Обговорення



Відповідь Галини Маркович, координатора напрямку «Місцеві бюджети» Проектного офісу секторальної децентралізації:

Особливості виконання бюджетів територіальних громад, що об’єдналися, визначено ч. 9 ст. 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», якою, зокрема, передбачено, що:
- бюджети територіальних громад, що об’єдналися, виконуються окремо до закінчення бюджетного періоду з урахуванням особливостей, встановлених цією частиною;
- сільська, селищна, міська рада, обрана об’єднаною територіальною громадою, може вносити зміни до рішень про місцеві бюджети, прийняті сільськими, селищними, міськими радами, обраними територіальними громадами, що об’єдналися.
При цьому, слід розуміти, що така норма діє після проведення перших місцевих виборів та набуття повноважень радою об’єднаної територіальної громади.
До проведення перших місцевих виборів, бюджети громад, що прийняли рішення про об’єднання, виконуються у звичному режимі і зміни до місцевого бюджету можуть вноситися з урахуванням вимог статті 78 Бюджетного кодексу України.
Відповідного закону ще немає. Отже і процедури виходу поки немає.
Щоб не повторюватися, ось відповідь знаного експерта Анатолія Ткачука:
https://www.youtube.com/watch?v=tqWG0W8By44
Староста - виборна посада, отже призначити його не можна. За законом, після об'єднання громад, голова сільради (яка не є центром ОТГ) автоматично стає в.о. старости і виконує ці обов'язки до перших виборів старости. Коли проводити перші вибори старост, вирішує рада ОТГ.
Бувають випадки, коли голова сільради став головою ОТГ. В цьому випадку, села, де він був головою, певний час будуть без старости. Їхні інтереси представлятимуть депутати в раді об'єднаної громади, а виконком громади має вирішити питання організації надання послуг на цій території.
Відповідь Галини Маркович, координатора напрямку «Місцеві бюджети» Проектного офісу секторальної децентралізації:

Особливості виконання бюджетів територіальних громад, що об’єдналися, визначено ч. 9 ст. 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», якою, зокрема, передбачено, що:
- бюджети територіальних громад, що об’єдналися, виконуються окремо до закінчення бюджетного періоду з урахуванням особливостей, встановлених цією частиною;
- сільська, селищна, міська рада, обрана об’єднаною територіальною громадою, може вносити зміни до рішень про місцеві бюджети, прийняті сільськими, селищними, міськими радами, обраними територіальними громадами, що об’єдналися.
При цьому, слід розуміти, що така норма діє після проведення перших місцевих виборів та набуття повноважень радою об’єднаної територіальної громади.
До проведення перших місцевих виборів, бюджети громад, що прийняли рішення про об’єднання, виконуються у звичному режимі і зміни до місцевого бюджету можуть вноситися з урахуванням вимог статті 78 Бюджетного кодексу України.
Ні чинним, ні проектним законодавством не передбачено право старости мати помічників (оплачуваних чи на громадських засадах).
Не зважаючи на цю обставину, експерти вважаєють за доцільне передбачити в законі право старости мати помічників на громадських засадах у кількості, визначеній рішенням ради ОТГ, а порядок відносин між старостою та помічниками має бути регламентовано Положенням про старосту.
У такий спосіб без додаткових фінансових затрат та без збільшення штату посадових осіб місцевого самоврядування можна буде посилити спроможність самих старост.
Відповідь Галини Маркович, координатора напрямку «Місцеві бюджети» Проектного офісу секторальної децентралізації:

Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі - БКУ) за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, головними розпорядниками коштів можуть бути місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР:
• виконавчі органи рад – це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами (ст. 1);
• виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ст. 11);
• органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону (ст. 16);
• виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск (ст. 26).

Отже, з урахуванням норм законодавства, місцева рада визначає створювати чи не створювати виконавчий орган і який статус матимуть його структурні підрозділи (юридичні чи не юридичні особи).
Розпорядником коштів за видатками місцевого бюджету можуть бути:
• сільська/селищна/міська рада, якщо місцевою радою не створено виконавчий орган;
• виконавчий орган місцевої ради (утворений як юридична особа), у разі якщо його структурні підрозділи не є юридичними особами;
• відповідний структурний підрозділ (утворений як юридична особа) виконавчого органу ради.
Відповідь експертів Інституту громадянського суспільства: http://www.csi.org.ua/wp-content/uploads/2016/05/BroshuraZbirnikQuestion_02-PRNvupravlenuu.pdf (ст. 10)

"Відповідно до ч. 3 статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищ- ним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, – за погодженням з відповідними органами виконавчої влади".
З посібника Асоціації міст України: http://auc.org.ua/sites/default/files/library/mod3web.pdf
Основними завданнями управління фінансів є:
1) забезпечення реалізації державної бюджетної політики на території селищної ради;
2) складання розрахунків до проекту селищного бюджету і подання на розгляд виконкому та затвердження селищною радою;
3) підготовка пропозицій щодо фінансового забезпечення заходів соціально-економічного розвитку селищної громади;
4) розроблення пропозицій з удосконалення методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат;
5) здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами і організаціями законодавства щодо використання ними бюджетних коштів та коштів цільових фондів, утворених селищною радою;
6) здійснення загальної організації та управління виконанням селищного бюджету, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
Перш за все, на цій території з'являться більші можливості для розвитку завдяки об'єднанню зусиль і ресурсів з сусідами...
Села, що входили до складу цієї сільської ради входитимуть до складу сільської (селищної, міської, дивлячись, де центр) ради об'єднаної громади. Голова цієї сільської ради буде виконувати обов'язки старости до перших виборів старост, в яких він теж матиме право брати участь. Як використовуватиметься приміщення і працвлаштовуватимуться працівники сільради, вирішуватиме рада об'єднаної громади. Виконком ради ОТГ матиме більш широкі повноваження і ресурси, а отже потребуватиме кваліфікованих кадрів. Тобто ті, хто бажає і надалі працювати в місцевому самоврядуванні, матимуть можливість продовжити кар'єру у виконкомі чи раді ОТГ.
Голова місцевої ради має стільки заступників з питань діяльності виконавчих органів, скільки визначила місцева рада. Зазвичай, їх 2-3.
На жаль, за чинним законодавством об'єднуватися окремі населені пункти не можуть. Об'єднуються місцеві ради. Але через те, що подібні вашій ситуації не поодинокі, серед експертів вже висловлюються думки, щодо необхідності створення такого механізму.
Перспективний план може змінюватися, а ОТГ - розвиватися - приєднувати до себе сусідні громади або співпрацювати з ними, залучати і ефективно використовувати ресурси. Варіантів у громади як стати спроможною - купа. Головне. не зупинятися і шукати ці варіанти, використовувати їх.
Відповідь експертів Асоціації міст України на подібне запитання:
Згідно зі ст. 104 Цивільного кодексу України визначено, що у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників. Відповідно до ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з реорганізації складає передавальний акт. Цей акт затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Оскільки рішення про припинення юридичної особи приймала рада об’єднаної територіальної громади, то й затверджувати такий акт повинна саме вона. Щодо підписання акта, то це повинні здійснити члени комісії з реорганізації , які виступають з боку сторони, що передає майно та зобов’язання ради, яка реорганізується, та члени комісії з приймання, створеної розпорядженням голови ради об’єднаної територіальної громади з числа її працівників. Головний бухгалтер обов’язково повинен перевірити фактичну наявність майна, що приймається на баланс ради об’єднаної територіальної громади. Форму та зміст передавального акта чинним законодавством не затверджено. Його можна оформити у вигляді звичайного бухгалтерського балансу та прикласти розшифрування по кожній з його строк. Є й інший варіант: відмовитися від бланку балансу, і просто перелічити усі види активів та пасивів та зазначити їх вартість. А в окремих додатках навести списки об’єктів, дебіторів, кредиторів тощо з деталізованою інформацією щодо кожного об’єкта, що передається, та щодо кожного дебітора та кредитора. Розшифровка у додатках має бути повною, тому що на підставі цих даних бухгалтер ради об’єднаної територіальної громади має відобразити надходження переданих матеріальних цінностей та зобов’язань. Відображення операцій з приймання-передачі майна та зобов’язань у бухгалтерському обліку бюджетних установ здійснюється згідно з Типовою кореспонденцією субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов’язаннями бюджетних установ, наведеною у додатку 2 до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 червня 2013 р. № 611.
Механізму об’єднання громад з різних областей в чинному законодавстві непередбачено.
У статті четверті закону про добровільне об’єднання територіальних громад йдеться: «об’єднана територіальна громада має бути розташована в межах території однієї області».
Ініціатив щодо зміни цього положення закону наразі немає.
Щодо питання старости.
До перших виборів старост у вашому селі в.о.старости не буде. Інтереси мешканців у раді громади представлятимуть депутати.
Ось відповідь експертів проекту DESPRO:
«Із тексту п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" випливає, що ОТГ вправі покласти виконання обов'язків старости до проведення перших виборів старост на конкретно визначених осіб (далі - цитата) "..., обов'язки старости до обрання на перших виборах старости виконує особа, яка здійснювала повноваження сільського, селищного голови відповідної територіальної громади до об'єднання." Як бачите, інших варіантів немає. Тому у разі, якщо особа, на яку ОТГ покладено виконання обов'язків старост до перших виборів, звільняється з посади з будь-яких підстав, населені пункти, на які поширювалася його компетенція, залишаться без виконуючого обов’язки старости до проведення перших виборів старост, якщо йдеться виключно про посаду "в.о. старости"».

Щодо люстрації, то у цьому випадку закон про очищення влади не застосовується, бо сільський голова - виборна особа.
У цьому посібнику є відповідний розділ: http://decentralization.gov.ua/pics/attachments/Kniiga.pdf
Також радимо ознайомитися з цим посібником: http://decentralization.gov.ua/pics/attachments/2016-12_IInventariizaciiya_ii_peredacha_iimuschestva_OTG.pdf
Провести місцеві вибори восени 2017 року передбачалося за умови прийняття змін до Конституції в частині децентралізації. Як ви знаєте, Парламент так і не прийняв ці зміни. Отже питання щодо проведення позачергових місцевих виборів восени цього року поки не стоїть.
Скоріше, ні. До перших виборів старост у такому селі в.о. старости не буде. Інтереси мешканців у раді громади представлятимуть депутати.
Ось відповідь експертів проекту DESPRO на подібне запитання:
«Із тексту п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" випливає, що рада ОТГ вправі покласти виконання обов'язків старости до проведення перших виборів старост на конкретно визначених осіб (далі - цитата) "..., обов'язки старости до обрання на перших виборах старости виконує особа, яка здійснювала повноваження сільського, селищного голови відповідної територіальної громади до об'єднання." Як бачите, інших варіантів немає. Тому у разі, якщо особа, на яку ОТГ покладено виконання обов'язків старост до перших виборів, звільняється з посади з будь-яких підстав (у тому числі, у зв’язку з призначенням на іншу посаду), населені пункти, на які поширювалася його компетенція, залишаться без виконуючого обов’язки старости до проведення перших виборів старост, якщо йдеться виключно про посаду "в.о. старости"».
За законом про добровільне об'єднання територіальних громад об'єднуються не населені пункти, а сільські, селищні міські ради. Отже, такий варіант об'єднання, про який ви говорите, не передбачений.
Суть децентралізації в тому, що усі місцеві питання вирішуються там, де це найбільш ефективно. Саме тому місцеві органи влади сьогодні мають широкі повноваження. Набагато ширші, ніж "загородити провулок стовпом". І район, область чи уряд не мають повноважень перевіряти доцільність цих рішень. А ось мешканці громади можуть вимагати звітів і пояснень дій влади, яку обирали.

ТОП-17 питань

Децентралізація – це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Так, аби якомога більше повноважень мали ті органи, що ближче до людей, де такі повноваження можна реалізовувати найбільш успішно.


Місцеве самоврядування – це коли мешканці в містах, селах, селищах самі господарюють у себе вдома. Люди обирають місцеві ради та їх голів. Їх і вповноважують вирішувати більшість важливих питань.
Органи місцевого самоврядування відповідають за шкільну і дошкільну освіту, охорону здоров’я первинного рівня (поліклініки, фапи), заклади культури, благоустрій – освітлення вулиць, стан доріг, прибирання, громадський порядок і багато інших, важливих повсякденних питань.
Суть реформи: віддати право самостійно вирішувати всі ці питання громадам – мешканцям міст, сіл, селищ.
Було, але дуже обмежене. Щоб зробити щось корисне в своєму місті, місцевій владі треба мати на це кошти. А власних коштів у місцевих влад майже й не було. Ті податки, що сплачували підприємства і люди, які там працювали, чи не повністю забирали в Київ – в держказну. Далі з Києва чиновники вирішували – кому і скільки дати. Часто рішення, чи дати на місцеві потреби гроші – приймали через «відкат». На всіх рівнях – в міністерствах, в обласних адміністраціях, районних.
Насправді в Україні існувало не самоврядування, а корупційна вертикаль. Її щороку зміцнювали. Тож місцеве самоврядування якщо й могло якось діяти, то всупереч системі, а не завдяки їй.
Через децентралізацію влади. Реформа місцевого самоврядування передбачає: право вирішувати – тобто передачу повноважень, і спроможність - тобто передачу коштів громадам. Це буде закріплено і в Конституції України, і у багатьох законах. Це визначить нові правила, як працюватиме система влади.
Слід ліквідувати усі ті надбудови, які створювали, аби лиш централізувати владу й фінанси. Для цього треба змінити багато законів.
Суть перетворень, що пропонує реформа децентралізації: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування нарешті почнуть займатися властивими для них справами. Й люди отримають можливість творити (через вибори) органи місцевого самоврядування у громаді, районі та області.
Своєю чергою, органи місцевого самоврядування різних рівнів –громади, району, області – отримають повноваження, та під повноваження – необхідні ресурси. Буде запроваджено відповідальність органів місцевого самоврядування перед виборцями за ефективність своєї роботи, а перед державою – за законність.
У старій системі влади багато в регіоні залежало від голови ОДА – «губернатора». Він був абсолютною владою на території регіону. Так само, як практично вся влада в Україні була зосереджена в руках Президента. Дехто вірить , якщо, мовляв, такий голова буде обраний людьми, то все одразу зміниться, і цей керівник дбатиме про людей. Насправді, якщо у будь-кого багато влади, то це не демократія. Так можемо отримати країну не з одним, а з понад двадцятьма князьками у своїх регіонах.
Коли повнота влади переходить на місцевий рівень, на той рівень, який є найближчим до людей, – це і є справжня децентралізація. На вищому рівні (район, далі – область, держава) залишаються лише ті питання, які є спільними для громад. На обласному (регіональному) рівні це спеціалізована медицина, вищі навчальні заклади, дороги обласного значення, напрями регіонального економічного розвитку тощо.
У цьому ж і принципова відмінність передачі повноважень при децентралізації vs федералізації. У децентралізованій унітарній державі є найбільш спроможними два рівні публічної влади: національний, та місцевий. Саме тут принципова відмінність від федеративної держави, де навпаки – домінуючий рівень є регіональний і найбільше повноважень та ресурсів збирають на рівні регіону.Така концентрація призводить до формування регіональних політичних еліт, які не дуже готові для національного рівня, але надто амбітні, щоб залишатися регіональною елітою. Їм здається, що саме вони є більш кваліфіковані, ніж місцеві чи національні еліти, і що саме регіон має все більше перебирати на себе повноважень. Так починається регіональний сепаратизм.
Федералізація означає передачу значних повноважень на рівень регіонів (області), а реформа місцевого самоврядування робить ставку на громади (людей).
Передавати ресурси і повноваження лише на регіональний рівень - ризиковано. Адже так можна відтворити централізовану та корумповану систему влади, тільки на регіональному рівні.
Але є й інші ризики. Побудова влади за федеральним принципом загрожує тим, що місцеві політики можуть роздмухувати сепаратизм. І використовувати задля цього місцевих мешканців, протиставляти людей. Замість того, аби опікуватись благоустроєм на місцях. Найголовніше – федералізація створить проблеми для ухваленні рішень у країні в цілому. Серед федерацій такі приклади є, коли політики блокують одне одного замість пошуку спільного рішення. Сепаратисти є в різних країнах, особливо це характерно для федеративних країн, а також для країн, де регіони мають надмірні повноваження.
Чим більше життєво важливих і дійсно актуальних для людей питань буде виведено за межі політики, тим більше люди виграють і тим стабільніше житиме Україна. Сьогодні важливо створити сильне місцеве самоврядування як основу єдиної стабільної України, а решту питань (мовних, культурних особливостей окремих територій) можна вирішувати поступово шляхом конструктивного політичного діалогу.
Коли формуватиметься перелік повноважень місцевого самоврядування на різних рівнях (громада – район – область), в обговоренні візьмуть участь представники органів місцевого самоврядування, у тому числі, зі східних та південних регіонів країни. Так, як це було, коли формували Концепції реформи.
На обласному та районному рівнях обиратимуть депутатів відповідних рад. Вже ради будуть обирати голів рад, які очолять виконкоми. Така система сьогодні працює в містах. І досить непогано навіть в умовах централізованої влади. Відмінність лиш у тому, що у містах голів мешканці обирають прямим голосуванням. Це виправдано, бо у міських голів (рівень громади) – великий обсяг завдань, а буде ще більший. На рівні району та області, коло завдань буде вужчим. Та й міський голова (голова громади) буде ближче до людей – мешканцям легше його контролювати, тоді як керівників вищого рівня контролюватимуть депутати.
Ні. В цьому полягає одна з важливих рис місцевого самоврядування. На кожному рівні є свої повноваження (завдання, чим займаються). Вони не перетинаються. Ті, хто, відповідає за ремонт доріг обласного значення, не має командувати тими, хто займається місцевими дорогами. В цьому немає потреби. Органи місцевого самоврядування підпорядковуються тільки закону і тим людям, які їх обирають.
За роки незалежності усі ті, хто не хотіли реформувати місцеве самоврядування, говорили, начебто громади не готові взяти на себе управління. Мовляв, нема підготовлених кадрів, на місцях буде хаос і корупція.
Це лиш відмовки.
Подивимося на сусідів в Європі. Практично усюди система влади побудована саме таким чином. І доводить свою ефективність. Чому? Бо якщо проблеми вирішують ті люди, які реально їх відчувають, то вони й зацікавлені в тому, щоб зробити все якнайкраще.
Помилково вважати, що на місцях люди гірші – менш чесні, менш освічені, менш відповідальні, аніж столичні чиновники. Утім, місцеві мешканці справді хочуть розвивати свою громаду (село, селище чи місто) – тож будуть шукати найкращі рішення, а також - вчитись. Ще й самі люди будуть на своїх місцевих обранців тиснути, щоб вони працювали професійно і відкрито. Тому нова система швидко почне сама себе вдосконалювати, залучати нових, грамотних і відповідальних людей. А завдання держави на етапі реформи – допомогти людям на місцях освоїти нові повноваження.
Головними, хто контролюватиме владу на місцях, є самі люди. В законі про місцеве самоврядування обов’язковими нормами є залучення мешканців – членів громад – до роботи спільно. Також має бути закон про місцевий референдум, який, дозволить відкликати депутатів місцевих рад і голів громад. Чим сильнішою буде громада, тим сильнішим буде місцеве самоврядування.
Реформа передбачає створення й державних представництв. Мова йде про невеликі структури, основними функціями яких є контрольно-наглядова (вони стежитимуть за дотриманням законодавства органами місцевого самоврядування) і координаційна (координація роботи органів держвлади на території). Якщо органи місцевого самоврядування приймуть незаконні рішення, голови держпредставництв зможуть зупинити такі рішення і звернутись до суду.
В старій системі органи місцевого самоврядування завжди були на другорядних позиціях. На них покладали відповідальність, але не забезпечували інструментами.
У концепції реформи і у пропозиціях щодо змін в Конституції чітко сказано: повноваження органів місцевого самоврядування мають забезпечити фінансами.
Органи місцевого самоврядування матимуть, зокрема, частку від загальнонаціональних податків (а не тільки дотації). Якщо у місцевої влади через державні рішення виникнуть додаткові витрати, то це теж компенсує держава.
Механізм розподілу податків між органами різного рівня і державою визначать у змінах до Бюджетного кодексу. Ці процеси моделюють спільно з польськими експертами. Фахівцями, які вже робили такі розрахунки для реформи місцевого самоврядування в Польщі.
Реформа не передбачає змін меж областей (регіонів). Змінимо систему управління на обласному рівні.
Якщо говорити про рівень районів і громад, то варто знати: в Україні нерівномірний адміністративно-територіальний поділ. Всього в країні близько 12 000 громад (сіл, селищ, міст), серед яких є навіть громади, де менше ста осіб. Створити повноцінне самоврядування в такому селі неможливо. Тому реформа підштовхне громади до об’єднання.
Будуть стимули саме для добровільного об’єднання невеличких громад. Серед законопроектів, що підготовлені в рамках реформи, - закон про добровільне об’єднання громад і про співпрацю між громадами.
Ці закони визначають механізм, як громади можуть об’єднувати зусилля. Щоб вирішити прості спільні проблеми. А право громад – вирішувати, скористатись цим, чи ні. Та чим більш сильними, спроможними (гроші, ресурси) будуть громади, тим більше функцій зможуть виконувати для мешканців та розвитку своїх територій.
Сьогодні можна лише з жалем говорити, що така реформа не відбулась раніше. У центральної влади не було волі, рішучості і готовності поділитись повноваженнями та ресурсами.
Пострадянські і постсоціалістичні країни, які провели реформу, сьогодні значно випереджають Україну в соціально-економічному розвитку. Завдяки реформі вони включили в роботу те, що є найбільш цінним капіталом будь-якої держави, – інтереси людей. І навпаки прибрали головну перешкоду на шляху успіху та добробуту, – корупцію.
Реформа, яка передбачає передачу в місцеві бюджети частки загальнонаціональних податків, створює економічну зацікавленість громад в розвитку нових виробництв, підтримці бізнесу тощо.
Децентралізація і дерегуляція прибирає штучні перешкоди для бізнесу і підприємницької діяльності – зайві дозволи, інстанції, надмірний контроль. Так країна почне оживати. Окрім того, активні, спроможні та зацікавлені громади – головний рушій на територіальному рівні. Вони стануть підтримкою тих змін, над проведенням яких працює уряд. Тому без реформи місцевого самоврядування всі інші реформи приречені на невдачу – так вже було в попередні роки.
Поглянемо на досвід мешканців Центральної та інших країн Східної Європи. Коли децентралізація проходила у Польщі, падіння економіки на рік становило близько 10%, інфляція – близько 500% на рік. На кордонах стояли тоді ще радянські війська. І все ж Польща зробила цю реформу, а сьогодні готова допомогти українцям повторити успіхи та не припуститись помилок, які були на шляху децентралізації.
Те, що пропонує реформа децентралізації, відповідає потребам громадян України, де б вони не мешкали. Повноцінне місцеве самоврядування покаже перспективи розвитку держави. Дасть можливості кожній людині знайти своє місце і впливати на цю перспективу через участь в житті громади, в тому числі економічному. Головне – це поверне людям відчуття власної гідності та спроможності самореалізовуватись в своїй країні.
Важливо ще, що реформа місцевого самоврядування йде в узгодженні з реформою регіональної політики. Так ініціатива знизу має бути підтримана зверху. Завданням державної регіональної політики є підтримка стратегічних для регіонів проектів. Треба «підтягнути» регіони, які відчувають більш гострі економічні труднощі. Саме створення повноцінного місцевого самоврядування, яке може діяти – це передумова розвитку регіонів якраз з врахуванням їх особливостей.
Також у законопроекті про об’єднання громад сказано, що мають враховуватись історичні, природні, етнічні, культурні та інші фактори. Такі, що впливають на стійкість новоутвореної об’єднаної громади.
Концепцію реформи уряд сформував і схвалив на початку квітня 2014 року.
Вже підготовлені і направлені в парламент пропозиції щодо змін у Конституції України. Конституційні зміни необхідні, адже поки там закріплена нинішня система влади з обласними та районними держадміністраціями, недостатніми повноваженнями і фінансовим забезпеченням громад.
Весь пакет законопроектів напрацьовують і скеровують до Верховної Ради. Закон про співробітництво територіальних громад, а також державний бюджет із значним розширенням дохідної бази місцевими бюджетами, які відповідають баченню реформи, прийняті 2014 року. Також була прийнята Державна стратегія регіонального розвитку 2020. У 2015 році мають бути прийняті всі необхідні закони для реформи, та проведені зміни до Конституції, які забезпечать імплементацію реформи вже з поточного року. Та й зрештою, в кінці року можна буде провести місцеві вибори на новій основі, що забезпечить здійснення управління та розвитку громад і територій обраними місцевими радами, які назначатимуть виконкоми, й нестимуть пряму відповідальність перед громадами.
Після Президента, уряду, експертів з європейських інституцій, слово за парламентом. Критичне значення має позиція народних депутатів. Сьогодні громадянський обов’язок всіх, хто розуміє нагальність реформи місцевого самоврядування в Україні, усіма доступними методами впливати на народних депутатів. Аби ті підтримали реформу. Якщо парламент проголосує відповідні зміни до Конституції і надасть конституційну основу для реалізації реформи, такий парламент виконає історичну місію і ввійде в підручники історії України.