Обговорення



Діяльність навчальних закладів на рівні об’єднаної громади контролюватиметься відповідним виконавчим органом – відділом освіти. Отже, працівники відділу освіти районної державної адміністрації матимуть змогу продовжити свою кар’єру відділі освіти об’єднаної громади.
Депутати мають проголосувати і підтримати одну з них.
Усі ці пропозиції мають бути підкріплені результатами громадського обговорення, яке повинні були організувати і провести сільські, селищні голови.
Крім того, основним орієнтиром для депутатів має виступати також перспективний план формування територій спроможних, розроблений облдержадміністрацією. Громади, які об’єдналися за цим планом, отримають відповідні повноваження від держави, а також додаткові фінансові надходження. Ці плани вже розроблені в усіх областях, зараз вони проходять процедури погоджень.
Дякуємо за запитання. Усі проблеми, які ви перерахували, це вже сьогоднішні проблеми села. Чи є сьогодні на селі де працювати, є заради чого залишатися там молодим сім’ям? Ні. І надалі, якщо усе залишиться без змін, ситуація лише погіршуватиметься.
Головна ціль сьогодні – дати селам перспективу для розвитку. Не для розвитку сільрад, а саме для сіл, для людей.
Зараз більшість сільських бюджетів дотаційні, тобто у села грошей не вистачає навіть на те, щоб утримувати сільраду, не кажучи вже про розвиток.
Ви правильно говорите, нема робочих місць – нема податків; нема податків – нема грошей у бюджеті; нема грошей – нема розвитку.
Висновок - потрібні робочі місця.
Хто має забезпечувати ці робочі місця? Держава? Ні. Бо не потрібні людям на селі держслужбовці. Їм потрібні ферми, господарства, виробництва. Тобто робочі місця має створювати бізнес.
Хто має залучити бізнес у село? Держава? Ні. Бо неможливо на рівні держави опікуватися кожним селом. Тобто бізнес у село має залучати місцева влада.
Чи може місцева влада зараз залучати бізнес? Ні. Вона не має повноважень ні по землі, ні по тому, що на тій землі знаходиться. Немає на місцях і фінансових ресурсів, які були б стартовим капіталом для реалізації будь-яких проектів або гарантією для бізнесу.
Як пропонується вирішувати цю проблему? У двох словах, так: громади об’єднуються за певними критеріями спроможності (відстані, населення, міграція…), отримують додаткові бюджетні надходження (60% ПДФО та інші), отримують об’єднаний земельний ресурс, яким можуть ефективно розпоряджатися, отримують повноваження від держави, стають цікавими для бізнесу, а отже спроможними до розвитку. В результаті – нові робочі місця, зростання кількості населення, розвиток сіл.
Отже, зміни, що пропонуються, нічого не руйнують, натомість створюють перспективи для кожного села, роблять місцеву владу ефективною, здатною надавати своїм мешканцям більше послуг, створювати робочі місця і розвивати села.
Дякуємо за запитання!
Намагаємося проводити реформу максимально відкрито.
Щодо вашого запитання. При бажанні, всю інформацію можна знайти на сайтах Херсонської ОДА та обласної ради.
Ось посилання на інформацію зі сторінки офісу реформ у Херсонській області, де всіх бажаючих запросили до обговорення проекту перспективного плану. Там же вказана і контактна інформація: http://www.khoda.gov.ua/ua/process-decentralizacii-v-oblasti/regionalnyjj-ofis-reform-priglashaet-obshhestvennost-k-obsujdeniyu-processa-decentralizacii
А ось посилання на проект рішення та відповідні додатки, що стосуються перспективного плану на сайті Херсонської обласної ради: http://www.oblrada.ks.ua/index.php?id=15480
Якщо все-таки якоїсь інформації вам не вистачає, у вас є можливість звернутися до офісу реформ вашого регіону: Херсон, Площа Свободи, 1, 1-й поверх, мала зала, тел.: 097 487 84 14
Мережа закладів культури (здебільшого це сільські клуби) в населених пунктах спроможної громади розвиватиметься так, як вирішить сама громада. Такі заклади фінансуватимуться з місцевого бюджету, тому і рішення щодо їхнього розвитку прийматиметься на рівні громади.

Стаття 89 Бюджетного кодексу відносить до видатків, що здійснюються з бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій спроможних громад:
державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (сільські, селищні та міські палаци і будинки культури, клуби, центри дозвілля, інші клубні заклади та бібліотеки; театри, районні (міські) бібліотеки або централізовані бібліотеки районної (міської) централізованої бібліотечної системи, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національних, зоопарки комунальної власності).
Сьогодні об’єднання громад відбувається виключно на добровільних засадах. Тобто, якщо громада проти об’єднання, її ніхто не зможе змусити. Місцева рада не має права приймати рішення про об’єднання без проведення громадських слухань.
Отже, від об’єднання відмовитися можна. І якою б не була причина відмови від об’єднання, результат один – в громаді залишається усе так, як було до цього, а от шляхів для розвитку не залишається, бо нема ресурсів і повноважень.
Треба розуміти – село навіть з населенням 3-4 тисячі не може бути спроможним надавати усі необхідні послуги своїм мешканцям. На це у нього нема ні інфраструктури, ні фінансів, ні кадрів… Тобто, відмовившись від об’єднання, за більшістю соціальних та адміністративних послуг громадяни такого села, як і зараз, звертатимуться до громади (сьогодні – райцентру), яка ці послуги надавати спроможна. Крім того, не об’єднавшись, громада не отримає функцій, повноважень та фінансових ресурсів на рівні міста обласного значення…Там не розвиватиметься економіка, а отже не з’являтимуться робочі місця, і молоді сім’ї будуть змушені шукати кращої долі в інших громадах. Отже залишити усе, як є – шлях до деградації села.
Простіше кажучи, держава через закон про добровільне об’єднання дала можливість громадам консолідувати зусилля та ресурси і стати спроможними, інвестиційно привабливими, відкрити перспективи для людей в кожному населеному пункті, а скористатися цією можливістю, чи ні – це вже питання здорового глузду, а також прояв того, наскільки місцева влада дійсно дбає про майбутнє людей, які мешкають на цій території.
Дійсно, будівництво і ремонт доріг – одна з першочергових справ. І громади, в результаті реформи, нарешті отримають можливість почати активно вирішувати цю проблему.
Уточнимо лише, що до центру нової громади їхати буде не далі, ніж сьогодні до районного центру, а у більшості випадків навіть ближче, бо на території одного району може сформуватися 2-3 нових громади зі своїми центрами.
Крім того, зменшиться необхідність їздити в центр громади за різноманітними довідками, бо їхня кількість значно скоротиться. Одна з ідей реформи у тому, що відповідні служби всередині об’єднаної громади налагоджують обмін інформацією між собою, а не ганяють людей по різним установах за папірцями.
Не забуваймо також про те, що первинну обробку документів соціального характеру за дорученням жителів села вестиме староста.
Якщо плата за користування землею йде сьогодні до районного чи місцевого бюджету, то після об’єднання йтиме до бюджету об’єднаної громади.
Зараз йде процес розробки змін в земельне законодавство. Сподіваємося, що усі землі поза населеними пунктами, які зараз знаходяться у державній власності, будуть передані у комунальну власність об’єднаних громад. Відповідно, і податки з цих земель залишатимуться на місцях.
Так, передбачається, що реверсну дотацію отримуватимуть об’єднані громади з низьким рівнем податкоспроможності (коефіцієнт – нижче 0,9). При цьому кошти на реверсну дотацію виділятимуться не з держбюджету, а з бюджетів громад, податкоспроможність яких перевищує середній по країні показник (коефіцієнт – вище 1,1). При цьому заможні громади віддаватимуть не усі свої надлишкові надходження громадам, які цього потребують, а лише 50 %.
Громади отримуватимуть реверсну дотацію, яка дозволить їм вийти на коефіцієнт 0,9, бо в них має залишатися стимул шукати шляхи розвитку для виходу на коефіцієнт 1,0, а не лише чекати на дотації.
Такий механізм дозволить сильнішим громадам допомагати слабкішим. При цьому і в одних, і в інших залишаються стимули для розвитку.
Мережа бібліотек, так як і закладів культури (клубів) в населених пунктах спроможної громади розвиватиметься так, як вирішить сама громада. Такі заклади фінансуватимуться з місцевого бюджету, тому і рішення щодо їхнього розвитку прийматиметься на рівні громади.

Стаття 89 Бюджетного кодексу відносить до видатків, що здійснюються з бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій спроможних громад:
державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (сільські, селищні та міські палаци і будинки культури, клуби, центри дозвілля, інші клубні заклади та бібліотеки; театри, районні (міські) бібліотеки або централізовані бібліотеки районної (міської) централізованої бібліотечної системи, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національних, зоопарки комунальної власності).
Дякуємо за запитання!
Дійсно, у селах сьогодні велика проблема з зайнятістю населення. І реформа місцевого самоврядування якраз і пропонує її вирішення.
Експерти стверджують, що в наслідок децентралізації, повноважень, як і ресурсів, у місцевого самоврядування суттєво збільшиться. В об’єднаних, спроможних територіальних громадах виникне потреба в додатковій кількості спеціалістів з усіх сфер, в тому числі, і з вашої, які працюватимуть у виконавчих органах. Взагалі, може виникнути навіть кадровий дефіцит.
Зазначимо також, що питання структури і чисельності органів місцевого самоврядування - компетенція місцевих рад. В реформованій системі територіального устрою чисельність працюючих в органах місцевого самоврядування буде залежати від обсягу повноважень на місцях, а також від наявних фінансових ресурсів.
Отже, чим більша громада, тим більше людей вона обслуговує, а для цього потрібні фахівці…
Подекуди, звісно, виникатимуть труднощі з тим, що сьогоднішнім працівникам сільрад доведеться їздити на роботу до сусіднього села, міста. Але, з іншого боку, у них зміниться статус, з’явиться можливість кар’єрного росту, можливість заробляти більше.
Передбачається, що у структурі органів місцевого самоврядування спроможних територіальних громад буде свій відділ освіти, молоді та спорту, який обслуговуватиме громаду і, відповідно, фінансуватиметься з бюджету громади.
Нагадаємо також, що питання структури і чисельності органів місцевого самоврядування - компетенція місцевих рад. В реформованій системі територіального устрою чисельність працюючих в органах місцевого самоврядування буде залежати від обсягу повноважень на місцях, а також від наявних фінансових ресурсів.
Дякуємо за запитання!
Заплановані зміни до Конституції передбачають створення трьохрівневої системи адміністративно-територіального устрою (а не влади!) України: область (регіон), район (повіт), громада.
Згідно з діючим законом про добровільне об’єднання територіальних громад, рішення про вхід села, селища, міста до складу об’єднаної громади приймають сільські, селищні, міські ради.
Скоріше за все, ваш сільський голова вже звертався, або ще звернеться з ініціативою про об’єднання громад до міського або сільського голови, з яким хотів би об’єднатися. Той голова, згідно з процедурою, має винести цю пропозицію на громадське обговорення, а потім – на розгляд своєї місцевої ради, яка і прийматимете остаточне рішення про участь у об’єднанні. Проект цього рішення буде передано вашому селищному голові, а він має організувати громадське обговорення і передати питання на вирішення вашої сільради.
Разом з тим, ви також маєте право взяти ініціативу у свої руки і запропонувати голові сільради, з яким хочете об’єднатися, розглянути вашу пропозицію про об’єднання (згідно з діючим законом про добровільне об’єднання територіальних громад, ініціаторами добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст можуть бути не лише сільський, селищний, міський голова чи не менш як третина депутатів від загального місцевої ради, а й самі члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи, а також органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної територіальної громади)).
Голова сільради з якою ви хочете об’єднатися, не маючи права відмовити у розгляді вашої пропозиції, організує її розгляд в установленому порядку. У випадку згоди місцевих депутатів і громадськості, він надсилає вашому голові пропозицію про об’єднання. І ваш сільський голова зобов’язаний вивчити її, провести громадське обговорення. Після завершення громадського обговорення пропозиція подається до депутатів вашої сільради для прийняття рішення.
Тобто може вийти так, що у ваших депутатів буде на розгляді дві пропозиції про об’єднання – від села, з яким хочете об’єднатися ви, і від села, з яким хоче об’єднатися голова вашої сільради. Депутати прийматимуть рішення, спираючись на перспективні економічні та соціальні показники.
Але хочемо також наголосити – якщо пропозиція вашого сільського голови відповідатиме перспективному плану формування спроможних громад області, а ваша пропозиція - ні, шансів, що депутати підтримають саме вашу пропозицію набагато менше, бо депутати також керуються майбутніми економічними показниками, які за перспективним планом будуть значно вищими.
Спробуємо відповісти якомога простіше.
Село, з яким ви хочете об’єднатися у одну громаду – це, як ми зрозуміли, майбутній центр спроможної громади. Тому воно, скоріше за все, і буде ініціатором об’єднання взагалі. Тобто голова сільради цього села має запросити вашого сільського голову до об’єднання. Якщо цього не відбулося, ви (як громадськість) маєте право взяти ініціативу у свої руки і запропонувати голові сільради майбутнього центру громади розглянути вашу пропозицію про об’єднання (згідно з діючим законом про добровільне об’єднання територіальних громад, ініціаторами добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст можуть бути не лише сільський, селищний, міський голова чи не менш як третина депутатів від загального місцевої ради, а й самі члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи, а також органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної територіальної громади)).
Голова сільради з якою ви хочете об’єднатися, не маючи права відмовити у розгляді вашої пропозиції, організує її розгляд в установленому порядку. У випадку згоди місцевих депутатів і громадськості, він надсилає вашому голові пропозицію про об’єднання. І тепер ваш сільський голова вже зобов’язаний вивчити її, провести громадське обговорення. Після завершення громадського обговорення пропозиція подається до депутатів вашої сільради для прийняття рішення.
Виходитиме так, що у ваших депутатів буде на розгляді дві пропозиції про об’єднання – від села, з яким хочете об’єднатися ви, і від села, з яким хоче об’єднатися ваш голова. Депутати прийматимуть рішення, спираючись на перспективні економічні та соціальні показники.
Отже, ви маєте право ініціювати об’єднання і контролювати процедуру розгляду усіма учасниками процесу.
Але хочемо також наголосити – якщо пропозиція вашого сільського голови відповідатиме перспективному плану формування спроможних громад області, а ваша пропозиція - ні, шансів, що депутати підтримають саме вашу пропозицію набагато менше, бо депутати також керуються майбутніми економічними показниками, які за перспективним планом будуть значно вищими.
Хочеться одразу наголосити - фінансування освіти та медицини не залежить від процесу об’єднання громад. З початку цього року повноваження щодо фінансування освіти і медицини взяла на себе держава і виконує їх, надаючи відповідні субвенції місцевим бюджетам.
Медична та освітня субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам спрямовується на оплату поточних видатків відповідно закладів охорони здоров’я та загальноосвітніх навчальних закладів.
Простими словами, незалежно від того, об’єднається ваше село з іншими селами, чи ні, фінансування освіти та медицини на мінімально необхідному рівні і надалі відбуватиметься за рахунок державного бюджету.
При цьому, треба розуміти, що громада має право додатково понад обсяги субвенції вкладати гроші в розвиток закладів охорони здоров'я та освіти на своїй території.
Але чи можете зараз село з населенням 1100 жителів, розвивати освіту і медицину? Відповідь очевидна…
Щоб мати таку можливість, громада має бути спроможною: мати фінанси, інфраструктуру, кадри і так далі. Добровільне об’єднання якраз і є механізмом створення таких спроможних громад.
Тобто об’єднуються зараз лише ті, хто дійсно дбає про майбутній розвиток села та його жителів.

Тепер щодо об’єднання громад на базі цілого району. Почнемо з того, що спроможні громади формуються за чіткою методикою, розробленою Мінрегіоном і затвердженою Кабміном (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/214-2015-%D0%BF). Тобто існують чіткі критерії об’єднання громад, які не можна порушувати, створюючи нове, комфортне для життя громадян середовище.
Дійсно, в кожній області є невеликі райони, населені пункти в яких, віддалені від райцентру не більше ніж на 20-25 км. Такі райони можуть перетворитися на одну спроможну громаду. В більшості випадків це ідеальний варіант і для людей, і для держави. Наближення послуг до людей у цьому випадку відбуватиметься за рахунок покращення доступу до них: кращі дороги, сучасний транспорт.
Хочемо одразу заспокоїти, ніхто «самовільно», без вашої згоди вас нікуди не приєднає. Об’єднання - ваше право, а не обов’язок.
Згідно з діючим законом про добровільне об’єднання територіальних громад, рішення про вхід села, селища, міста до складу об’єднаної громади приймають сільські, селищні, міські ради, і аж ніяк не районні, чи обласні.
Скоріше за все до вас вже звертався, або ще звернеться ініціатор об’єднання громад – міський або сільський голова -, який пропонував або пропонуватиме вашому селищному голові об’єднатися. Ваш голова, згідно з процедурою, має винести цю пропозицію на громадське обговорення, а потім – на розгляд селищної ради, яка і прийматимете остаточне рішення про участь у об’єднанні. Проект цього рішення селищна рада передасть вашому селищному голові, а він – ініціатору, який зобов’язаний подати це рішення облраді. Тобто, за законом, без вашої згоди об’єднання неможливе.

Те, що пропонує зараз ваша область чи район, - це перспективний план формування спроможних громад, який має бути затверджений облрадою і Кабміном. Цей план – не догма, а лише орієнтир і для держави, і для усіх громад. Держава, затверджуючи ці плани, показує, які громади вона вважає спроможними отримати делеговані повноваження, надавати людям якісні публічні послуги. Громади ж, орієнтуючись на перспективний план, можуть бачити, який шлях краще обрати, щоб отримати підтримку держави у наданні публічних послуг населенню і відповідні фінансові преференції.
Тобто якщо громада розвиватиметься згідно перспективного плану, вона отримує повноваження і фінансову підтримку від держави. Якщо громада обрала інший шлях, то має розраховувати лише на власні ресурси.

Ми розуміємо і підтримуємо ваше бажання змінити на краще життя в вашому селищі. Але оцініть тверезо усі шляхи розвитку.
Ви запитуєте, «чи можливий варіант щоб перші рік - два ми спробували прожити самостійно - на старих позиціях - із повноцінною сільською радою». Як видно зі сказаного вище, можливий. Тільки одразу замисліться над тим, де жителі вашого селища отримуватимуть надалі публічні послуги – міліції, пожежної охорони, швидкої допомоги, пенсійного фонду і так далі, які вони зараз отримують у районі?.. Держава не зможе забезпечити усі ці послуги у кожному селі.
Тож, може, краще згуртуватися і навести лад не лише там, де живете, а й там, де отримуєте необхідні вам послуги?
Дякуємо за запитання!
Відповідно до діючого закону про добровільне об’єднання територіальних громад, рішення про об’єднання приймають не міські, сільські чи селищні голови, а місцеві (сільські, селищні, міські) ради.
Голови можуть бути ініціаторами об’єднання, і в будь-якому випадку мають забезпечити вивчення і широке обговорення питання об’єднання.
Голови можуть виносити питання про об’єднання на розгляд місцевої ради лише за результатами громадського обговорення (громадські слухання, збори громадян, інші форми консультацій з громадськістю). В іншому випадку місцева рада не має права це питання навіть розглядати.

Зазначимо також, на даному етапі реформи розробляються перспективні плани формування спроможних громад. Фактичне об’єднання громад – наступний крок.
Питання створення управління агропромислового розвитку сьогодні вирішується і надалі вирішуватиметься на рівні громади – об’єднаної, району, області. Якщо громада вважатиме за доцільне функціонування такого управління, вона має повне право його створити. І навпаки – вважає, що воно непотрібне - ліквідувати.

Щодо другого питання. Територіальна громада може бути чисельністю 2,2 тис. жителів, а от чи буде така громада спроможною розвиватися і надавати своїм жителям усі необхідні публічні послуги – велике питання. Більш-менш спроможною, на думку експертів, є громади з населенням понад 3 тис. жителів за умови, що кількість дітей шкільного і дошкільного віку становить не менше 20 %.
Дякуємо за запитання!
Кожна громада в результаті реформи повинна бути спроможною надавати якісну освіту. Діти навіть з найвіддаленіших сіл, містечок мають отримувати освіту, яка дозволить їм бути конкурентоспроможними, соціально адаптованими.
Зрозуміло, що таку освіту і розвиток дитині можуть надати лише заклади з заповненими класами, забезпечені сучасними технічними засобами, матеріальними ресурсами, профільними вчителями.
Такий заклад не можна створити у громаді чисельністю у 1,5-2 тисячі жителів, бо там нема навіть достатньої кількості дітей, не кажучи вже про гроші.
Так, держава фінансує зараз поточні видатки навчальних закладів за рахунок освітньої субвенції, але розвиватися школи мають за рахунок місцевих бюджетів. Отже школи в селах зараз не мають достатніх ресурсів. Дитина змушена ходити до школи, яка нічого для розвитку їй не може дати. І при цьому у дитини навіть немає вибору, бо в усіх сусідніх селах такі ж школи…

ТОП-17 питань

Децентралізація – це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Так, аби якомога більше повноважень мали ті органи, що ближче до людей, де такі повноваження можна реалізовувати найбільш успішно.


Місцеве самоврядування – це коли мешканці в містах, селах, селищах самі господарюють у себе вдома. Люди обирають місцеві ради та їх голів. Їх і вповноважують вирішувати більшість важливих питань.
Органи місцевого самоврядування відповідають за шкільну і дошкільну освіту, охорону здоров’я первинного рівня (поліклініки, фапи), заклади культури, благоустрій – освітлення вулиць, стан доріг, прибирання, громадський порядок і багато інших, важливих повсякденних питань.
Суть реформи: віддати право самостійно вирішувати всі ці питання громадам – мешканцям міст, сіл, селищ.
Було, але дуже обмежене. Щоб зробити щось корисне в своєму місті, місцевій владі треба мати на це кошти. А власних коштів у місцевих влад майже й не було. Ті податки, що сплачували підприємства і люди, які там працювали, чи не повністю забирали в Київ – в держказну. Далі з Києва чиновники вирішували – кому і скільки дати. Часто рішення, чи дати на місцеві потреби гроші – приймали через «відкат». На всіх рівнях – в міністерствах, в обласних адміністраціях, районних.
Насправді в Україні існувало не самоврядування, а корупційна вертикаль. Її щороку зміцнювали. Тож місцеве самоврядування якщо й могло якось діяти, то всупереч системі, а не завдяки їй.
Через децентралізацію влади. Реформа місцевого самоврядування передбачає: право вирішувати – тобто передачу повноважень, і спроможність - тобто передачу коштів громадам. Це буде закріплено і в Конституції України, і у багатьох законах. Це визначить нові правила, як працюватиме система влади.
Слід ліквідувати усі ті надбудови, які створювали, аби лиш централізувати владу й фінанси. Для цього треба змінити багато законів.
Суть перетворень, що пропонує реформа децентралізації: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування нарешті почнуть займатися властивими для них справами. Й люди отримають можливість творити (через вибори) органи місцевого самоврядування у громаді, районі та області.
Своєю чергою, органи місцевого самоврядування різних рівнів –громади, району, області – отримають повноваження, та під повноваження – необхідні ресурси. Буде запроваджено відповідальність органів місцевого самоврядування перед виборцями за ефективність своєї роботи, а перед державою – за законність.
У старій системі влади багато в регіоні залежало від голови ОДА – «губернатора». Він був абсолютною владою на території регіону. Так само, як практично вся влада в Україні була зосереджена в руках Президента. Дехто вірить , якщо, мовляв, такий голова буде обраний людьми, то все одразу зміниться, і цей керівник дбатиме про людей. Насправді, якщо у будь-кого багато влади, то це не демократія. Так можемо отримати країну не з одним, а з понад двадцятьма князьками у своїх регіонах.
Коли повнота влади переходить на місцевий рівень, на той рівень, який є найближчим до людей, – це і є справжня децентралізація. На вищому рівні (район, далі – область, держава) залишаються лише ті питання, які є спільними для громад. На обласному (регіональному) рівні це спеціалізована медицина, вищі навчальні заклади, дороги обласного значення, напрями регіонального економічного розвитку тощо.
У цьому ж і принципова відмінність передачі повноважень при децентралізації vs федералізації. У децентралізованій унітарній державі є найбільш спроможними два рівні публічної влади: національний, та місцевий. Саме тут принципова відмінність від федеративної держави, де навпаки – домінуючий рівень є регіональний і найбільше повноважень та ресурсів збирають на рівні регіону.Така концентрація призводить до формування регіональних політичних еліт, які не дуже готові для національного рівня, але надто амбітні, щоб залишатися регіональною елітою. Їм здається, що саме вони є більш кваліфіковані, ніж місцеві чи національні еліти, і що саме регіон має все більше перебирати на себе повноважень. Так починається регіональний сепаратизм.
Федералізація означає передачу значних повноважень на рівень регіонів (області), а реформа місцевого самоврядування робить ставку на громади (людей).
Передавати ресурси і повноваження лише на регіональний рівень - ризиковано. Адже так можна відтворити централізовану та корумповану систему влади, тільки на регіональному рівні.
Але є й інші ризики. Побудова влади за федеральним принципом загрожує тим, що місцеві політики можуть роздмухувати сепаратизм. І використовувати задля цього місцевих мешканців, протиставляти людей. Замість того, аби опікуватись благоустроєм на місцях. Найголовніше – федералізація створить проблеми для ухваленні рішень у країні в цілому. Серед федерацій такі приклади є, коли політики блокують одне одного замість пошуку спільного рішення. Сепаратисти є в різних країнах, особливо це характерно для федеративних країн, а також для країн, де регіони мають надмірні повноваження.
Чим більше життєво важливих і дійсно актуальних для людей питань буде виведено за межі політики, тим більше люди виграють і тим стабільніше житиме Україна. Сьогодні важливо створити сильне місцеве самоврядування як основу єдиної стабільної України, а решту питань (мовних, культурних особливостей окремих територій) можна вирішувати поступово шляхом конструктивного політичного діалогу.
Коли формуватиметься перелік повноважень місцевого самоврядування на різних рівнях (громада – район – область), в обговоренні візьмуть участь представники органів місцевого самоврядування, у тому числі, зі східних та південних регіонів країни. Так, як це було, коли формували Концепції реформи.
На обласному та районному рівнях обиратимуть депутатів відповідних рад. Вже ради будуть обирати голів рад, які очолять виконкоми. Така система сьогодні працює в містах. І досить непогано навіть в умовах централізованої влади. Відмінність лиш у тому, що у містах голів мешканці обирають прямим голосуванням. Це виправдано, бо у міських голів (рівень громади) – великий обсяг завдань, а буде ще більший. На рівні району та області, коло завдань буде вужчим. Та й міський голова (голова громади) буде ближче до людей – мешканцям легше його контролювати, тоді як керівників вищого рівня контролюватимуть депутати.
Ні. В цьому полягає одна з важливих рис місцевого самоврядування. На кожному рівні є свої повноваження (завдання, чим займаються). Вони не перетинаються. Ті, хто, відповідає за ремонт доріг обласного значення, не має командувати тими, хто займається місцевими дорогами. В цьому немає потреби. Органи місцевого самоврядування підпорядковуються тільки закону і тим людям, які їх обирають.
За роки незалежності усі ті, хто не хотіли реформувати місцеве самоврядування, говорили, начебто громади не готові взяти на себе управління. Мовляв, нема підготовлених кадрів, на місцях буде хаос і корупція.
Це лиш відмовки.
Подивимося на сусідів в Європі. Практично усюди система влади побудована саме таким чином. І доводить свою ефективність. Чому? Бо якщо проблеми вирішують ті люди, які реально їх відчувають, то вони й зацікавлені в тому, щоб зробити все якнайкраще.
Помилково вважати, що на місцях люди гірші – менш чесні, менш освічені, менш відповідальні, аніж столичні чиновники. Утім, місцеві мешканці справді хочуть розвивати свою громаду (село, селище чи місто) – тож будуть шукати найкращі рішення, а також - вчитись. Ще й самі люди будуть на своїх місцевих обранців тиснути, щоб вони працювали професійно і відкрито. Тому нова система швидко почне сама себе вдосконалювати, залучати нових, грамотних і відповідальних людей. А завдання держави на етапі реформи – допомогти людям на місцях освоїти нові повноваження.
Головними, хто контролюватиме владу на місцях, є самі люди. В законі про місцеве самоврядування обов’язковими нормами є залучення мешканців – членів громад – до роботи спільно. Також має бути закон про місцевий референдум, який, дозволить відкликати депутатів місцевих рад і голів громад. Чим сильнішою буде громада, тим сильнішим буде місцеве самоврядування.
Реформа передбачає створення й державних представництв. Мова йде про невеликі структури, основними функціями яких є контрольно-наглядова (вони стежитимуть за дотриманням законодавства органами місцевого самоврядування) і координаційна (координація роботи органів держвлади на території). Якщо органи місцевого самоврядування приймуть незаконні рішення, голови держпредставництв зможуть зупинити такі рішення і звернутись до суду.
В старій системі органи місцевого самоврядування завжди були на другорядних позиціях. На них покладали відповідальність, але не забезпечували інструментами.
У концепції реформи і у пропозиціях щодо змін в Конституції чітко сказано: повноваження органів місцевого самоврядування мають забезпечити фінансами.
Органи місцевого самоврядування матимуть, зокрема, частку від загальнонаціональних податків (а не тільки дотації). Якщо у місцевої влади через державні рішення виникнуть додаткові витрати, то це теж компенсує держава.
Механізм розподілу податків між органами різного рівня і державою визначать у змінах до Бюджетного кодексу. Ці процеси моделюють спільно з польськими експертами. Фахівцями, які вже робили такі розрахунки для реформи місцевого самоврядування в Польщі.
Реформа не передбачає змін меж областей (регіонів). Змінимо систему управління на обласному рівні.
Якщо говорити про рівень районів і громад, то варто знати: в Україні нерівномірний адміністративно-територіальний поділ. Всього в країні близько 12 000 громад (сіл, селищ, міст), серед яких є навіть громади, де менше ста осіб. Створити повноцінне самоврядування в такому селі неможливо. Тому реформа підштовхне громади до об’єднання.
Будуть стимули саме для добровільного об’єднання невеличких громад. Серед законопроектів, що підготовлені в рамках реформи, - закон про добровільне об’єднання громад і про співпрацю між громадами.
Ці закони визначають механізм, як громади можуть об’єднувати зусилля. Щоб вирішити прості спільні проблеми. А право громад – вирішувати, скористатись цим, чи ні. Та чим більш сильними, спроможними (гроші, ресурси) будуть громади, тим більше функцій зможуть виконувати для мешканців та розвитку своїх територій.
Сьогодні можна лише з жалем говорити, що така реформа не відбулась раніше. У центральної влади не було волі, рішучості і готовності поділитись повноваженнями та ресурсами.
Пострадянські і постсоціалістичні країни, які провели реформу, сьогодні значно випереджають Україну в соціально-економічному розвитку. Завдяки реформі вони включили в роботу те, що є найбільш цінним капіталом будь-якої держави, – інтереси людей. І навпаки прибрали головну перешкоду на шляху успіху та добробуту, – корупцію.
Реформа, яка передбачає передачу в місцеві бюджети частки загальнонаціональних податків, створює економічну зацікавленість громад в розвитку нових виробництв, підтримці бізнесу тощо.
Децентралізація і дерегуляція прибирає штучні перешкоди для бізнесу і підприємницької діяльності – зайві дозволи, інстанції, надмірний контроль. Так країна почне оживати. Окрім того, активні, спроможні та зацікавлені громади – головний рушій на територіальному рівні. Вони стануть підтримкою тих змін, над проведенням яких працює уряд. Тому без реформи місцевого самоврядування всі інші реформи приречені на невдачу – так вже було в попередні роки.
Поглянемо на досвід мешканців Центральної та інших країн Східної Європи. Коли децентралізація проходила у Польщі, падіння економіки на рік становило близько 10%, інфляція – близько 500% на рік. На кордонах стояли тоді ще радянські війська. І все ж Польща зробила цю реформу, а сьогодні готова допомогти українцям повторити успіхи та не припуститись помилок, які були на шляху децентралізації.
Те, що пропонує реформа децентралізації, відповідає потребам громадян України, де б вони не мешкали. Повноцінне місцеве самоврядування покаже перспективи розвитку держави. Дасть можливості кожній людині знайти своє місце і впливати на цю перспективу через участь в житті громади, в тому числі економічному. Головне – це поверне людям відчуття власної гідності та спроможності самореалізовуватись в своїй країні.
Важливо ще, що реформа місцевого самоврядування йде в узгодженні з реформою регіональної політики. Так ініціатива знизу має бути підтримана зверху. Завданням державної регіональної політики є підтримка стратегічних для регіонів проектів. Треба «підтягнути» регіони, які відчувають більш гострі економічні труднощі. Саме створення повноцінного місцевого самоврядування, яке може діяти – це передумова розвитку регіонів якраз з врахуванням їх особливостей.
Також у законопроекті про об’єднання громад сказано, що мають враховуватись історичні, природні, етнічні, культурні та інші фактори. Такі, що впливають на стійкість новоутвореної об’єднаної громади.
Концепцію реформи уряд сформував і схвалив на початку квітня 2014 року.
Вже підготовлені і направлені в парламент пропозиції щодо змін у Конституції України. Конституційні зміни необхідні, адже поки там закріплена нинішня система влади з обласними та районними держадміністраціями, недостатніми повноваженнями і фінансовим забезпеченням громад.
Весь пакет законопроектів напрацьовують і скеровують до Верховної Ради. Закон про співробітництво територіальних громад, а також державний бюджет із значним розширенням дохідної бази місцевими бюджетами, які відповідають баченню реформи, прийняті 2014 року. Також була прийнята Державна стратегія регіонального розвитку 2020. У 2015 році мають бути прийняті всі необхідні закони для реформи, та проведені зміни до Конституції, які забезпечать імплементацію реформи вже з поточного року. Та й зрештою, в кінці року можна буде провести місцеві вибори на новій основі, що забезпечить здійснення управління та розвитку громад і територій обраними місцевими радами, які назначатимуть виконкоми, й нестимуть пряму відповідальність перед громадами.
Після Президента, уряду, експертів з європейських інституцій, слово за парламентом. Критичне значення має позиція народних депутатів. Сьогодні громадянський обов’язок всіх, хто розуміє нагальність реформи місцевого самоврядування в Україні, усіма доступними методами впливати на народних депутатів. Аби ті підтримали реформу. Якщо парламент проголосує відповідні зміни до Конституції і надасть конституційну основу для реалізації реформи, такий парламент виконає історичну місію і ввійде в підручники історії України.