Обговорення



Дякуємо за запитання. Радимо обов’язково напряму звернутися до вашого обласного офісу реформ – якщо ми правильно зрозуміли, це Житомирська область - 096 307-80-99 Слідзевський Роман Марцінович. Вони мають ознайомити вас з перспективним планом області і прокоментувати усі питання, які вас хвилюють, бо знаються на особливостях кожної громади. За усіма перерахованими вами параметрами, ви дійсно маєте усі шанси стати центром спроможної громади.
Якщо не вдасться налагодити контакт з офісом реформ, пишіть нам: decentralization@minregion.gov.ua
Відеоматеріал про об’єднання громад готується і має бути незабаром презентований.
Взагалі роз’яснювальних матеріалів на цю тему є достатньо (крім офіційної методики http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/214-2015-%D0%BF):

Інфографіка: http://decentralization.gov.ua/infographics/item/id/14

та http://decentralization.gov.ua/infographics/item/id/13

Практичний посібник: http://auc.org.ua/sites/default/files/posibnik_gromadi_0.pdf

Роз’яснення від Мінрегіону: http://www.minregion.gov.ua/attachments/content-attachments/4365/.pdf
Змінами до Конституції передбачається запровадження чіткої трьохрівневої системи адміністративно-територіального устрою України – область, район, громада з повсюдністю місцевого самоврядування.
Змінами також передбачено утворення виконавчих органів влади районними та обласними радами.
Тобто, райони зі своїми радами залишаться в адміністративно-територіальному устрої країни, але їхня кількість, функції та повноваження скоротяться. Точніше, райони позбудуться невластивих їм функцій і повноважень, які будуть передані на рівень громади.
Основними сферами відповідальності району будуть: утримання об’єктів спільної власності територіальних громад району, транспортна інфраструктура районного значення, забезпечення надання вторинної медичної допомоги, виховання та навчання дітей у школах-інтернатах загального профілю.
Щодо того, як на районні ради вплине можливий факт необєднання у спроможні громади. В районах, де громади не об’єднаються до чергових місцевих виборів, вибори пройдуть на старій територіальній основі. Голова Верховної Ради Володимир Гройсман нещодавно наголосив на необхідності запровадження перехідного періоду «адаптації до нової системи» упродовж не менш ніж два роки для формування префектур, виконкомів, внесення поправок до 500 законодавчих актів. Період адаптації, за його словами, потрібен для об’єднання територіальних громад. За цей період необхідно побудувати справжній ефективний рівень територіальних громад.
Голова Верховної Ради також не виключив, що за два роки треба буде знову провести нові вибори до органів місцевого самоврядування, щоб люди під нові повноваження обрали нову владу.
Об’єднані (спроможні громади) можна порівнювати з містами обласного значення, бо вони матимуть ту ж структуру, повноваження (прописано у законі про місцеве самоврядування) і ресурси, тобто джерела бюджетних надходжень та перелік видатків (надходження прописані у статті 64 Бюджетного кодексу, видаткові повноваження - у статтях 89, 91).
Так. Це передбачено законом про добровільне об’єднання територіальних громад: «Порядок проведення громадського обговорення з питань, передбачених цим законом, визначається сільською, селищною, міською радою».
Заборонити або змусити до об’єднання ніхто нікого не може. Об’єднання на цьому етапі реформи виключно добровільне. У районі чи області вас не повинні змушувати чи забороняти об’єднуватися, вам повинні пояснювати, чому у перспективному плані формування спроможних громад пропонується саме таке об’єднання. Пояснювати мають на конкретних цифрах, демонструючи також, що до уваги при планування бралися не лише економічні, а й історичні, культурні, соціальні, міграційні та інші показники, як це і передбачено методикою формування спроможних громад.
Радимо вам звернутися за роз’ясненнями, якщо ви їх ще не отримували, до офісу реформ у вашій області (http://decentralization.gov.ua/info/reformsoffices), а також до облдержадміністрації. Вони безпосередньо відповідають за підготовку перспективних планів і володіють інформацією по кожній громаді області.
Кількість землі – не є показником для населеного пункту, що за планом має стати адміністративним центром нової (об’єднаної) громади. Показником має бути наявність необхідної інфраструктури. Тобто центром громади обирається те село, яке має найбільш розвинену інфраструктуру серед усіх інших сіл, що мають увійти до складу цієї об’єднаної громади.
Об’єднавшись у відповідності до перспективного плану, громада отримує додаткові бюджетні надходження (у тому числі такий значний ресурс, як 60 % податку на доходи фізичних осіб), а також право розпоряджатися землею у межах і за межами населених пунктів, тобто на усій свої території. Центр об’єднаної громади має буди не далі, ніж зараз є районний центр, де люди отримують основні послуги. Отже у більшості випадків послуги наблизяться до людей, бо на базі існуючих районів здебільшого формуватиметься декілька громад.
Якщо сільрада вирішила не об’єднуватися, змусити її до цього не можуть ні в районі, ні в області, ні в міністерстві. Стимулом до об’єднання має стати не адміністративний тиск, а чітке розуміння місцевої влади подальших перспектив розвитку. Перш ніж прийняти рішення про відмову від об’єднання, кожен місцевий голова і депутати мають поставити перед собою запитання, чи зможемо ми самостійно стати в майбутньому спроможною громадою - забезпечити належний рівень надання послуг у сфері освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, чи є в нас на це відповідні кадри, інфраструктура та фінанси? І відповісти на це запитання потрібно чесно, бо потім доведеться звітувати перед громадою.
Право на об’єднання має кожна громада в країні. Але об’єднання громад декількох сіл ще не означає створення спроможної громади. Тому вам потрібно поставити запитання так: чи зможуть наші три села стати спроможною громадою - тобто громадою, яка в результаті об’єднання буде здатна забезпечити належний рівень надання послуг у сфері освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, чи є в нас на це відповідні кадри, інфраструктура та фінанси?
Виходячи з функцій органів місцевого самоврядування спроможних територіальних громад, до структури їхніх виконавчих органів входитиме служба містобудівного кадастру.
Виходячи з функцій органів місцевого самоврядування спроможних територіальних громад, до структури їхніх виконавчих органів дійсно входитиме управління праці та соціального захисту населення. Тобто, як і в містах обласного значення, управління буде структурним підрозділом ради громади, буде їй підконтрольне і підзвітне, підпорядковане її виконкому і голові, але з питань делегованих повноважень підконтрольне органам державної виконавчої влади.
Передбачається, що у кожній громаді має бути приміщення для територіального центру соціального захисту.
Щодо кадрового забезпечення – потреба у фахівцях не зменшиться, а подекуди і збільшиться (якщо в районі виникає декілька громад). Звичайно, управління у кожній громаді потребуватимуть спеціалістів, яких запрошуватимуть в тому числі і з нинішнього районного управління.
Виходячи з функцій органів місцевого самоврядування спроможних територіальних громад, у структурі їхніх виконавчих органів буде відділ культури. Ця, як і інші, структурна одиниця може бути створена і як окремий виконавчий орган спеціальної компетенції.
Спроможність громади визначає держава, яка делегує такій громаді значну кількість повноважень, у тому числі у сфері освіти, медицини, соціального захисту. Тому перспективний план формування спроможних громад розробляє саме держава, відштовхуючись від єдиних для усіх критеріїв. Цей перспективний план не є догмою і може дещо змінюватися з урахуванням тих чи інших особливостей територій.
Щодо історичних та культурних особливостей. Дійсно в Україні безліч місць де зовсім поруч мешкають люди різних культур і національностей. Реформа місцевого самоврядування не повинна негативно впливати на їхні стосунки. Тому під час розробки планів формуванні спроможних громад по можливості враховуються культурні і національні особливості кожного села, щоб створене середовище було максимально комфортним для його мешканців. Але головними критеріям усе ж залишаються здатність майбутніх органів місцевого самоврядування вирішувати суспільні питання, надавати усі найнеобхідніші послуги населенню. Підкреслимо також, що об’єднання громад, це не об’єднання сіл, і причин для будь-яких загострень у комунікаціях між жителями немає. Невже носії різних культур не можуть жити у різних районах одного міста, яким, по суті, і буде об’єднана громада?
Отже, ваше село за законом змусити до об’єднання ніхто не може. Але дивіться у перспективу. Чи дійсно ви зможете забезпечувати належний рівень надання послуг у сфері освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, чи є в нас на це відповідні кадри, інфраструктура та фінанси? Детально проаналізуйте запропонований облдержадміністрацією перспективний план. Має бути компроміс, який буде не лише прийнятним для мешканців громади сьогодні, а й матиме перспективи для розвитку.
Згідно з положеннями Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні та запропонованих змін до Конституції України пропонується не наділяти статусом адміністративно-територіальної одиниці райони в містах.
Крім того, у районах в містах, за рішенням відповідних рад, можуть створюватися районні ради та їх виконавчі органи чи відокремлені підрозділи виконавчих органів ради. Обсяг повноважень та функцій вказаних органів та підрозділів визначається відповідною радою. Тобто міським радам надається право самим приймати рішення щодо створення районної в місті ради, а також наділяти її відповідними повноваженнями, ресурсами та колом відповідальності.
Остаточно це питання має вирішитися у абсолютно новому законі про адміністративно-територіальний устрій, а також в новій редакції закону про місцеве самоврядування. Ці закони заплановані після внесення відповідних змін до Конституції України.
Діяльність навчальних закладів на рівні об’єднаної громади контролюватиметься відповідним виконавчим органом – відділом освіти. Отже, працівники відділу освіти районної державної адміністрації матимуть змогу продовжити свою кар’єру відділі освіти об’єднаної громади.
Депутати мають проголосувати і підтримати одну з них.
Усі ці пропозиції мають бути підкріплені результатами громадського обговорення, яке повинні були організувати і провести сільські, селищні голови.
Крім того, основним орієнтиром для депутатів має виступати також перспективний план формування територій спроможних, розроблений облдержадміністрацією. Громади, які об’єдналися за цим планом, отримають відповідні повноваження від держави, а також додаткові фінансові надходження. Ці плани вже розроблені в усіх областях, зараз вони проходять процедури погоджень.
Дякуємо за запитання. Усі проблеми, які ви перерахували, це вже сьогоднішні проблеми села. Чи є сьогодні на селі де працювати, є заради чого залишатися там молодим сім’ям? Ні. І надалі, якщо усе залишиться без змін, ситуація лише погіршуватиметься.
Головна ціль сьогодні – дати селам перспективу для розвитку. Не для розвитку сільрад, а саме для сіл, для людей.
Зараз більшість сільських бюджетів дотаційні, тобто у села грошей не вистачає навіть на те, щоб утримувати сільраду, не кажучи вже про розвиток.
Ви правильно говорите, нема робочих місць – нема податків; нема податків – нема грошей у бюджеті; нема грошей – нема розвитку.
Висновок - потрібні робочі місця.
Хто має забезпечувати ці робочі місця? Держава? Ні. Бо не потрібні людям на селі держслужбовці. Їм потрібні ферми, господарства, виробництва. Тобто робочі місця має створювати бізнес.
Хто має залучити бізнес у село? Держава? Ні. Бо неможливо на рівні держави опікуватися кожним селом. Тобто бізнес у село має залучати місцева влада.
Чи може місцева влада зараз залучати бізнес? Ні. Вона не має повноважень ні по землі, ні по тому, що на тій землі знаходиться. Немає на місцях і фінансових ресурсів, які були б стартовим капіталом для реалізації будь-яких проектів або гарантією для бізнесу.
Як пропонується вирішувати цю проблему? У двох словах, так: громади об’єднуються за певними критеріями спроможності (відстані, населення, міграція…), отримують додаткові бюджетні надходження (60% ПДФО та інші), отримують об’єднаний земельний ресурс, яким можуть ефективно розпоряджатися, отримують повноваження від держави, стають цікавими для бізнесу, а отже спроможними до розвитку. В результаті – нові робочі місця, зростання кількості населення, розвиток сіл.
Отже, зміни, що пропонуються, нічого не руйнують, натомість створюють перспективи для кожного села, роблять місцеву владу ефективною, здатною надавати своїм мешканцям більше послуг, створювати робочі місця і розвивати села.
Дякуємо за запитання!
Намагаємося проводити реформу максимально відкрито.
Щодо вашого запитання. При бажанні, всю інформацію можна знайти на сайтах Херсонської ОДА та обласної ради.
Ось посилання на інформацію зі сторінки офісу реформ у Херсонській області, де всіх бажаючих запросили до обговорення проекту перспективного плану. Там же вказана і контактна інформація: http://www.khoda.gov.ua/ua/process-decentralizacii-v-oblasti/regionalnyjj-ofis-reform-priglashaet-obshhestvennost-k-obsujdeniyu-processa-decentralizacii
А ось посилання на проект рішення та відповідні додатки, що стосуються перспективного плану на сайті Херсонської обласної ради: http://www.oblrada.ks.ua/index.php?id=15480
Якщо все-таки якоїсь інформації вам не вистачає, у вас є можливість звернутися до офісу реформ вашого регіону: Херсон, Площа Свободи, 1, 1-й поверх, мала зала, тел.: 097 487 84 14
Мережа закладів культури (здебільшого це сільські клуби) в населених пунктах спроможної громади розвиватиметься так, як вирішить сама громада. Такі заклади фінансуватимуться з місцевого бюджету, тому і рішення щодо їхнього розвитку прийматиметься на рівні громади.

Стаття 89 Бюджетного кодексу відносить до видатків, що здійснюються з бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій спроможних громад:
державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (сільські, селищні та міські палаци і будинки культури, клуби, центри дозвілля, інші клубні заклади та бібліотеки; театри, районні (міські) бібліотеки або централізовані бібліотеки районної (міської) централізованої бібліотечної системи, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національних, зоопарки комунальної власності).
Сьогодні об’єднання громад відбувається виключно на добровільних засадах. Тобто, якщо громада проти об’єднання, її ніхто не зможе змусити. Місцева рада не має права приймати рішення про об’єднання без проведення громадських слухань.
Отже, від об’єднання відмовитися можна. І якою б не була причина відмови від об’єднання, результат один – в громаді залишається усе так, як було до цього, а от шляхів для розвитку не залишається, бо нема ресурсів і повноважень.
Треба розуміти – село навіть з населенням 3-4 тисячі не може бути спроможним надавати усі необхідні послуги своїм мешканцям. На це у нього нема ні інфраструктури, ні фінансів, ні кадрів… Тобто, відмовившись від об’єднання, за більшістю соціальних та адміністративних послуг громадяни такого села, як і зараз, звертатимуться до громади (сьогодні – райцентру), яка ці послуги надавати спроможна. Крім того, не об’єднавшись, громада не отримає функцій, повноважень та фінансових ресурсів на рівні міста обласного значення…Там не розвиватиметься економіка, а отже не з’являтимуться робочі місця, і молоді сім’ї будуть змушені шукати кращої долі в інших громадах. Отже залишити усе, як є – шлях до деградації села.
Простіше кажучи, держава через закон про добровільне об’єднання дала можливість громадам консолідувати зусилля та ресурси і стати спроможними, інвестиційно привабливими, відкрити перспективи для людей в кожному населеному пункті, а скористатися цією можливістю, чи ні – це вже питання здорового глузду, а також прояв того, наскільки місцева влада дійсно дбає про майбутнє людей, які мешкають на цій території.
Дійсно, будівництво і ремонт доріг – одна з першочергових справ. І громади, в результаті реформи, нарешті отримають можливість почати активно вирішувати цю проблему.
Уточнимо лише, що до центру нової громади їхати буде не далі, ніж сьогодні до районного центру, а у більшості випадків навіть ближче, бо на території одного району може сформуватися 2-3 нових громади зі своїми центрами.
Крім того, зменшиться необхідність їздити в центр громади за різноманітними довідками, бо їхня кількість значно скоротиться. Одна з ідей реформи у тому, що відповідні служби всередині об’єднаної громади налагоджують обмін інформацією між собою, а не ганяють людей по різним установах за папірцями.
Не забуваймо також про те, що первинну обробку документів соціального характеру за дорученням жителів села вестиме староста.

ТОП-17 питань

Децентралізація – це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Так, аби якомога більше повноважень мали ті органи, що ближче до людей, де такі повноваження можна реалізовувати найбільш успішно.


Місцеве самоврядування – це коли мешканці в містах, селах, селищах самі господарюють у себе вдома. Люди обирають місцеві ради та їх голів. Їх і вповноважують вирішувати більшість важливих питань.
Органи місцевого самоврядування відповідають за шкільну і дошкільну освіту, охорону здоров’я первинного рівня (поліклініки, фапи), заклади культури, благоустрій – освітлення вулиць, стан доріг, прибирання, громадський порядок і багато інших, важливих повсякденних питань.
Суть реформи: віддати право самостійно вирішувати всі ці питання громадам – мешканцям міст, сіл, селищ.
Було, але дуже обмежене. Щоб зробити щось корисне в своєму місті, місцевій владі треба мати на це кошти. А власних коштів у місцевих влад майже й не було. Ті податки, що сплачували підприємства і люди, які там працювали, чи не повністю забирали в Київ – в держказну. Далі з Києва чиновники вирішували – кому і скільки дати. Часто рішення, чи дати на місцеві потреби гроші – приймали через «відкат». На всіх рівнях – в міністерствах, в обласних адміністраціях, районних.
Насправді в Україні існувало не самоврядування, а корупційна вертикаль. Її щороку зміцнювали. Тож місцеве самоврядування якщо й могло якось діяти, то всупереч системі, а не завдяки їй.
Через децентралізацію влади. Реформа місцевого самоврядування передбачає: право вирішувати – тобто передачу повноважень, і спроможність - тобто передачу коштів громадам. Це буде закріплено і в Конституції України, і у багатьох законах. Це визначить нові правила, як працюватиме система влади.
Слід ліквідувати усі ті надбудови, які створювали, аби лиш централізувати владу й фінанси. Для цього треба змінити багато законів.
Суть перетворень, що пропонує реформа децентралізації: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування нарешті почнуть займатися властивими для них справами. Й люди отримають можливість творити (через вибори) органи місцевого самоврядування у громаді, районі та області.
Своєю чергою, органи місцевого самоврядування різних рівнів –громади, району, області – отримають повноваження, та під повноваження – необхідні ресурси. Буде запроваджено відповідальність органів місцевого самоврядування перед виборцями за ефективність своєї роботи, а перед державою – за законність.
У старій системі влади багато в регіоні залежало від голови ОДА – «губернатора». Він був абсолютною владою на території регіону. Так само, як практично вся влада в Україні була зосереджена в руках Президента. Дехто вірить , якщо, мовляв, такий голова буде обраний людьми, то все одразу зміниться, і цей керівник дбатиме про людей. Насправді, якщо у будь-кого багато влади, то це не демократія. Так можемо отримати країну не з одним, а з понад двадцятьма князьками у своїх регіонах.
Коли повнота влади переходить на місцевий рівень, на той рівень, який є найближчим до людей, – це і є справжня децентралізація. На вищому рівні (район, далі – область, держава) залишаються лише ті питання, які є спільними для громад. На обласному (регіональному) рівні це спеціалізована медицина, вищі навчальні заклади, дороги обласного значення, напрями регіонального економічного розвитку тощо.
У цьому ж і принципова відмінність передачі повноважень при децентралізації vs федералізації. У децентралізованій унітарній державі є найбільш спроможними два рівні публічної влади: національний, та місцевий. Саме тут принципова відмінність від федеративної держави, де навпаки – домінуючий рівень є регіональний і найбільше повноважень та ресурсів збирають на рівні регіону.Така концентрація призводить до формування регіональних політичних еліт, які не дуже готові для національного рівня, але надто амбітні, щоб залишатися регіональною елітою. Їм здається, що саме вони є більш кваліфіковані, ніж місцеві чи національні еліти, і що саме регіон має все більше перебирати на себе повноважень. Так починається регіональний сепаратизм.
Федералізація означає передачу значних повноважень на рівень регіонів (області), а реформа місцевого самоврядування робить ставку на громади (людей).
Передавати ресурси і повноваження лише на регіональний рівень - ризиковано. Адже так можна відтворити централізовану та корумповану систему влади, тільки на регіональному рівні.
Але є й інші ризики. Побудова влади за федеральним принципом загрожує тим, що місцеві політики можуть роздмухувати сепаратизм. І використовувати задля цього місцевих мешканців, протиставляти людей. Замість того, аби опікуватись благоустроєм на місцях. Найголовніше – федералізація створить проблеми для ухваленні рішень у країні в цілому. Серед федерацій такі приклади є, коли політики блокують одне одного замість пошуку спільного рішення. Сепаратисти є в різних країнах, особливо це характерно для федеративних країн, а також для країн, де регіони мають надмірні повноваження.
Чим більше життєво важливих і дійсно актуальних для людей питань буде виведено за межі політики, тим більше люди виграють і тим стабільніше житиме Україна. Сьогодні важливо створити сильне місцеве самоврядування як основу єдиної стабільної України, а решту питань (мовних, культурних особливостей окремих територій) можна вирішувати поступово шляхом конструктивного політичного діалогу.
Коли формуватиметься перелік повноважень місцевого самоврядування на різних рівнях (громада – район – область), в обговоренні візьмуть участь представники органів місцевого самоврядування, у тому числі, зі східних та південних регіонів країни. Так, як це було, коли формували Концепції реформи.
На обласному та районному рівнях обиратимуть депутатів відповідних рад. Вже ради будуть обирати голів рад, які очолять виконкоми. Така система сьогодні працює в містах. І досить непогано навіть в умовах централізованої влади. Відмінність лиш у тому, що у містах голів мешканці обирають прямим голосуванням. Це виправдано, бо у міських голів (рівень громади) – великий обсяг завдань, а буде ще більший. На рівні району та області, коло завдань буде вужчим. Та й міський голова (голова громади) буде ближче до людей – мешканцям легше його контролювати, тоді як керівників вищого рівня контролюватимуть депутати.
Ні. В цьому полягає одна з важливих рис місцевого самоврядування. На кожному рівні є свої повноваження (завдання, чим займаються). Вони не перетинаються. Ті, хто, відповідає за ремонт доріг обласного значення, не має командувати тими, хто займається місцевими дорогами. В цьому немає потреби. Органи місцевого самоврядування підпорядковуються тільки закону і тим людям, які їх обирають.
За роки незалежності усі ті, хто не хотіли реформувати місцеве самоврядування, говорили, начебто громади не готові взяти на себе управління. Мовляв, нема підготовлених кадрів, на місцях буде хаос і корупція.
Це лиш відмовки.
Подивимося на сусідів в Європі. Практично усюди система влади побудована саме таким чином. І доводить свою ефективність. Чому? Бо якщо проблеми вирішують ті люди, які реально їх відчувають, то вони й зацікавлені в тому, щоб зробити все якнайкраще.
Помилково вважати, що на місцях люди гірші – менш чесні, менш освічені, менш відповідальні, аніж столичні чиновники. Утім, місцеві мешканці справді хочуть розвивати свою громаду (село, селище чи місто) – тож будуть шукати найкращі рішення, а також - вчитись. Ще й самі люди будуть на своїх місцевих обранців тиснути, щоб вони працювали професійно і відкрито. Тому нова система швидко почне сама себе вдосконалювати, залучати нових, грамотних і відповідальних людей. А завдання держави на етапі реформи – допомогти людям на місцях освоїти нові повноваження.
Головними, хто контролюватиме владу на місцях, є самі люди. В законі про місцеве самоврядування обов’язковими нормами є залучення мешканців – членів громад – до роботи спільно. Також має бути закон про місцевий референдум, який, дозволить відкликати депутатів місцевих рад і голів громад. Чим сильнішою буде громада, тим сильнішим буде місцеве самоврядування.
Реформа передбачає створення й державних представництв. Мова йде про невеликі структури, основними функціями яких є контрольно-наглядова (вони стежитимуть за дотриманням законодавства органами місцевого самоврядування) і координаційна (координація роботи органів держвлади на території). Якщо органи місцевого самоврядування приймуть незаконні рішення, голови держпредставництв зможуть зупинити такі рішення і звернутись до суду.
В старій системі органи місцевого самоврядування завжди були на другорядних позиціях. На них покладали відповідальність, але не забезпечували інструментами.
У концепції реформи і у пропозиціях щодо змін в Конституції чітко сказано: повноваження органів місцевого самоврядування мають забезпечити фінансами.
Органи місцевого самоврядування матимуть, зокрема, частку від загальнонаціональних податків (а не тільки дотації). Якщо у місцевої влади через державні рішення виникнуть додаткові витрати, то це теж компенсує держава.
Механізм розподілу податків між органами різного рівня і державою визначать у змінах до Бюджетного кодексу. Ці процеси моделюють спільно з польськими експертами. Фахівцями, які вже робили такі розрахунки для реформи місцевого самоврядування в Польщі.
Реформа не передбачає змін меж областей (регіонів). Змінимо систему управління на обласному рівні.
Якщо говорити про рівень районів і громад, то варто знати: в Україні нерівномірний адміністративно-територіальний поділ. Всього в країні близько 12 000 громад (сіл, селищ, міст), серед яких є навіть громади, де менше ста осіб. Створити повноцінне самоврядування в такому селі неможливо. Тому реформа підштовхне громади до об’єднання.
Будуть стимули саме для добровільного об’єднання невеличких громад. Серед законопроектів, що підготовлені в рамках реформи, - закон про добровільне об’єднання громад і про співпрацю між громадами.
Ці закони визначають механізм, як громади можуть об’єднувати зусилля. Щоб вирішити прості спільні проблеми. А право громад – вирішувати, скористатись цим, чи ні. Та чим більш сильними, спроможними (гроші, ресурси) будуть громади, тим більше функцій зможуть виконувати для мешканців та розвитку своїх територій.
Сьогодні можна лише з жалем говорити, що така реформа не відбулась раніше. У центральної влади не було волі, рішучості і готовності поділитись повноваженнями та ресурсами.
Пострадянські і постсоціалістичні країни, які провели реформу, сьогодні значно випереджають Україну в соціально-економічному розвитку. Завдяки реформі вони включили в роботу те, що є найбільш цінним капіталом будь-якої держави, – інтереси людей. І навпаки прибрали головну перешкоду на шляху успіху та добробуту, – корупцію.
Реформа, яка передбачає передачу в місцеві бюджети частки загальнонаціональних податків, створює економічну зацікавленість громад в розвитку нових виробництв, підтримці бізнесу тощо.
Децентралізація і дерегуляція прибирає штучні перешкоди для бізнесу і підприємницької діяльності – зайві дозволи, інстанції, надмірний контроль. Так країна почне оживати. Окрім того, активні, спроможні та зацікавлені громади – головний рушій на територіальному рівні. Вони стануть підтримкою тих змін, над проведенням яких працює уряд. Тому без реформи місцевого самоврядування всі інші реформи приречені на невдачу – так вже було в попередні роки.
Поглянемо на досвід мешканців Центральної та інших країн Східної Європи. Коли децентралізація проходила у Польщі, падіння економіки на рік становило близько 10%, інфляція – близько 500% на рік. На кордонах стояли тоді ще радянські війська. І все ж Польща зробила цю реформу, а сьогодні готова допомогти українцям повторити успіхи та не припуститись помилок, які були на шляху децентралізації.
Те, що пропонує реформа децентралізації, відповідає потребам громадян України, де б вони не мешкали. Повноцінне місцеве самоврядування покаже перспективи розвитку держави. Дасть можливості кожній людині знайти своє місце і впливати на цю перспективу через участь в житті громади, в тому числі економічному. Головне – це поверне людям відчуття власної гідності та спроможності самореалізовуватись в своїй країні.
Важливо ще, що реформа місцевого самоврядування йде в узгодженні з реформою регіональної політики. Так ініціатива знизу має бути підтримана зверху. Завданням державної регіональної політики є підтримка стратегічних для регіонів проектів. Треба «підтягнути» регіони, які відчувають більш гострі економічні труднощі. Саме створення повноцінного місцевого самоврядування, яке може діяти – це передумова розвитку регіонів якраз з врахуванням їх особливостей.
Також у законопроекті про об’єднання громад сказано, що мають враховуватись історичні, природні, етнічні, культурні та інші фактори. Такі, що впливають на стійкість новоутвореної об’єднаної громади.
Концепцію реформи уряд сформував і схвалив на початку квітня 2014 року.
Вже підготовлені і направлені в парламент пропозиції щодо змін у Конституції України. Конституційні зміни необхідні, адже поки там закріплена нинішня система влади з обласними та районними держадміністраціями, недостатніми повноваженнями і фінансовим забезпеченням громад.
Весь пакет законопроектів напрацьовують і скеровують до Верховної Ради. Закон про співробітництво територіальних громад, а також державний бюджет із значним розширенням дохідної бази місцевими бюджетами, які відповідають баченню реформи, прийняті 2014 року. Також була прийнята Державна стратегія регіонального розвитку 2020. У 2015 році мають бути прийняті всі необхідні закони для реформи, та проведені зміни до Конституції, які забезпечать імплементацію реформи вже з поточного року. Та й зрештою, в кінці року можна буде провести місцеві вибори на новій основі, що забезпечить здійснення управління та розвитку громад і територій обраними місцевими радами, які назначатимуть виконкоми, й нестимуть пряму відповідальність перед громадами.
Після Президента, уряду, експертів з європейських інституцій, слово за парламентом. Критичне значення має позиція народних депутатів. Сьогодні громадянський обов’язок всіх, хто розуміє нагальність реформи місцевого самоврядування в Україні, усіма доступними методами впливати на народних депутатів. Аби ті підтримали реформу. Якщо парламент проголосує відповідні зміни до Конституції і надасть конституційну основу для реалізації реформи, такий парламент виконає історичну місію і ввійде в підручники історії України.