, що ближче до людей, де такі повноваження можна реалізовувати найбільш успішно.


Місцеве самоврядування – це коли мешканці в містах, селах, селищах самі господарюють у себе вдома. Люди обирають місцеві ради та їх голів. Їх і вповноважують вирішувати більшість важливих питань.
Органи місцевого самоврядування відповідають за шкільну і дошкільну освіту, охорону здоров’я первинного рівня (поліклініки, фапи), заклади культури, благоустрій – освітлення вулиць, стан доріг, прибирання, громадський порядок і багато інших, важливих повсякденних питань.
Суть реформи: віддати право самостійно вирішувати всі ці питання громадам – мешканцям міст, сіл, селищ.
Було, але дуже обмежене. Щоб зробити щось корисне в своєму місті, місцевій владі треба мати на це кошти. А власних коштів у місцевих влад майже й не було. Ті податки, що сплачували підприємства і люди, які там працювали, чи не повністю забирали в Київ – в держказну. Далі з Києва чиновники вирішували – кому і скільки дати. Часто рішення, чи дати на місцеві потреби гроші – приймали через «відкат». На всіх рівнях – в міністерствах, в обласних адміністраціях, районних.
Насправді в Україні існувало не самоврядування, а корупційна вертикаль. Її щороку зміцнювали. Тож місцеве самоврядування якщо й могло якось діяти, то всупереч системі, а не завдяки їй.
Через децентралізацію влади. Реформа місцевого самоврядування передбачає: право вирішувати – тобто передачу повноважень, і спроможність - тобто передачу коштів громадам. Це буде закріплено і в Конституції України, і у багатьох законах. Це визначить нові правила, як працюватиме система влади.
Слід ліквідувати усі ті надбудови, які створювали, аби лиш централізувати владу й фінанси. Для цього треба змінити багато законів.
Суть перетворень, що пропонує реформа децентралізації: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування нарешті почнуть займатися властивими для них справами. Й люди отримають можливість творити (через вибори) органи місцевого самоврядування у громаді, районі та області.
Своєю чергою, органи місцевого самоврядування різних рівнів –громади, району, області – отримають повноваження, та під повноваження – необхідні ресурси. Буде запроваджено відповідальність органів місцевого самоврядування перед виборцями за ефективність своєї роботи, а перед державою – за законність.
У старій системі влади багато в регіоні залежало від голови ОДА – «губернатора». Він був абсолютною владою на території регіону. Так само, як практично вся влада в Україні була зосереджена в руках Президента. Дехто вірить , якщо, мовляв, такий голова буде обраний людьми, то все одразу зміниться, і цей керівник дбатиме про людей. Насправді, якщо у будь-кого багато влади, то це не демократія. Так можемо отримати країну не з одним, а з понад двадцятьма князьками у своїх регіонах.
Коли повнота влади переходить на місцевий рівень, на той рівень, який є найближчим до людей, – це і є справжня децентралізація. На вищому рівні (район, далі – область, держава) залишаються лише ті питання, які є спільними для громад. На обласному (регіональному) рівні це спеціалізована медицина, вищі навчальні заклади, дороги обласного значення, напрями регіонального економічного розвитку тощо.
У цьому ж і принципова відмінність передачі повноважень при децентралізації vs федералізації. У децентралізованій унітарній державі є найбільш спроможними два рівні публічної влади: національний, та місцевий. Саме тут принципова відмінність від федеративної держави, де навпаки – домінуючий рівень є регіональний і найбільше повноважень та ресурсів збирають на рівні регіону.Така концентрація призводить до формування регіональних політичних еліт, які не дуже готові для національного рівня, але надто амбітні, щоб залишатися регіональною елітою. Їм здається, що саме вони є більш кваліфіковані, ніж місцеві чи національні еліти, і що саме регіон має все більше перебирати на себе повноважень. Так починається регіональний сепаратизм.
Федералізація означає передачу значних повноважень на рівень регіонів (області), а реформа місцевого самоврядування робить ставку на громади (людей).
Передавати ресурси і повноваження лише на регіональний рівень - ризиковано. Адже так можна відтворити централізовану та корумповану систему влади, тільки на регіональному рівні.
Але є й інші ризики. Побудова влади за федеральним принципом загрожує тим, що місцеві політики можуть роздмухувати сепаратизм. І використовувати задля цього місцевих мешканців, протиставляти людей. Замість того, аби опікуватись благоустроєм на місцях. Найголовніше – федералізація створить проблеми для ухваленні рішень у країні в цілому. Серед федерацій такі приклади є, коли політики блокують одне одного замість пошуку спільного рішення. Сепаратисти є в різних країнах, особливо це характерно для федеративних країн, а також для країн, де регіони мають надмірні повноваження.
Чим більше життєво важливих і дійсно актуальних для людей питань буде виведено за межі політики, тим більше люди виграють і тим стабільніше житиме Україна. Сьогодні важливо створити сильне місцеве самоврядування як основу єдиної стабільної України, а решту питань (мовних, культурних особливостей окремих територій) можна вирішувати поступово шляхом конструктивного політичного діалогу.
Коли формуватиметься перелік повноважень місцевого самоврядування на різних рівнях (громада – район – область), в обговоренні візьмуть участь представники органів місцевого самоврядування, у тому числі, зі східних та південних регіонів країни. Так, як це було, коли формували Концепції реформи.
На обласному та районному рівнях обиратимуть депутатів відповідних рад. Вже ради будуть обирати голів рад, які очолять виконкоми. Така система сьогодні працює в містах. І досить непогано навіть в умовах централізованої влади. Відмінність лиш у тому, що у містах голів мешканці обирають прямим голосуванням. Це виправдано, бо у міських голів (рівень громади) – великий обсяг завдань, а буде ще більший. На рівні району та області, коло завдань буде вужчим. Та й міський голова (голова громади) буде ближче до людей – мешканцям легше його контролювати, тоді як керівників вищого рівня контролюватимуть депутати.
Ні. В цьому полягає одна з важливих рис місцевого самоврядування. На кожному рівні є свої повноваження (завдання, чим займаються). Вони не перетинаються. Ті, хто, відповідає за ремонт доріг обласного значення, не має командувати тими, хто займається місцевими дорогами. В цьому немає потреби. Органи місцевого самоврядування підпорядковуються тільки закону і тим людям, які їх обирають.
За роки незалежності усі ті, хто не хотіли реформувати місцеве самоврядування, говорили, начебто громади не готові взяти на себе управління. Мовляв, нема підготовлених кадрів, на місцях буде хаос і корупція.
Це лиш відмовки.
Подивимося на сусідів в Європі. Практично усюди система влади побудована саме таким чином. І доводить свою ефективність. Чому? Бо якщо проблеми вирішують ті люди, які реально їх відчувають, то вони й зацікавлені в тому, щоб зробити все якнайкраще.
Помилково вважати, що на місцях люди гірші – менш чесні, менш освічені, менш відповідальні, аніж столичні чиновники. Утім, місцеві мешканці справді хочуть розвивати свою громаду (село, селище чи місто) – тож будуть шукати найкращі рішення, а також - вчитись. Ще й самі люди будуть на своїх місцевих обранців тиснути, щоб вони працювали професійно і відкрито. Тому нова система швидко почне сама себе вдосконалювати, залучати нових, грамотних і відповідальних людей. А завдання держави на етапі реформи – допомогти людям на місцях освоїти нові повноваження.
Головними, хто контролюватиме владу на місцях, є самі люди. В законі про місцеве самоврядування обов’язковими нормами є залучення мешканців – членів громад – до роботи спільно. Також має бути закон про місцевий референдум, який, дозволить відкликати депутатів місцевих рад і голів громад. Чим сильнішою буде громада, тим сильнішим буде місцеве самоврядування.
Реформа передбачає створення й державних представництв. Мова йде про невеликі структури, основними функціями яких є контрольно-наглядова (вони стежитимуть за дотриманням законодавства органами місцевого самоврядування) і координаційна (координація роботи органів держвлади на території). Якщо органи місцевого самоврядування приймуть незаконні рішення, голови держпредставництв зможуть зупинити такі рішення і звернутись до суду.
В старій системі органи місцевого самоврядування завжди були на другорядних позиціях. На них покладали відповідальність, але не забезпечували інструментами.
У концепції реформи і у пропозиціях щодо змін в Конституції чітко сказано: повноваження органів місцевого самоврядування мають забезпечити фінансами.
Органи місцевого самоврядування матимуть, зокрема, частку від загальнонаціональних податків (а не тільки дотації). Якщо у місцевої влади через державні рішення виникнуть додаткові витрати, то це теж компенсує держава.
Механізм розподілу податків між органами різного рівня і державою визначать у змінах до Бюджетного кодексу. Ці процеси моделюють спільно з польськими експертами. Фахівцями, які вже робили такі розрахунки для реформи місцевого самоврядування в Польщі.
Реформа не передбачає змін меж областей (регіонів). Змінимо систему управління на обласному рівні.
Якщо говорити про рівень районів і громад, то варто знати: в Україні нерівномірний адміністративно-територіальний поділ. Всього в країні близько 12 000 громад (сіл, селищ, міст), серед яких є навіть громади, де менше ста осіб. Створити повноцінне самоврядування в такому селі неможливо. Тому реформа підштовхне громади до об’єднання.
Будуть стимули саме для добровільного об’єднання невеличких громад. Серед законопроектів, що підготовлені в рамках реформи, - закон про добровільне об’єднання громад і про співпрацю між громадами.
Ці закони визначають механізм, як громади можуть об’єднувати зусилля. Щоб вирішити прості спільні проблеми. А право громад – вирішувати, скористатись цим, чи ні. Та чим більш сильними, спроможними (гроші, ресурси) будуть громади, тим більше функцій зможуть виконувати для мешканців та розвитку своїх територій.
Сьогодні можна лише з жалем говорити, що така реформа не відбулась раніше. У центральної влади не було волі, рішучості і готовності поділитись повноваженнями та ресурсами.
Пострадянські і постсоціалістичні країни, які провели реформу, сьогодні значно випереджають Україну в соціально-економічному розвитку. Завдяки реформі вони включили в роботу те, що є найбільш цінним капіталом будь-якої держави, – інтереси людей. І навпаки прибрали головну перешкоду на шляху успіху та добробуту, – корупцію.
Реформа, яка передбачає передачу в місцеві бюджети частки загальнонаціональних податків, створює економічну зацікавленість громад в розвитку нових виробництв, підтримці бізнесу тощо.
Децентралізація і дерегуляція прибирає штучні перешкоди для бізнесу і підприємницької діяльності – зайві дозволи, інстанції, надмірний контроль. Так країна почне оживати. Окрім того, активні, спроможні та зацікавлені громади – головний рушій на територіальному рівні. Вони стануть підтримкою тих змін, над проведенням яких працює уряд. Тому без реформи місцевого самоврядування всі інші реформи приречені на невдачу – так вже було в попередні роки.
Поглянемо на досвід мешканців Центральної та інших країн Східної Європи. Коли децентралізація проходила у Польщі, падіння економіки на рік становило близько 10%, інфляція – близько 500% на рік. На кордонах стояли тоді ще радянські війська. І все ж Польща зробила цю реформу, а сьогодні готова допомогти українцям повторити успіхи та не припуститись помилок, які були на шляху децентралізації.
Те, що пропонує реформа децентралізації, відповідає потребам громадян України, де б вони не мешкали. Повноцінне місцеве самоврядування покаже перспективи розвитку держави. Дасть можливості кожній людині знайти своє місце і впливати на цю перспективу через участь в житті громади, в тому числі економічному. Головне – це поверне людям відчуття власної гідності та спроможності самореалізовуватись в своїй країні.
Важливо ще, що реформа місцевого самоврядування йде в узгодженні з реформою регіональної політики. Так ініціатива знизу має бути підтримана зверху. Завданням державної регіональної політики є підтримка стратегічних для регіонів проектів. Треба «підтягнути» регіони, які відчувають більш гострі економічні труднощі. Саме створення повноцінного місцевого самоврядування, яке може діяти – це передумова розвитку регіонів якраз з врахуванням їх особливостей.
Також у законопроекті про об’єднання громад сказано, що мають враховуватись історичні, природні, етнічні, культурні та інші фактори. Такі, що впливають на стійкість новоутвореної об’єднаної громади.
Концепцію реформи уряд сформував і схвалив на початку квітня 2014 року.
Вже підготовлені і направлені в парламент пропозиції щодо змін у Конституції України. Конституційні зміни необхідні, адже поки там закріплена нинішня система влади з обласними та районними держадміністраціями, недостатніми повноваженнями і фінансовим забезпеченням громад.
Весь пакет законопроектів напрацьовують і скеровують до Верховної Ради. Закон про співробітництво територіальних громад, а також державний бюджет із значним розширенням дохідної бази місцевими бюджетами, які відповідають баченню реформи, прийняті 2014 року. Також була прийнята Державна стратегія регіонального розвитку 2020. У 2015 році мають бути прийняті всі необхідні закони для реформи, та проведені зміни до Конституції, які забезпечать імплементацію реформи вже з поточного року. Та й зрештою, в кінці року можна буде провести місцеві вибори на новій основі, що забезпечить здійснення управління та розвитку громад і територій обраними місцевими радами, які назначатимуть виконкоми, й нестимуть пряму відповідальність перед громадами.
Після Президента, уряду, експертів з європейських інституцій, слово за парламентом. Критичне значення має позиція народних депутатів. Сьогодні громадянський обов’язок всіх, хто розуміє нагальність реформи місцевого самоврядування в Україні, усіма доступними методами впливати на народних депутатів. Аби ті підтримали реформу. Якщо парламент проголосує відповідні зміни до Конституції і надасть конституційну основу для реалізації реформи, такий парламент виконає історичну місію і ввійде в підручники історії України.