Обговорення



Якщо більшість населення громад, за результатами громадських обговорень, підтримує об’єднання, а голова та депутати проти, то рішення ради цілком можна вважати неправомірним, бо воно не враховує позицію мешканців.
У разі ухвалення неправомірних рішень рад слід звернутися до юридичної служби облдержадміністрації та провести чесну експертизу, проаналізувати додержання процедури та отримати висновок про відповідність проектів рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад Конституції та законам України.
Все повинно відбуватися за процедурою, визначеною у ч.3-6 ст.7 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад»:
Схвалені сільськими, селищними, міськими радами проекти рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад у п’ятиденний строк подаються обласній державній адміністрації для надання висновку щодо відповідності цього проекту Конституції та законам України.
Обласна державна адміністрація протягом 10 робочих днів з дня отримання проекту рішення щодо добровільного об’єднання територіальних громад готує відповідний висновок, що затверджується розпорядженням голови обласної державної адміністрації.
У разі відповідності проекту рішення щодо добровільного об’єднання територіальних громад Конституції та законам України сільські, селищні, міські ради приймають рішення про добровільне об’єднання територіальних громад або про проведення місцевого референдуму щодо підтримки об’єднання територіальних громад.
У разі встановлення невідповідності проекту рішення щодо добровільного об’єднання територіальних громад Конституції та законам України, обласна державна адміністрація повертає його на доопрацювання у порядку, встановленому цим Законом.
Так, громади, які встигнуть пройти процедуру об’єднання, проведуть свої перші вибори 25 жовтня.
Який саме закон ви маєте на увазі?
Закон про добровільне об'єднання територіальних громад вже діє: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/157-viii
Законопроект щодо змін до Конституції у частині децентралізації - на розгляді у Парламенті: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55812
Голосувати за передачу його до Конституційного суду депутати планують у четвер, 16 липня.
Якщо вас цікавить якийсь інший закон, конкретизуйте, будь ласка.
Так, як є, у більшості випадків дійсно не залишиться. Завдання реформи – наблизити публічні послуги до людей, створити комфортне середовище життя для кожної людини. Для цього необхідно створити ефективну базову одиницю місцевого самоврядування - громади, спроможні подбати про своїх мешканців, надавати їм доступні і якісні послуги. Звичайно, такі громади повинні мати відповідні повноваження і ресурси (фінансові, людські, земельні, інфраструктурні) – те, чого зараз у більшості громад немає.
Саме для створення самостійних і ефективних громад і був прийнятий закон про добровільне об’єднання та розроблена відповідна методика.
В решті решт спроможними мають стати усі громади. Але на даному етапі реформи процес об’єднання є виключно добровільним. Ні район, ні область не можуть змушувати громади до об’єднання. Облдержадміністрація за чіткими критеріями розробляє перспективні плани, щоб продемонструвати бачення держави щодо створення спроможних громад. Вам в районі чи області можуть пояснювати, доводити ефективність, вигідність запропонованого об’єднання для людей, але ніяк не змушувати до нього.
Ні, не призупинили. Закон діє. Більш того, деякі громади вже об’єднуються.
Усі процедури і необхідні документи чітко прописані у законі про добровільне об’єднання громад: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/157-viii.
Гранична тривалість процесу об’єднання - близько 175 днів. При цьому експерти впевнені, що усю процедуру у відповідності до закону можна провести за 62 дні.
Закон про добровільне об’єднання не має строку дії, тому поки не можна говорити, що громади з якогось періоду втратять можливість для такого об’єднання.
Метою реформи не є укрупнення. Метою є створення ефективного самоврядування на кожному з трьох рівнів: в громаді, районі та регіоні. На найнижчому, базовому рівні створення ефективного самоврядування неможливе без об’єднання зусиль громад. Подекуди територія об’єднаної громади займатиме усю територію сучасного району, тому кількість районів дійсно зменшиться. На рівні ж області територіальних змін не відбуватиметься.
Щодо того, чи «доцільним є існування однієї адміністративної одиниці, що включає у себе лише 3-6 одиниць нижчого рівня». Реформа передбачає перерозподіл повноважень, більшість з яких з району і області віддається на базовий рівень - рівень громади. Отже за нової системи така структура є логічною і доцільною.
Працівники сільських і селищних рад матимуть змогу продовжити кар’єру у раді об’єднаної громади або у її виконкомі.
Експерти стверджують, що в наслідок децентралізації, повноважень, як і ресурсів, у місцевого самоврядування суттєво збільшиться. В об’єднаних, спроможних територіальних громадах виникне потреба в додатковій кількості спеціалістів з усіх сфер, які працюватимуть у виконавчих органах. Взагалі, може виникнути навіть кадровий дефіцит.
Зазначимо також, що питання структури і чисельності органів місцевого самоврядування - компетенція місцевих рад. В реформованій системі територіального устрою чисельність працюючих в органах місцевого самоврядування буде залежати від обсягу повноважень на місцях, а також від наявних фінансових ресурсів.
Отже, чим більша громада, тим більше людей вона обслуговує, а для цього потрібні фахівці…
У вашому випадку, звісно, виникатимуть труднощі з тим, що сьогоднішнім працівникам сільрад доведеться їздити на роботу до сусіднього села, міста. Але, з іншого боку, у них зміниться статус, з’явиться можливість кар’єрного росту, можливість заробляти більше.
Фінансування освіти та медицини не залежить від процесу об’єднання громад. З початку цього року повноваження щодо фінансування освіти і медицини взяла на себе держава і виконує їх, надаючи відповідні субвенції місцевим бюджетам.
Медична та освітня субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам спрямовується на оплату поточних видатків відповідно закладів охорони здоров’я та загальноосвітніх навчальних закладів.
Простими словами, незалежно від того, об’єднається ваше село з іншими селами, чи ні, фінансування освіти та медицини на мінімально необхідному рівні і надалі відбуватиметься за рахунок державного бюджету.
При цьому, треба розуміти, що громада має право додатково понад обсяги субвенції вкладати гроші в розвиток закладів охорони здоров'я та освіти на своїй території.
Але чи можете зараз село розвивати освіту і медицину? Відповідь очевидна…
Щоб мати таку можливість, громада має бути спроможною: мати фінанси, інфраструктуру, кадри і так далі. Добровільне об’єднання якраз і є механізмом створення таких спроможних громад.
Тобто об’єднуються зараз лише ті, хто дійсно дбає про майбутній розвиток села та його жителів.
На думку наших експертів, коли запропоновані зміни до Конституції України будуть підтримані Парламентом та Конституційним судом, то інститут старост, який прописаний в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», дійсно може змінитися, але не зникне. Зміни до цього та інших законів або ухвалення нових законодавчих актів відбуватимуться уже відповідно до нової Конституції.
Працівники сільських і селищних рад матимуть змогу продовжити кар’єру у раді об’єднаної громади або у її виконкомі.
Потреба у фахівцях не зменшиться, а подекуди і збільшиться (якщо на території теперішнього район у виникає декілька громад).
Відповідно до закону про добровільне об’єднання територіальних громад, процес об’єднання – це процедура, заснована на принципі добровільності, і вся повнота відповідальності тут лежить на громаді та органах місцевого самоврядування, що представляють її інтереси. Якщо громада не починає процес об’єднання до формування бюджету на наступний рік, вона входить у наступний бюджетний рік як необ’єднана, тому може не отримати преференцій від держави.
Протягом наступного року, якщо громада виявить бажання об’єднатись, то перешкод для цього не буде.
Після затвердження Перспективного плану Одеською обласною радою процес формування об’єднаннях громад не зупиняється і не обмежується лише тими громадами, які зазначені у тексті рішення обласної ради. До цього рішення (про затвердження Перспективного плану) сесія обласної ради може вносити зміни та доповнення.
Експерти Офісу реформ в Одеській області протягом останніх тижнів провели значну роботу з представниками громад Ізмаїльського, Кілійського, Болградського, Комінтернівського, Овідіопольського, Біляївського, Балтського районів Одеської області. До кінця місяця в планах провести зустріч з представниками громад у Котовському, Фрунзівському та Іванівському районах та знов відвідати м. Ізмаїл.
Крім того, 23- 24 липня 2015 року «Інститут громадянського суспільства» спільно з Мінрегіоном планують провести інформаційну зустріч та навчання з питань децентралізації в Одесі для представників територіальних громад та громадських організацій.
Додаткова інформація: http://www.minregion.gov.ua/news/announces/informaciyna-zustrich-funkcionalna-decentralizaciya-v-ukrayini-ta--navchalniy-kurs-praktichni-aspekti-decentralizaciyi-ta-formuv-442911/.

Проблематика спротиву реформі, на жаль, існує. Спротив – це природне явище, яке традиційно супроводжує важливі системні реформи. Але ті стимули та переваги, що їх надає громадам об’єднання, здатні поступово переконати людей у необхідності такої реформи. Сам приклад зростання показників соціально-економічного розвитку об’єднаних громад вже найближчим часом унеможливить політичні маніпуляції та суб’єктивізм окремих посадовців.
Закон про добровільне об’єднання (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/157-19) не забороняє об’єднуватися громадам, які розташовані у різних районах. У Методиці формування спроможних територіальних громад (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/214-2015-%D0%BF) зазначається: «спроможні територіальні громади розташовуються у межах території однієї області та у разі можливості одного району». По можливості, але не обов'язково.
Тобто порядок дій для всіх однаковий.
Але є особливість, яка прописана у пункті 9, статті 7 закону про добровільне об’єднання територіальних громад:
«Якщо до складу об’єднаної територіальної громади передбачається входження територіальної громади, розташованої на території суміжного району, обласна рада звертається з поданням до Верховної Ради України щодо зміни меж відповідних районів у порядку, визначеному законом. У такому разі питання про утворення об’єднаної територіальної громади розглядається обласною радою протягом 30 днів з дня набрання чинності рішення Верховної Ради України про зміну меж відповідних районів».
Дійсно, громади сіл, невеликих міст, на території яких є потужні підприємства, мають більші надходження до місцевого бюджету. А поруч можуть бути села, де нема нічого. Тобто фінансово одна громада є спроможною, а інша – ні. Але вони обидві не є спроможними в цілому, бо не мають можливості надавати своїм мешканцям усіх необхідних послуг. Вони не можуть мати навіть повнокомплектну школу, бо елементарно там немає дітей. Медичний заклад, який працює для одного села, теж не буде ефективним.
Запропонований реформою вихід – об’єднання , створення таких громад, які будуть спроможними надавати усі публічні послуги, у яких є для цього і люди, і земля, і інфраструктура, і гроші. А головне, вони зможуть розвиватися, керувати своїми фінансами і залучати капітал на свою територію.
Серед об’єднаних громад теж будуть сильніші і слабші. Одні будуть майже незалежними від фінансової допомоги держави, інші її певний час потребуватимуть. Для вирішення цієї проблеми є механізм, чітка формула, за якою частина доходів «багатих» громад йде на підтримку громад бідніших.
Ось так це пояснює радник міністра фінансів Юрій Джигір: «Раніше працювала формула, за якою розраховували прибутковий потенціал кожної громади та її витрати. Цю різницю уряд закривав на 100%. Так система працює в багатьох країнах. Але ця схема в якійсь мірі патерналістська. Вона не створює стимулів для оптимізації витрат. Тому було прийнято рішення змінити принцип, і з формули прибрали видаткову частину. Нова система враховує тільки прибутковий потенціал регіону. Розраховується середній показник надходжень податку на доходи фізичних осіб по країні. Тим, у кого він нижче середнього, доплачують з центрального бюджету різницю, але не всю, а частина (80%). У тих, хто збирає податок більше, ніж в середньому по Україні, забирають половину від суми перевищення. В результаті багатші громади отримують стимули до подальшого розвитку - "шапку", депресивні території отримують подушку безпеки…». Джерело: http://focus.ua/money/332896/
Концепцією реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні передбачається, що земельні, водні, лісові ресурси, які раніше були у державній власності, перейдуть у комунальну власність об’єднаних (спроможних) громад (крім об’єктів державного значення – заповідники, військові частини тощо). Тобто спроможні громади зможуть розпоряджатися усією землею на своїй території – як у межах, так і за межами населених пунктів, що входять до складу об’єднаної громади.
Доброго дня!
Наскільки нам відомо, і Бориспіль, і Бровари у проекті перспективного плану формування територій спроможних громад Київської області є потенційними адміністративними центрами.
За більш детальною інформацію радимо звертатися до обласного офісу реформ.
Керівник: Удовиченко Володимир Петрович
kodaofisreform@gmail.com
м. Київ, площа Лесі Українки, 1, 1 поверх, ІІІ під'їзд
050 465 07 04
Дійсно, Голова Верховної Ради Володимир Гройсман нещодавно наголосив на необхідності запровадження перехідного періоду «адаптації до нової системи» упродовж не менш ніж двох років для формування префектур, виконкомів, внесення поправок до 500 законодавчих актів тощо. Період адаптації, за його словами, потрібен для об’єднання громад. За цей період необхідно побудувати справжній ефективний рівень територіальних громад.
Голова Верховної Ради також не виключив, що за два роки треба буде знову провести нові вибори до органів місцевого самоврядування, щоб люди під нові повноваження обрали нову владу.
Ось це повідомлення: http://decentralization.gov.ua/news/item/id/374
Перехідний період – це в жодному разі не «зрив децентралізації». Зміни до Конституції у частині децентралізації і відповідні зміни до законів зроблять реформу незворотною.
У тих активних громадах, які вже розпочали переговори про об’єднання і встигнуть об’єднатися до виборів 25 жовтня, зміни відбудуться набагато раніше – вже у цьому році. Таким новоствореним громадам дійсно будуть надані усі відповідні повноваження.
Отже перехідний період – це не період чекання і сидіння на місці – це період активних дій, змін на усіх рівнях організації влади в країні. Це період допомоги тим громадам, які не встигли або не змогли об’єднати зусилля і стати спроможними.
Пожежна охорона – це власні повноваження об’єднаної громади. Отже фінансуватиме, визначатиме чисельність штату і комплектуватиме його сама громада.
Об’єднуватися краще у відповідності до методики формування спроможних громад http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/214-2015-%D0%BF).
Не так важливо, з ким об’єднуватися – з містом чи селом – бо усі об’єднані громади (і сільські, і міські) отримують однакові повноваження, джерела наповнення бюджету і відповідальність. Найважливіше, що потрібно враховувати - це комфорт для жителів, наближення до населення громади максимальної кількості публічних послуг, можливість підвищення їхньої якості.
Передбачається, що діяльністю навчальних закладів сучасного району опікуватиметься не райадміністрація, як зараз, а відповідний виконавчий орган (відділ освіти) об’єднаної громади. Отже, працівники відділу освіти районної державної адміністрації матимуть змогу продовжити свою кар’єру у відділах освіти об’єднаних громад.
Нагадаємо також, що питання структури і чисельності органів місцевого самоврядування - компетенція місцевих рад. В реформованій системі територіального устрою чисельність працюючих в органах місцевого самоврядування буде залежати від обсягу повноважень на місцях, а також від наявних фінансових ресурсів.
Наголосимо також, що стрімкого переходу на нову систему не буде. Голова Верховної Ради Володимир Гройсман нещодавно наголосив на необхідності запровадження перехідного періоду «адаптації до нової системи» упродовж не менш ніж двох років для формування префектур, виконкомів, внесення поправок до відповідних законів тощо.

ТОП-17 питань

Децентралізація – це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Так, аби якомога більше повноважень мали ті органи, що ближче до людей, де такі повноваження можна реалізовувати найбільш успішно.


Місцеве самоврядування – це коли мешканці в містах, селах, селищах самі господарюють у себе вдома. Люди обирають місцеві ради та їх голів. Їх і вповноважують вирішувати більшість важливих питань.
Органи місцевого самоврядування відповідають за шкільну і дошкільну освіту, охорону здоров’я первинного рівня (поліклініки, фапи), заклади культури, благоустрій – освітлення вулиць, стан доріг, прибирання, громадський порядок і багато інших, важливих повсякденних питань.
Суть реформи: віддати право самостійно вирішувати всі ці питання громадам – мешканцям міст, сіл, селищ.
Було, але дуже обмежене. Щоб зробити щось корисне в своєму місті, місцевій владі треба мати на це кошти. А власних коштів у місцевих влад майже й не було. Ті податки, що сплачували підприємства і люди, які там працювали, чи не повністю забирали в Київ – в держказну. Далі з Києва чиновники вирішували – кому і скільки дати. Часто рішення, чи дати на місцеві потреби гроші – приймали через «відкат». На всіх рівнях – в міністерствах, в обласних адміністраціях, районних.
Насправді в Україні існувало не самоврядування, а корупційна вертикаль. Її щороку зміцнювали. Тож місцеве самоврядування якщо й могло якось діяти, то всупереч системі, а не завдяки їй.
Через децентралізацію влади. Реформа місцевого самоврядування передбачає: право вирішувати – тобто передачу повноважень, і спроможність - тобто передачу коштів громадам. Це буде закріплено і в Конституції України, і у багатьох законах. Це визначить нові правила, як працюватиме система влади.
Слід ліквідувати усі ті надбудови, які створювали, аби лиш централізувати владу й фінанси. Для цього треба змінити багато законів.
Суть перетворень, що пропонує реформа децентралізації: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування нарешті почнуть займатися властивими для них справами. Й люди отримають можливість творити (через вибори) органи місцевого самоврядування у громаді, районі та області.
Своєю чергою, органи місцевого самоврядування різних рівнів –громади, району, області – отримають повноваження, та під повноваження – необхідні ресурси. Буде запроваджено відповідальність органів місцевого самоврядування перед виборцями за ефективність своєї роботи, а перед державою – за законність.
У старій системі влади багато в регіоні залежало від голови ОДА – «губернатора». Він був абсолютною владою на території регіону. Так само, як практично вся влада в Україні була зосереджена в руках Президента. Дехто вірить , якщо, мовляв, такий голова буде обраний людьми, то все одразу зміниться, і цей керівник дбатиме про людей. Насправді, якщо у будь-кого багато влади, то це не демократія. Так можемо отримати країну не з одним, а з понад двадцятьма князьками у своїх регіонах.
Коли повнота влади переходить на місцевий рівень, на той рівень, який є найближчим до людей, – це і є справжня децентралізація. На вищому рівні (район, далі – область, держава) залишаються лише ті питання, які є спільними для громад. На обласному (регіональному) рівні це спеціалізована медицина, вищі навчальні заклади, дороги обласного значення, напрями регіонального економічного розвитку тощо.
У цьому ж і принципова відмінність передачі повноважень при децентралізації vs федералізації. У децентралізованій унітарній державі є найбільш спроможними два рівні публічної влади: національний, та місцевий. Саме тут принципова відмінність від федеративної держави, де навпаки – домінуючий рівень є регіональний і найбільше повноважень та ресурсів збирають на рівні регіону.Така концентрація призводить до формування регіональних політичних еліт, які не дуже готові для національного рівня, але надто амбітні, щоб залишатися регіональною елітою. Їм здається, що саме вони є більш кваліфіковані, ніж місцеві чи національні еліти, і що саме регіон має все більше перебирати на себе повноважень. Так починається регіональний сепаратизм.
Федералізація означає передачу значних повноважень на рівень регіонів (області), а реформа місцевого самоврядування робить ставку на громади (людей).
Передавати ресурси і повноваження лише на регіональний рівень - ризиковано. Адже так можна відтворити централізовану та корумповану систему влади, тільки на регіональному рівні.
Але є й інші ризики. Побудова влади за федеральним принципом загрожує тим, що місцеві політики можуть роздмухувати сепаратизм. І використовувати задля цього місцевих мешканців, протиставляти людей. Замість того, аби опікуватись благоустроєм на місцях. Найголовніше – федералізація створить проблеми для ухваленні рішень у країні в цілому. Серед федерацій такі приклади є, коли політики блокують одне одного замість пошуку спільного рішення. Сепаратисти є в різних країнах, особливо це характерно для федеративних країн, а також для країн, де регіони мають надмірні повноваження.
Чим більше життєво важливих і дійсно актуальних для людей питань буде виведено за межі політики, тим більше люди виграють і тим стабільніше житиме Україна. Сьогодні важливо створити сильне місцеве самоврядування як основу єдиної стабільної України, а решту питань (мовних, культурних особливостей окремих територій) можна вирішувати поступово шляхом конструктивного політичного діалогу.
Коли формуватиметься перелік повноважень місцевого самоврядування на різних рівнях (громада – район – область), в обговоренні візьмуть участь представники органів місцевого самоврядування, у тому числі, зі східних та південних регіонів країни. Так, як це було, коли формували Концепції реформи.
На обласному та районному рівнях обиратимуть депутатів відповідних рад. Вже ради будуть обирати голів рад, які очолять виконкоми. Така система сьогодні працює в містах. І досить непогано навіть в умовах централізованої влади. Відмінність лиш у тому, що у містах голів мешканці обирають прямим голосуванням. Це виправдано, бо у міських голів (рівень громади) – великий обсяг завдань, а буде ще більший. На рівні району та області, коло завдань буде вужчим. Та й міський голова (голова громади) буде ближче до людей – мешканцям легше його контролювати, тоді як керівників вищого рівня контролюватимуть депутати.
Ні. В цьому полягає одна з важливих рис місцевого самоврядування. На кожному рівні є свої повноваження (завдання, чим займаються). Вони не перетинаються. Ті, хто, відповідає за ремонт доріг обласного значення, не має командувати тими, хто займається місцевими дорогами. В цьому немає потреби. Органи місцевого самоврядування підпорядковуються тільки закону і тим людям, які їх обирають.
За роки незалежності усі ті, хто не хотіли реформувати місцеве самоврядування, говорили, начебто громади не готові взяти на себе управління. Мовляв, нема підготовлених кадрів, на місцях буде хаос і корупція.
Це лиш відмовки.
Подивимося на сусідів в Європі. Практично усюди система влади побудована саме таким чином. І доводить свою ефективність. Чому? Бо якщо проблеми вирішують ті люди, які реально їх відчувають, то вони й зацікавлені в тому, щоб зробити все якнайкраще.
Помилково вважати, що на місцях люди гірші – менш чесні, менш освічені, менш відповідальні, аніж столичні чиновники. Утім, місцеві мешканці справді хочуть розвивати свою громаду (село, селище чи місто) – тож будуть шукати найкращі рішення, а також - вчитись. Ще й самі люди будуть на своїх місцевих обранців тиснути, щоб вони працювали професійно і відкрито. Тому нова система швидко почне сама себе вдосконалювати, залучати нових, грамотних і відповідальних людей. А завдання держави на етапі реформи – допомогти людям на місцях освоїти нові повноваження.
Головними, хто контролюватиме владу на місцях, є самі люди. В законі про місцеве самоврядування обов’язковими нормами є залучення мешканців – членів громад – до роботи спільно. Також має бути закон про місцевий референдум, який, дозволить відкликати депутатів місцевих рад і голів громад. Чим сильнішою буде громада, тим сильнішим буде місцеве самоврядування.
Реформа передбачає створення й державних представництв. Мова йде про невеликі структури, основними функціями яких є контрольно-наглядова (вони стежитимуть за дотриманням законодавства органами місцевого самоврядування) і координаційна (координація роботи органів держвлади на території). Якщо органи місцевого самоврядування приймуть незаконні рішення, голови держпредставництв зможуть зупинити такі рішення і звернутись до суду.
В старій системі органи місцевого самоврядування завжди були на другорядних позиціях. На них покладали відповідальність, але не забезпечували інструментами.
У концепції реформи і у пропозиціях щодо змін в Конституції чітко сказано: повноваження органів місцевого самоврядування мають забезпечити фінансами.
Органи місцевого самоврядування матимуть, зокрема, частку від загальнонаціональних податків (а не тільки дотації). Якщо у місцевої влади через державні рішення виникнуть додаткові витрати, то це теж компенсує держава.
Механізм розподілу податків між органами різного рівня і державою визначать у змінах до Бюджетного кодексу. Ці процеси моделюють спільно з польськими експертами. Фахівцями, які вже робили такі розрахунки для реформи місцевого самоврядування в Польщі.
Реформа не передбачає змін меж областей (регіонів). Змінимо систему управління на обласному рівні.
Якщо говорити про рівень районів і громад, то варто знати: в Україні нерівномірний адміністративно-територіальний поділ. Всього в країні близько 12 000 громад (сіл, селищ, міст), серед яких є навіть громади, де менше ста осіб. Створити повноцінне самоврядування в такому селі неможливо. Тому реформа підштовхне громади до об’єднання.
Будуть стимули саме для добровільного об’єднання невеличких громад. Серед законопроектів, що підготовлені в рамках реформи, - закон про добровільне об’єднання громад і про співпрацю між громадами.
Ці закони визначають механізм, як громади можуть об’єднувати зусилля. Щоб вирішити прості спільні проблеми. А право громад – вирішувати, скористатись цим, чи ні. Та чим більш сильними, спроможними (гроші, ресурси) будуть громади, тим більше функцій зможуть виконувати для мешканців та розвитку своїх територій.
Сьогодні можна лише з жалем говорити, що така реформа не відбулась раніше. У центральної влади не було волі, рішучості і готовності поділитись повноваженнями та ресурсами.
Пострадянські і постсоціалістичні країни, які провели реформу, сьогодні значно випереджають Україну в соціально-економічному розвитку. Завдяки реформі вони включили в роботу те, що є найбільш цінним капіталом будь-якої держави, – інтереси людей. І навпаки прибрали головну перешкоду на шляху успіху та добробуту, – корупцію.
Реформа, яка передбачає передачу в місцеві бюджети частки загальнонаціональних податків, створює економічну зацікавленість громад в розвитку нових виробництв, підтримці бізнесу тощо.
Децентралізація і дерегуляція прибирає штучні перешкоди для бізнесу і підприємницької діяльності – зайві дозволи, інстанції, надмірний контроль. Так країна почне оживати. Окрім того, активні, спроможні та зацікавлені громади – головний рушій на територіальному рівні. Вони стануть підтримкою тих змін, над проведенням яких працює уряд. Тому без реформи місцевого самоврядування всі інші реформи приречені на невдачу – так вже було в попередні роки.
Поглянемо на досвід мешканців Центральної та інших країн Східної Європи. Коли децентралізація проходила у Польщі, падіння економіки на рік становило близько 10%, інфляція – близько 500% на рік. На кордонах стояли тоді ще радянські війська. І все ж Польща зробила цю реформу, а сьогодні готова допомогти українцям повторити успіхи та не припуститись помилок, які були на шляху децентралізації.
Те, що пропонує реформа децентралізації, відповідає потребам громадян України, де б вони не мешкали. Повноцінне місцеве самоврядування покаже перспективи розвитку держави. Дасть можливості кожній людині знайти своє місце і впливати на цю перспективу через участь в житті громади, в тому числі економічному. Головне – це поверне людям відчуття власної гідності та спроможності самореалізовуватись в своїй країні.
Важливо ще, що реформа місцевого самоврядування йде в узгодженні з реформою регіональної політики. Так ініціатива знизу має бути підтримана зверху. Завданням державної регіональної політики є підтримка стратегічних для регіонів проектів. Треба «підтягнути» регіони, які відчувають більш гострі економічні труднощі. Саме створення повноцінного місцевого самоврядування, яке може діяти – це передумова розвитку регіонів якраз з врахуванням їх особливостей.
Також у законопроекті про об’єднання громад сказано, що мають враховуватись історичні, природні, етнічні, культурні та інші фактори. Такі, що впливають на стійкість новоутвореної об’єднаної громади.
Концепцію реформи уряд сформував і схвалив на початку квітня 2014 року.
Вже підготовлені і направлені в парламент пропозиції щодо змін у Конституції України. Конституційні зміни необхідні, адже поки там закріплена нинішня система влади з обласними та районними держадміністраціями, недостатніми повноваженнями і фінансовим забезпеченням громад.
Весь пакет законопроектів напрацьовують і скеровують до Верховної Ради. Закон про співробітництво територіальних громад, а також державний бюджет із значним розширенням дохідної бази місцевими бюджетами, які відповідають баченню реформи, прийняті 2014 року. Також була прийнята Державна стратегія регіонального розвитку 2020. У 2015 році мають бути прийняті всі необхідні закони для реформи, та проведені зміни до Конституції, які забезпечать імплементацію реформи вже з поточного року. Та й зрештою, в кінці року можна буде провести місцеві вибори на новій основі, що забезпечить здійснення управління та розвитку громад і територій обраними місцевими радами, які назначатимуть виконкоми, й нестимуть пряму відповідальність перед громадами.
Після Президента, уряду, експертів з європейських інституцій, слово за парламентом. Критичне значення має позиція народних депутатів. Сьогодні громадянський обов’язок всіх, хто розуміє нагальність реформи місцевого самоврядування в Україні, усіма доступними методами впливати на народних депутатів. Аби ті підтримали реформу. Якщо парламент проголосує відповідні зміни до Конституції і надасть конституційну основу для реалізації реформи, такий парламент виконає історичну місію і ввійде в підручники історії України.