Обговорення



Згідно з діючим законом про добровільне об’єднання територіальних громад, рішення про вхід села, селища, міста до складу об’єднаної громади приймають сільські, селищні, міські ради.
Скоріше за все, ваш сільський голова вже звертався, або ще звернеться з ініціативою про об’єднання громад до міського або сільського голови, з яким хотів би об’єднатися. Той голова, згідно з процедурою, має винести цю пропозицію на громадське обговорення, а потім – на розгляд своєї місцевої ради, яка і прийматимете остаточне рішення про участь у об’єднанні. Проект цього рішення буде передано вашому селищному голові, а він має організувати громадське обговорення і передати питання на вирішення вашої сільради.
Разом з тим, ви також маєте право взяти ініціативу у свої руки і запропонувати голові сільради, з яким хочете об’єднатися, розглянути вашу пропозицію про об’єднання (згідно з діючим законом про добровільне об’єднання територіальних громад, ініціаторами добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст можуть бути не лише сільський, селищний, міський голова чи не менш як третина депутатів від загального місцевої ради, а й самі члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи, а також органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної територіальної громади)).
Голова сільради з якою ви хочете об’єднатися, не маючи права відмовити у розгляді вашої пропозиції, організує її розгляд в установленому порядку. У випадку згоди місцевих депутатів і громадськості, він надсилає вашому голові пропозицію про об’єднання. І ваш сільський голова зобов’язаний вивчити її, провести громадське обговорення. Після завершення громадського обговорення пропозиція подається до депутатів вашої сільради для прийняття рішення.
Тобто може вийти так, що у ваших депутатів буде на розгляді дві пропозиції про об’єднання – від села, з яким хочете об’єднатися ви, і від села, з яким хоче об’єднатися голова вашої сільради. Депутати прийматимуть рішення, спираючись на перспективні економічні та соціальні показники.
Але хочемо також наголосити – якщо пропозиція вашого сільського голови відповідатиме перспективному плану формування спроможних громад області, а ваша пропозиція - ні, шансів, що депутати підтримають саме вашу пропозицію набагато менше, бо депутати також керуються майбутніми економічними показниками, які за перспективним планом будуть значно вищими.
Спробуємо відповісти якомога простіше.
Село, з яким ви хочете об’єднатися у одну громаду – це, як ми зрозуміли, майбутній центр спроможної громади. Тому воно, скоріше за все, і буде ініціатором об’єднання взагалі. Тобто голова сільради цього села має запросити вашого сільського голову до об’єднання. Якщо цього не відбулося, ви (як громадськість) маєте право взяти ініціативу у свої руки і запропонувати голові сільради майбутнього центру громади розглянути вашу пропозицію про об’єднання (згідно з діючим законом про добровільне об’єднання територіальних громад, ініціаторами добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст можуть бути не лише сільський, селищний, міський голова чи не менш як третина депутатів від загального місцевої ради, а й самі члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи, а також органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної територіальної громади)).
Голова сільради з якою ви хочете об’єднатися, не маючи права відмовити у розгляді вашої пропозиції, організує її розгляд в установленому порядку. У випадку згоди місцевих депутатів і громадськості, він надсилає вашому голові пропозицію про об’єднання. І тепер ваш сільський голова вже зобов’язаний вивчити її, провести громадське обговорення. Після завершення громадського обговорення пропозиція подається до депутатів вашої сільради для прийняття рішення.
Виходитиме так, що у ваших депутатів буде на розгляді дві пропозиції про об’єднання – від села, з яким хочете об’єднатися ви, і від села, з яким хоче об’єднатися ваш голова. Депутати прийматимуть рішення, спираючись на перспективні економічні та соціальні показники.
Отже, ви маєте право ініціювати об’єднання і контролювати процедуру розгляду усіма учасниками процесу.
Але хочемо також наголосити – якщо пропозиція вашого сільського голови відповідатиме перспективному плану формування спроможних громад області, а ваша пропозиція - ні, шансів, що депутати підтримають саме вашу пропозицію набагато менше, бо депутати також керуються майбутніми економічними показниками, які за перспективним планом будуть значно вищими.
Хочеться одразу наголосити - фінансування освіти та медицини не залежить від процесу об’єднання громад. З початку цього року повноваження щодо фінансування освіти і медицини взяла на себе держава і виконує їх, надаючи відповідні субвенції місцевим бюджетам.
Медична та освітня субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам спрямовується на оплату поточних видатків відповідно закладів охорони здоров’я та загальноосвітніх навчальних закладів.
Простими словами, незалежно від того, об’єднається ваше село з іншими селами, чи ні, фінансування освіти та медицини на мінімально необхідному рівні і надалі відбуватиметься за рахунок державного бюджету.
При цьому, треба розуміти, що громада має право додатково понад обсяги субвенції вкладати гроші в розвиток закладів охорони здоров'я та освіти на своїй території.
Але чи можете зараз село з населенням 1100 жителів, розвивати освіту і медицину? Відповідь очевидна…
Щоб мати таку можливість, громада має бути спроможною: мати фінанси, інфраструктуру, кадри і так далі. Добровільне об’єднання якраз і є механізмом створення таких спроможних громад.
Тобто об’єднуються зараз лише ті, хто дійсно дбає про майбутній розвиток села та його жителів.

Тепер щодо об’єднання громад на базі цілого району. Почнемо з того, що спроможні громади формуються за чіткою методикою, розробленою Мінрегіоном і затвердженою Кабміном (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/214-2015-%D0%BF). Тобто існують чіткі критерії об’єднання громад, які не можна порушувати, створюючи нове, комфортне для життя громадян середовище.
Дійсно, в кожній області є невеликі райони, населені пункти в яких, віддалені від райцентру не більше ніж на 20-25 км. Такі райони можуть перетворитися на одну спроможну громаду. В більшості випадків це ідеальний варіант і для людей, і для держави. Наближення послуг до людей у цьому випадку відбуватиметься за рахунок покращення доступу до них: кращі дороги, сучасний транспорт.
Хочемо одразу заспокоїти, ніхто «самовільно», без вашої згоди вас нікуди не приєднає. Об’єднання - ваше право, а не обов’язок.
Згідно з діючим законом про добровільне об’єднання територіальних громад, рішення про вхід села, селища, міста до складу об’єднаної громади приймають сільські, селищні, міські ради, і аж ніяк не районні, чи обласні.
Скоріше за все до вас вже звертався, або ще звернеться ініціатор об’єднання громад – міський або сільський голова -, який пропонував або пропонуватиме вашому селищному голові об’єднатися. Ваш голова, згідно з процедурою, має винести цю пропозицію на громадське обговорення, а потім – на розгляд селищної ради, яка і прийматимете остаточне рішення про участь у об’єднанні. Проект цього рішення селищна рада передасть вашому селищному голові, а він – ініціатору, який зобов’язаний подати це рішення облраді. Тобто, за законом, без вашої згоди об’єднання неможливе.

Те, що пропонує зараз ваша область чи район, - це перспективний план формування спроможних громад, який має бути затверджений облрадою і Кабміном. Цей план – не догма, а лише орієнтир і для держави, і для усіх громад. Держава, затверджуючи ці плани, показує, які громади вона вважає спроможними отримати делеговані повноваження, надавати людям якісні публічні послуги. Громади ж, орієнтуючись на перспективний план, можуть бачити, який шлях краще обрати, щоб отримати підтримку держави у наданні публічних послуг населенню і відповідні фінансові преференції.
Тобто якщо громада розвиватиметься згідно перспективного плану, вона отримує повноваження і фінансову підтримку від держави. Якщо громада обрала інший шлях, то має розраховувати лише на власні ресурси.

Ми розуміємо і підтримуємо ваше бажання змінити на краще життя в вашому селищі. Але оцініть тверезо усі шляхи розвитку.
Ви запитуєте, «чи можливий варіант щоб перші рік - два ми спробували прожити самостійно - на старих позиціях - із повноцінною сільською радою». Як видно зі сказаного вище, можливий. Тільки одразу замисліться над тим, де жителі вашого селища отримуватимуть надалі публічні послуги – міліції, пожежної охорони, швидкої допомоги, пенсійного фонду і так далі, які вони зараз отримують у районі?.. Держава не зможе забезпечити усі ці послуги у кожному селі.
Тож, може, краще згуртуватися і навести лад не лише там, де живете, а й там, де отримуєте необхідні вам послуги?
Дякуємо за запитання!
Відповідно до діючого закону про добровільне об’єднання територіальних громад, рішення про об’єднання приймають не міські, сільські чи селищні голови, а місцеві (сільські, селищні, міські) ради.
Голови можуть бути ініціаторами об’єднання, і в будь-якому випадку мають забезпечити вивчення і широке обговорення питання об’єднання.
Голови можуть виносити питання про об’єднання на розгляд місцевої ради лише за результатами громадського обговорення (громадські слухання, збори громадян, інші форми консультацій з громадськістю). В іншому випадку місцева рада не має права це питання навіть розглядати.

Зазначимо також, на даному етапі реформи розробляються перспективні плани формування спроможних громад. Фактичне об’єднання громад – наступний крок.
Питання створення управління агропромислового розвитку сьогодні вирішується і надалі вирішуватиметься на рівні громади – об’єднаної, району, області. Якщо громада вважатиме за доцільне функціонування такого управління, вона має повне право його створити. І навпаки – вважає, що воно непотрібне - ліквідувати.

Щодо другого питання. Територіальна громада може бути чисельністю 2,2 тис. жителів, а от чи буде така громада спроможною розвиватися і надавати своїм жителям усі необхідні публічні послуги – велике питання. Більш-менш спроможною, на думку експертів, є громади з населенням понад 3 тис. жителів за умови, що кількість дітей шкільного і дошкільного віку становить не менше 20 %.
Дякуємо за запитання!
Кожна громада в результаті реформи повинна бути спроможною надавати якісну освіту. Діти навіть з найвіддаленіших сіл, містечок мають отримувати освіту, яка дозволить їм бути конкурентоспроможними, соціально адаптованими.
Зрозуміло, що таку освіту і розвиток дитині можуть надати лише заклади з заповненими класами, забезпечені сучасними технічними засобами, матеріальними ресурсами, профільними вчителями.
Такий заклад не можна створити у громаді чисельністю у 1,5-2 тисячі жителів, бо там нема навіть достатньої кількості дітей, не кажучи вже про гроші.
Так, держава фінансує зараз поточні видатки навчальних закладів за рахунок освітньої субвенції, але розвиватися школи мають за рахунок місцевих бюджетів. Отже школи в селах зараз не мають достатніх ресурсів. Дитина змушена ходити до школи, яка нічого для розвитку їй не може дати. І при цьому у дитини навіть немає вибору, бо в усіх сусідніх селах такі ж школи…
Доброго дня! Дякуємо за запитання!
Перш за все треба зазначити, що обов’язок громади - не з кимсь об’єднатись, а бути спроможною, мати змогу надавати людям якісні послуги і створювати на своїй території комфортне для людей середовище. Об’єднання – це не обов’язок, а право громади.
Отже, якщо громада проти об’єднання, її ніхто не зможе змусити.
Як ми вже писали, якою б не була причина відмови від об’єднання, результат один – в громаді залишається усе так, як було до цього.
Але треба розуміти - якщо це громада з населенням до 5000 тисяч, вона ні за яких умов не може бути спроможною надавати усі необхідні послуги своїм мешканцям. На це у неї нема ні інфраструктури, ні фінансів, ні кадрів… Тобто, відмовившись від об’єднання, за більшістю публічних послуг громадяни такої громади, як і зараз, звертатимуться до громади (сьогодні – райцентру), яка ці послуги надавати спроможна. Крім того, не об’єднавшись, громада не отримає функцій, повноважень та фінансових ресурсів на рівні міста обласного значення…
Простіше кажучи, держава через закон про добровільне об’єднання дала можливість громадам консолідувати зусилля та ресурси і стати спроможними, зробити життя людей в кожному населеному пункті значно комфортнішим, а скористатися цією можливістю, чи ні – це вже питання здорового глузду, це прояв того, наскільки місцева влада дійсно дбає про майбутнє людей, що мешкають на цій території.
Дякуємо за запитання!
Як відомо, Експертна група вже підготувала текст законопроекту «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» і найближчим часом передасть його на розгляд профільного Комітету Верховної Ради для підготовки його до першого читання.
При цьому у Верховній Раді вже зареєстровано проект закону про вибори місцевих рад. Тож Парламент розглядатиме кілька законопроектів.
Один з цих законів має бути прийнятий і запрацювати до місцевих виборів восени.
Тут детальніше: http://decentralization.gov.ua/news/item?id=339
Отже, по-старому вже не буде.
Щодо терміну процесу об’єднання громад. Закон про добровільне об’єднання територіальних громад не має строку дії, тобто не передбачає часових рамок, у яких має відбутися об’єднання.
Зараз створюються усі умови, щоб громади, які хочуть об’єднатися вже цього року, отримати підтримку від держави на розвиток важливих інфраструктурних проектів, провести перші місцеві вибори цієї осені, мали таку можливість.
Сподіваємося, це вдасться зробити.
Дякуємо за запитання!
Перспективні плани формування спроможних громад, розроблені облдержадміністраціями і погоджені облрадами, мають бути затверджені на центральному рівні – Кабміном. Але це не означає, що хтось буде щось «рубати».
Перспективні плани мають передбачати, перш за все, створення спроможних громад, здатних надавати усі необхідні послуги своїм мешканцям, наблизити публічні послуги до людей, створити більш комфортне середовище для мешканців сіл, селищ, міст, що увійдуть до об’єднаної громади. Звичайно, саме на місцевому рівні видніше, як краще створити спроможні, самодостатні громади і врахувати при цьому історичні, культурні, міграційні та інші особливості кожної території.
На центральному ж рівні ці плани будуть перевірятися лише на наявність грубих порушень Методики формування спроможних громад, розробленої відповідно до закону про добровільне об’єднання територіальних громад.

Нагадаємо також, що навіть затверджений на усіх рівнях Перспективний план не змушує громади до об’єднання – це певний орієнтир на майбутнє, затверджена державою модель ефективної системи місцевого самоврядування і територіальної організації влади в країні. Держава остаточно затверджує цей документ і, звичайно, підтримуватиме громади, що об’єднаються у відповідності до перспективного плану.
Дякуємо за запитання!
Як відомо, зміни до бюджетного і податкового кодексів, прийняті наприкінці минулого року, надали усім місцевим бюджетам більшої самостійності і розширили перелік джерел надходжень.
Наприклад, до категорії місцевих податків переведено плату за землю, запроваджено оподаткування комерційної та нежитлової нерухомості, за місцевими бюджетами також закріплено 5% акцизу з тютюнових виробів, алкогольних напоїв та нафтопродуктів, відновлено місцевий транспортний податок, розширено права органів місцевого самоврядування по встановленню ставок та пільг з місцевих податків та зборів.
Крім того, 182 міста вже отримали можливість здійснювати зовнішні місцеві запозичення (раніше таких міст було всього 16).
Також важливо, що держава взяла на себе фінансування середньої освіти і медицини і надає на це місцевим бюджетам галузеві субвенції.
Як наслідок цих та інших змін, власні ресурси місцевих бюджетів зросли майже втричі.

Але, зрозуміло, для повноцінного розвитку території, особливо сільських, лише податкових надходжень до бюджетів недостатньо. Щоб мати перспективу для розвитку громада повинна мати повноваження, людські ресурси і бути інвестиційно привабливою. Зараз такою спроможною громадою може бути хіба що місто обласного значення, а у перспективі – об’єднана (сільська, селищна, міська) громада.

Спроможні (об’єднані) громади матимуть однакову з містом обласного значення сукупність видаткових повноважень та відповідно ресурсів, у тому числі 60% ПДФО, який сформує значну частину надходжень до місцевого бюджету.
Спроможні громади матимуть прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом, отримуватимуть кошти державного фонду регіонального розвитку на виконання відповідних інвестиційних програм і проектів.
Не слід також забувати і про те, що об’єднані громади матимуть ресурси – людські, земельні, фінансові, - а отже будуть інвестиційно привабливі і зможуть залучати іноземні інвестиції на реалізацію найрізноманітніших проектів: ЖКГ, благоустрій, місцеві соціально-економічні програми, оновлення інфраструктури, будівництво доріг, оновлення громадського транспорту і так далі.

Щодо окремого закону «по формуванню бюджету для не реформованих сільських рад». Бюджети таких рад формуються і формуватимуться згідно діючого бюджетного і податкового кодексів.
Дякуємо за запитання!
Відповідь на ваше питання чітко, коротко і зрозуміло дає прийнята минулого року Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні.
Ось посилання на неї. Щоб прочитати цей документ, треба 10-15 хвилин, а пояснює він багато чого...
http://www.minregion.gov.ua/regional-dev/reformuvannya-miscevogo-samovryaduvannya-ta-teritorialnoyi-organizaciyi-vladi-v-ukrayini-643805/zakonodavchi-akti-shvaleni-kabinetom-ministriv-ukrayini-275073/rozporyadzhennya-kabinetu-ministriv-ukrayini-vid-01-04-2014-r--n-333-r-pro-shvalennya-koncepciyi-reformuvannya-miscevogo-samovry-189628/
Дякуємо за запитання! Позиція громад, які прагнуть до об’єднання, не повинна бути пасивною. Якщо місто з тих чи інших причин ініціює об’єднання лише з частиною сусідніх сіл, а не з усіма передбаченими перспективним планом, громади, яким не надійшла пропозиція щодо об’єднання, мають право звернутися до ініціатора об’єднання з пропозицією щодо членства у майбутній громаді. Рішення ініціатора з цього приводу – згода або відмова – має бути обґрунтованим і враховувати в першу чергу інтереси громадян, а не власні інтереси.
Рішення громад про об’єднання має бути на рівні області схвалено і перевірено на відповідність нормам Конституції та законів України. І якщо права громад у процесі прийняття рішення про об’єднання будуть порушені, воно, звичайно, прийнято не буде.
Дякуємо за запитання!
Тільки вчора з цього приводу добре сказав пан В'ячеслав Негода:
"Перспективний план формування територій громад не є фактом об’єднання громад, а лише баченням ефективного територіального устрою на базовому рівні в межах відповідної області. Про це сказав заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства В’ячеслав Негода. Він спростував заяви про те, що у процесі підготовки проектів перспективних планів формування територій громад влада начебто насильно змушує громади до об’єднання. Повна його цитата є тут:
http://decentralization.gov.ua/news/item?id=333
Одразу уточнимо, староста – це не голова сільради.
Посада старости буде у кожному, або майже у кожному (за рішенням ради об’єднаної громади) населеному пункті об’єднаної громади.
Відповідно до закону про добровільне об’єднання територіальних громад, функції і повноваження старости будуть визначені у відповідному Положенні, яке затверджуватиметься рішенням ради об’єднаної громади.
Простіше кажучи, рада об’єднаної громади сама вирішуватиме, які конкретно повноваження матимуть старости сіл, селищ, які послуги населенню надаватимуть і хто їм у цьому допомагатиме.
Дякуємо за запитання.
Сьогодні в жодних програмних документах Уряду, Президента та Парламенту проведення референдуму щодо адміністративно-територіального устрою не визначено.
Але це не означає, що думка громадян не буде враховуватися. Голова Верховної Ради, голова Конституційної комісії Володимир Гройсман сказав, що Конституційна комісія залучатиме громадян до обговорення змін до нової редакції Конституції.
Дякуємо за запитання!
Питання місцевих державних адміністрації – є одним з тих, які мають буди вирішені змінами до Конституції України. Нагадаємо, спеціальна конституційна комісія, сформована Президентом Петром Порошенком і очолювана головою Парламенту Володимиром Гройсманом, вже активно працює і незабаром має представити відповідний законопроект.
Як ви знаєте, минулого року Президент подавав на розгляд Парламенту проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України». Цей проект пізніше був відкликаний, хоча і встиг отримати загалом схвальні відгуки Венеціанської комісії.
Так от, в цьому проекті передбачалося вилучення з Конституції Статті 118, яка передбачає, що «виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації». Тобто це означало ліквідацію держадміністрацій. Натомість передбачалося створення замість них державних представництв лише з контрольно-наглядовими і координаційними, а не виконавчими функціями.
Подібні зміни мають бути і у новому законопроекті, бо це передбачено Концепцією місцевого самоврядування, прийнятою, ще на початку минулого року...
Трішки детальніше про очікувані зміни до Конституції можна почитати тут: http://www.minregion.gov.ua/attachments/content-attachments/3557/Rozyasnennya_zmin.pdf

Щодо долі Тисминецького району. Взагалі, районний рівень місцевого самоврядування в Україні існуватиме і надалі, це вже вирішила Конституційна комісія. Рівень району планують назвати повітом - це обговорюється.
При цьому, повноваження районів будуть іншими - вужчими - вони опікуватимуться питаннями вторинної медицини, транспортної інфраструктури районного значення, виховання та навчання дітей у школах-інтернатах загального профілю...
Отже Тисминецький район, як і всі інші, скоріше за все, залишиться, хоча повноваження вже матиме вужчі, отже і послуг надаватиме менше. Більшість публічних послуг в результаті реформи надаватиметься на рівні громади.


Дякуємо за запитання!
Одразу підкреслимо, що перспективні плани формування спроможних громад формуються за методикою, розробленою Мінрегіоном і затвердженою Кабміном (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/214-2015-%D0%BF)
Тобто існують чіткі критерії об’єднання громад, які не можна не враховувати, створюючи нове, комфортне для людей середовище.
Зауважимо, одне з головних завдань реформи – наближення послуг до людей. Не має бути такого, щоб за основними соціальними, адміністративними та іншими послугами треба було їхати за 40-60 і більше кілометрів.
Дійсно, в кожній області є невеликі райони з населенням 6-10 тисяч мешканців, населені пункти в яких, віддалені від райцентру не більше ніж на 20-25 км. Такі райони можуть перетворитися на одну спроможну громаду. У цьому випадку наближення послуг до людей відбуватиметься за рахунок покращення доступу до них: ремонту доріг, оновлення громадського транспорту, створення центрів надання послуг.
Щодо управлінської структури об’єднаної громади. Вона буде такою ж, як у сьогоднішніх міст обласного значення.
Дякуємо за запитання! Зверніться до вашого регіонального офісу реформ.
Директор офісу: Литвинчук Віктор Юхимович, 067 354 29 65, victor@lytvynchuk.com
Вони мають надати відповідну інформацію.
Дякуємо за запитання. Управління фінансів, з тими функціями, які є у них зараз на районному рівні, в результаті реформи працюватимуть на рівні об’єднаної (спроможної) громади. Управління фінансів на рівні району (повіту) теж залишаться, але навантаження на них значно знизиться, так як коло питань, що будуть у компетенції району, в тому числі і фінансових, суттєво звузиться.

ТОП-17 питань

Децентралізація – це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Так, аби якомога більше повноважень мали ті органи, що ближче до людей, де такі повноваження можна реалізовувати найбільш успішно.


Місцеве самоврядування – це коли мешканці в містах, селах, селищах самі господарюють у себе вдома. Люди обирають місцеві ради та їх голів. Їх і вповноважують вирішувати більшість важливих питань.
Органи місцевого самоврядування відповідають за шкільну і дошкільну освіту, охорону здоров’я первинного рівня (поліклініки, фапи), заклади культури, благоустрій – освітлення вулиць, стан доріг, прибирання, громадський порядок і багато інших, важливих повсякденних питань.
Суть реформи: віддати право самостійно вирішувати всі ці питання громадам – мешканцям міст, сіл, селищ.
Було, але дуже обмежене. Щоб зробити щось корисне в своєму місті, місцевій владі треба мати на це кошти. А власних коштів у місцевих влад майже й не було. Ті податки, що сплачували підприємства і люди, які там працювали, чи не повністю забирали в Київ – в держказну. Далі з Києва чиновники вирішували – кому і скільки дати. Часто рішення, чи дати на місцеві потреби гроші – приймали через «відкат». На всіх рівнях – в міністерствах, в обласних адміністраціях, районних.
Насправді в Україні існувало не самоврядування, а корупційна вертикаль. Її щороку зміцнювали. Тож місцеве самоврядування якщо й могло якось діяти, то всупереч системі, а не завдяки їй.
Через децентралізацію влади. Реформа місцевого самоврядування передбачає: право вирішувати – тобто передачу повноважень, і спроможність - тобто передачу коштів громадам. Це буде закріплено і в Конституції України, і у багатьох законах. Це визначить нові правила, як працюватиме система влади.
Слід ліквідувати усі ті надбудови, які створювали, аби лиш централізувати владу й фінанси. Для цього треба змінити багато законів.
Суть перетворень, що пропонує реформа децентралізації: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування нарешті почнуть займатися властивими для них справами. Й люди отримають можливість творити (через вибори) органи місцевого самоврядування у громаді, районі та області.
Своєю чергою, органи місцевого самоврядування різних рівнів –громади, району, області – отримають повноваження, та під повноваження – необхідні ресурси. Буде запроваджено відповідальність органів місцевого самоврядування перед виборцями за ефективність своєї роботи, а перед державою – за законність.
У старій системі влади багато в регіоні залежало від голови ОДА – «губернатора». Він був абсолютною владою на території регіону. Так само, як практично вся влада в Україні була зосереджена в руках Президента. Дехто вірить , якщо, мовляв, такий голова буде обраний людьми, то все одразу зміниться, і цей керівник дбатиме про людей. Насправді, якщо у будь-кого багато влади, то це не демократія. Так можемо отримати країну не з одним, а з понад двадцятьма князьками у своїх регіонах.
Коли повнота влади переходить на місцевий рівень, на той рівень, який є найближчим до людей, – це і є справжня децентралізація. На вищому рівні (район, далі – область, держава) залишаються лише ті питання, які є спільними для громад. На обласному (регіональному) рівні це спеціалізована медицина, вищі навчальні заклади, дороги обласного значення, напрями регіонального економічного розвитку тощо.
У цьому ж і принципова відмінність передачі повноважень при децентралізації vs федералізації. У децентралізованій унітарній державі є найбільш спроможними два рівні публічної влади: національний, та місцевий. Саме тут принципова відмінність від федеративної держави, де навпаки – домінуючий рівень є регіональний і найбільше повноважень та ресурсів збирають на рівні регіону.Така концентрація призводить до формування регіональних політичних еліт, які не дуже готові для національного рівня, але надто амбітні, щоб залишатися регіональною елітою. Їм здається, що саме вони є більш кваліфіковані, ніж місцеві чи національні еліти, і що саме регіон має все більше перебирати на себе повноважень. Так починається регіональний сепаратизм.
Федералізація означає передачу значних повноважень на рівень регіонів (області), а реформа місцевого самоврядування робить ставку на громади (людей).
Передавати ресурси і повноваження лише на регіональний рівень - ризиковано. Адже так можна відтворити централізовану та корумповану систему влади, тільки на регіональному рівні.
Але є й інші ризики. Побудова влади за федеральним принципом загрожує тим, що місцеві політики можуть роздмухувати сепаратизм. І використовувати задля цього місцевих мешканців, протиставляти людей. Замість того, аби опікуватись благоустроєм на місцях. Найголовніше – федералізація створить проблеми для ухваленні рішень у країні в цілому. Серед федерацій такі приклади є, коли політики блокують одне одного замість пошуку спільного рішення. Сепаратисти є в різних країнах, особливо це характерно для федеративних країн, а також для країн, де регіони мають надмірні повноваження.
Чим більше життєво важливих і дійсно актуальних для людей питань буде виведено за межі політики, тим більше люди виграють і тим стабільніше житиме Україна. Сьогодні важливо створити сильне місцеве самоврядування як основу єдиної стабільної України, а решту питань (мовних, культурних особливостей окремих територій) можна вирішувати поступово шляхом конструктивного політичного діалогу.
Коли формуватиметься перелік повноважень місцевого самоврядування на різних рівнях (громада – район – область), в обговоренні візьмуть участь представники органів місцевого самоврядування, у тому числі, зі східних та південних регіонів країни. Так, як це було, коли формували Концепції реформи.
На обласному та районному рівнях обиратимуть депутатів відповідних рад. Вже ради будуть обирати голів рад, які очолять виконкоми. Така система сьогодні працює в містах. І досить непогано навіть в умовах централізованої влади. Відмінність лиш у тому, що у містах голів мешканці обирають прямим голосуванням. Це виправдано, бо у міських голів (рівень громади) – великий обсяг завдань, а буде ще більший. На рівні району та області, коло завдань буде вужчим. Та й міський голова (голова громади) буде ближче до людей – мешканцям легше його контролювати, тоді як керівників вищого рівня контролюватимуть депутати.
Ні. В цьому полягає одна з важливих рис місцевого самоврядування. На кожному рівні є свої повноваження (завдання, чим займаються). Вони не перетинаються. Ті, хто, відповідає за ремонт доріг обласного значення, не має командувати тими, хто займається місцевими дорогами. В цьому немає потреби. Органи місцевого самоврядування підпорядковуються тільки закону і тим людям, які їх обирають.
За роки незалежності усі ті, хто не хотіли реформувати місцеве самоврядування, говорили, начебто громади не готові взяти на себе управління. Мовляв, нема підготовлених кадрів, на місцях буде хаос і корупція.
Це лиш відмовки.
Подивимося на сусідів в Європі. Практично усюди система влади побудована саме таким чином. І доводить свою ефективність. Чому? Бо якщо проблеми вирішують ті люди, які реально їх відчувають, то вони й зацікавлені в тому, щоб зробити все якнайкраще.
Помилково вважати, що на місцях люди гірші – менш чесні, менш освічені, менш відповідальні, аніж столичні чиновники. Утім, місцеві мешканці справді хочуть розвивати свою громаду (село, селище чи місто) – тож будуть шукати найкращі рішення, а також - вчитись. Ще й самі люди будуть на своїх місцевих обранців тиснути, щоб вони працювали професійно і відкрито. Тому нова система швидко почне сама себе вдосконалювати, залучати нових, грамотних і відповідальних людей. А завдання держави на етапі реформи – допомогти людям на місцях освоїти нові повноваження.
Головними, хто контролюватиме владу на місцях, є самі люди. В законі про місцеве самоврядування обов’язковими нормами є залучення мешканців – членів громад – до роботи спільно. Також має бути закон про місцевий референдум, який, дозволить відкликати депутатів місцевих рад і голів громад. Чим сильнішою буде громада, тим сильнішим буде місцеве самоврядування.
Реформа передбачає створення й державних представництв. Мова йде про невеликі структури, основними функціями яких є контрольно-наглядова (вони стежитимуть за дотриманням законодавства органами місцевого самоврядування) і координаційна (координація роботи органів держвлади на території). Якщо органи місцевого самоврядування приймуть незаконні рішення, голови держпредставництв зможуть зупинити такі рішення і звернутись до суду.
В старій системі органи місцевого самоврядування завжди були на другорядних позиціях. На них покладали відповідальність, але не забезпечували інструментами.
У концепції реформи і у пропозиціях щодо змін в Конституції чітко сказано: повноваження органів місцевого самоврядування мають забезпечити фінансами.
Органи місцевого самоврядування матимуть, зокрема, частку від загальнонаціональних податків (а не тільки дотації). Якщо у місцевої влади через державні рішення виникнуть додаткові витрати, то це теж компенсує держава.
Механізм розподілу податків між органами різного рівня і державою визначать у змінах до Бюджетного кодексу. Ці процеси моделюють спільно з польськими експертами. Фахівцями, які вже робили такі розрахунки для реформи місцевого самоврядування в Польщі.
Реформа не передбачає змін меж областей (регіонів). Змінимо систему управління на обласному рівні.
Якщо говорити про рівень районів і громад, то варто знати: в Україні нерівномірний адміністративно-територіальний поділ. Всього в країні близько 12 000 громад (сіл, селищ, міст), серед яких є навіть громади, де менше ста осіб. Створити повноцінне самоврядування в такому селі неможливо. Тому реформа підштовхне громади до об’єднання.
Будуть стимули саме для добровільного об’єднання невеличких громад. Серед законопроектів, що підготовлені в рамках реформи, - закон про добровільне об’єднання громад і про співпрацю між громадами.
Ці закони визначають механізм, як громади можуть об’єднувати зусилля. Щоб вирішити прості спільні проблеми. А право громад – вирішувати, скористатись цим, чи ні. Та чим більш сильними, спроможними (гроші, ресурси) будуть громади, тим більше функцій зможуть виконувати для мешканців та розвитку своїх територій.
Сьогодні можна лише з жалем говорити, що така реформа не відбулась раніше. У центральної влади не було волі, рішучості і готовності поділитись повноваженнями та ресурсами.
Пострадянські і постсоціалістичні країни, які провели реформу, сьогодні значно випереджають Україну в соціально-економічному розвитку. Завдяки реформі вони включили в роботу те, що є найбільш цінним капіталом будь-якої держави, – інтереси людей. І навпаки прибрали головну перешкоду на шляху успіху та добробуту, – корупцію.
Реформа, яка передбачає передачу в місцеві бюджети частки загальнонаціональних податків, створює економічну зацікавленість громад в розвитку нових виробництв, підтримці бізнесу тощо.
Децентралізація і дерегуляція прибирає штучні перешкоди для бізнесу і підприємницької діяльності – зайві дозволи, інстанції, надмірний контроль. Так країна почне оживати. Окрім того, активні, спроможні та зацікавлені громади – головний рушій на територіальному рівні. Вони стануть підтримкою тих змін, над проведенням яких працює уряд. Тому без реформи місцевого самоврядування всі інші реформи приречені на невдачу – так вже було в попередні роки.
Поглянемо на досвід мешканців Центральної та інших країн Східної Європи. Коли децентралізація проходила у Польщі, падіння економіки на рік становило близько 10%, інфляція – близько 500% на рік. На кордонах стояли тоді ще радянські війська. І все ж Польща зробила цю реформу, а сьогодні готова допомогти українцям повторити успіхи та не припуститись помилок, які були на шляху децентралізації.
Те, що пропонує реформа децентралізації, відповідає потребам громадян України, де б вони не мешкали. Повноцінне місцеве самоврядування покаже перспективи розвитку держави. Дасть можливості кожній людині знайти своє місце і впливати на цю перспективу через участь в житті громади, в тому числі економічному. Головне – це поверне людям відчуття власної гідності та спроможності самореалізовуватись в своїй країні.
Важливо ще, що реформа місцевого самоврядування йде в узгодженні з реформою регіональної політики. Так ініціатива знизу має бути підтримана зверху. Завданням державної регіональної політики є підтримка стратегічних для регіонів проектів. Треба «підтягнути» регіони, які відчувають більш гострі економічні труднощі. Саме створення повноцінного місцевого самоврядування, яке може діяти – це передумова розвитку регіонів якраз з врахуванням їх особливостей.
Також у законопроекті про об’єднання громад сказано, що мають враховуватись історичні, природні, етнічні, культурні та інші фактори. Такі, що впливають на стійкість новоутвореної об’єднаної громади.
Концепцію реформи уряд сформував і схвалив на початку квітня 2014 року.
Вже підготовлені і направлені в парламент пропозиції щодо змін у Конституції України. Конституційні зміни необхідні, адже поки там закріплена нинішня система влади з обласними та районними держадміністраціями, недостатніми повноваженнями і фінансовим забезпеченням громад.
Весь пакет законопроектів напрацьовують і скеровують до Верховної Ради. Закон про співробітництво територіальних громад, а також державний бюджет із значним розширенням дохідної бази місцевими бюджетами, які відповідають баченню реформи, прийняті 2014 року. Також була прийнята Державна стратегія регіонального розвитку 2020. У 2015 році мають бути прийняті всі необхідні закони для реформи, та проведені зміни до Конституції, які забезпечать імплементацію реформи вже з поточного року. Та й зрештою, в кінці року можна буде провести місцеві вибори на новій основі, що забезпечить здійснення управління та розвитку громад і територій обраними місцевими радами, які назначатимуть виконкоми, й нестимуть пряму відповідальність перед громадами.
Після Президента, уряду, експертів з європейських інституцій, слово за парламентом. Критичне значення має позиція народних депутатів. Сьогодні громадянський обов’язок всіх, хто розуміє нагальність реформи місцевого самоврядування в Україні, усіма доступними методами впливати на народних депутатів. Аби ті підтримали реформу. Якщо парламент проголосує відповідні зміни до Конституції і надасть конституційну основу для реалізації реформи, такий парламент виконає історичну місію і ввійде в підручники історії України.