Обговорення



Заборона стосується НОВИХ угод щодо відчуження, передачі в оренду (користування), заставу (іпотеку), лізинг, концесію, оперативне управління об’єктів комунальної власності. Угоди, які діяли до дня набрання чинності рішеннями сільських, селищних, міських рад про добровільне об’єднання територіальних громад, діятимуть і в період об’єднання громад. Тобто даний вид доходів залишається у місцевих бюджетах у тому ж обсязі, що і до об’єднання. В тому ж законі сказано: «Бюджети територіальних громад, що об’єдналися, виконуються окремо до закінчення бюджетного періоду».
У прикінцевих положеннях діючого закону Про добровільне об'єднання територіальних громад (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/157-19) йдеться: " У селах, селищах, в яких знаходилися органи місцевого самоврядування територіальних громад, що об’єдналися, обов’язки старости до обрання на перших виборах старости виконує особа, яка здійснювала повноваження сільського, селищного голови відповідної територіальної громади до об’єднання".
Відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», староста є посадовою особою місцевого самоврядування. Положення про старосту затверджується сільською, селищною, міською радою відповідної об’єднаної територіальної громади. У Положенні визначаються права і обов’язки старости, порядок його звітності матеріально-технічне та фінансове забезпечення його діяльності тощо.
Отже, місце та режим роботи, правила внутрішнього розпорядку, діловодства та інші питання організації діяльності старости визначаються радою об’єднаної громади та її виконавчим комітетом. Інформаційне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності старости здійснюється виконавчим комітетом ради об’єднаної громади.
Примірне положення про старосту є на сайті Асоціації міст України: http://auc.org.ua/sites/default/files/books2web.pdf
Звичайно, ні. Добровільне об’єднання громад – це лише один з етапів децентралізації, метою якого є створення спроможних громад, здатних прийняти повноваження від держави, реалізувати їх і нести за це відповідальність.
Загалом децентралізація – це кардинальні зміни в системі місцевого самоврядування на всіх рівнях: базовому (громади), субрегіональному (райони) і регіональному (області).
Децентралізація передбачає передачу значних повноважень та фінансів від державних органів органам місцевого самоврядування – місцевим радам. Це робиться так, аби якомога більше повноважень мали ті органи, де такі повноваження можна реалізовувати найбільш успішно. Тому найбільші повноваження і фінанси переходять зараз до базового рівня – спроможних громад.
Реформа вимагає також значних змін у системі охорони здоров’я, освіти, надання соціальних послуг та в інших сферах.
На нашому сайті є таблиця, яка демонструє, які основні закони потрібно прийняти для того, щоб провести масштабну децентралізацію. Вона є тут: http://decentralization.gov.ua/infographics/item/id/8
Повноваження голови об’єднаної громади, так як і повноважень усіх інших сільських, селищних, міських голів визначені у Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80).

У Розділі 1 цього Закону є Стаття 12. «Сільський, селищний, міський голова». Там, зокрема йдеться, що «Сільський, селищний, міський голова є ГОЛОВНОЮ ПОСАДОВОЮ ОСОБОЮ територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста… Сільський, селищний, міський голова ОЧОЛЮЄ ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ відповідної сільської, селищної, міської РАДИ, головує на її засіданнях...

У Главі 2 того ж закону детально прописані делеговані і власні повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

У Главі 3 чітко виписані повноваження сільських, селищних, міських голів:
1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;
2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;
3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;
4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради;
5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради;
6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України;
7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;
8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;
9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання;
10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;
11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання;
11-1) вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правової допомоги;
11-2) вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника установи з надання безоплатної первинної правової допомоги;
12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету;
13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою;
14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства;
15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів;
16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради;
17) веде особистий прийом громадян;
18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань;
18-1) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";
19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів;
20) видає розпорядження у межах своїх повноважень.
У статті 4 Закону про об’єднання територіальних громад (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/157-19) зокрема йдеться, що «об’єднана територіальна громада має бути розташована в межах території однієї області».
Сільські ради, які не об’єдналися отримуватимуть основні надходження до місцевого бюджету з таких джерел: 100% акцизний податок (5%), 100% податок на майно, 100% єдиний податок, 100% збір за паркування, 100% туристичний збір, 100% плата за надання адміністративних послуг та інші.
За умови об’єднання, як відомо, навіть сільські громади набувають функцій, повноважень та фінансових ресурсів на рівні міста обласного значення, тобто до цих податків і зборів гарантовано (!) отримують 60 % податку на дохід фізичних осіб, який завжди був основним і найпрогнозованішим джерелом наповнення бюджетів.
Крім того, об’єднані у відповідності до перспективного плану громади отримають підтримку від держави на розвиток інфраструктури - кошти з Державного фонду регіонального розвитку, а також субвенції з державного бюджету на формування відповідної інфраструктури...
І найголовніше – усі об’єднані громади переходять на прямі бюджетні відносини з державним бюджетом. Тобто їхні гроші не розподілятимуться з області чи району, як зараз, а напряму надходитимуть з державного бюджету.
Сільські ради, які не об’єдналися отримуватимуть основні надходження до місцевого бюджету з таких джерел: 100% акцизний податок (5%), 100% податок на майно, 100% єдиний податок, 100% збір за паркування, 100% туристичний збір, 100% плата за надання адміністративних послуг та інші.
За умови об’єднання, як відомо, навіть сільські громади набувають функцій, повноважень та фінансових ресурсів на рівні міста обласного значення, тобто до цих податків і зборів гарантовано (!) отримують 60 % податку на дохід фізичних осіб, який завжди був основним і найпрогнозованішим джерелом наповнення бюджетів.
Крім того, об’єднані у відповідності до перспективного плану громади отримають підтримку від держави на розвиток інфраструктури - кошти з Державного фонду регіонального розвитку, а також субвенції з державного бюджету на формування відповідної інфраструктури...
І найголовніше – усі об’єднані громади переходять на прямі бюджетні відносини з державним бюджетом. Тобто їхні гроші не розподілятимуться з області чи району, як зараз, а напряму надходитимуть з державного бюджету.
У разі ухвалення місцевими радами неправомірних рішень або їхньої бездіяльності, слід звернутися до юридичної служби облдержадміністрації та отримати висновок про відповідність проектів рішень, діяльність чи бездіяльність місцевої ради, відповідність її рішень Конституції та законам України.
Відмінностей, як і схожих кроків, дуже багато. Ми не копіюємо польський досвід, а використовуємо вдалі ідеї, яких у польській моделі реформування місцевого самоврядування безліч, бо вона, як і наша реформа, є логічною.
Основна відмінність у тому, що Польща робила зміни в країні поступово, утворивши базовий рівень місцевого самоврядування - гміни - ще у 70-ті роки минулого століття. У 90-х роках, коли Польща вже почала другий етап реформ, ми про неї лише заговорили. І говорили ми більше 20 років, а тепер змушені стрімко надолужувати згаяний час.
Щоб відповісти більш детально на ваше запитання, довелося б надрукувати не одну сторінку тексту і все одно не охопити усього.
Тож рекомендуємо вам ознайомитися з розділом на нашому сайті, який присвячено реформі у Польщі і її порівнянню з процесом децентралізації в Україні.
http://decentralization.gov.ua/reform/tag/match/Pol==scha
Формування перспективного плану – це дійсно компетенція облдержадміністрацій. Обладміністрація формує ефективну модель об’єднання, відштовхуючись від офіційної Методики і соціально-економічних прогнозів розвитку майбутньої громади. А приймати цю модель, чи ні – справа самих громад. Тобто, без згоди громад, об’єднувати їх примусово на цьому етапі ніхто не може.
Ось чудова відповідь на ваше запитання одного з архітекторів реформи Анатолія Ткачука:
https://www.youtube.com/watch?v=tqWG0W8By44
Децентралізація передбачає чітке розмежування повноважень між місцевою і центральною владою, передачу найбільшої кількості повноважень на найнижчий рівень – рівень громади. При цьому у громаду передаються лише ті повноваження, у яких вона компетентна: початкова і загальна освіта, первинна медицина, житлово-комунальне господарство, будівництво, місцеві дороги, інфраструктура…
Питання ж оборони, національної безпеки, зовнішньої політики, прав і свобод громадян, забезпечення суверенітету, територіальної цілісності і незалежності України залишаться у компетенції центральної влади.
Недоліки можна знайти у будь-якій реформі, у будь-якій ідеї. Якщо реформа влаштовує усіх і нема незадоволених, значить це – не реформа.
Якщо ж говорити про основні труднощі у впровадженні децентралізації, то, по-перше, це брак часу. Зараз влада, експерти, активні представники органів місцевого самоврядування і міжнародні партнери намагаються за дуже короткий термін зробити те, що в Україні мали розпочати ще більше 20 років тому.
По-друге, - це супротив тих, кому реформа заважає вирішувати питання на місцях у звичний, часом не зовсім законний спосіб, руйнує старі схеми, а також тих, хто не готовий брати на себе відповідальність за додаткові повноваження і фінанси.
Список проблем можна продовжувати. Але, не дивлячись на супротив тих, хто переслідує власні інтереси, а не інтереси громади та держави, реформа просунулася настільки, що вже має незворотній характер. Ініціатива уряду та експертів вже переросла у соціальний запит мешканців громад, які вимагають змін і не готові терпіти зволікання з децентралізацією. На щастя, більшість вже розуміє, що без реформи, без реальних повноважень та фінансів змінити життя на краще у кожному селі України неможливо.
Графічні зображення перспективних планів територій громад областей, затверджені Кабміном, незабаром будуть на нашому сайті. Зараз триває процес обробки даних.
Також карти деяких областей з новими громадами є на цьому порталі: http://kartagromad.org.ua/. Він постійно оновлюється і наповнюється.
З переліком громад, що йдуть на перші вибори 25 жовтня цього року, можна ознайомитися зокрема тут: http://www.minregion.gov.ua/attachments/content-attachments/4840/OTG080915.pdf
Щодо префектів, вже є робоча версія відповідного законопроекту на сайті Мінрегіону: http://www.minregion.gov.ua/attachments/content-attachments/4851/Prefectu.pdf
У робочій версії передбачається, що префектів призначатиме Президент України за поданням Кабінету Міністрів України. Також передбачається, що префект – це державний службовець і ця посада не належатиме до політичних. Основна його функція, як це визначено змінами до Конституції України – здійснення нагляду за додержанням Конституції та законів України органами місцевого самоврядування.
Для забезпечення діяльності префектів створюються префектури.
Щодо старост, вже є розроблене Асоціацією міст України, примірне положення про старост, де чітко виписані їхні повноваження, відповідальність та організація роботи. Примірне положення є тут: http://auc.org.ua/sites/default/files/books2web.pdf
Ось чудова відео-відповідь на ваше запитання одного з архітекторів реформи Анатолія Ткачука:
https://www.youtube.com/watch?v=tqWG0W8By44
Якщо ви маєте на увазі структуру виконавчих органів об’єднаних громад, то у посібнику Асоціації міст України щодо об’єднання громад (http://auc.org.ua/sites/default/files/posibnik_gromadi_0.pdf ) йдеться: «Виходячи з функцій органів місцевого самоврядування спроможних територіальних громад, пропонуємо умовну мінімальну структуру їх виконавчих органів:
• Голова територіальної громади
• 2-3 заступники голови територіальної громади
• Секретар ради територіальної громади
• Фінансове управління
• Відділ комунальної власності та земельних відносин
• Сектор з юридичних питань
• Відділ житлово-комунального господарства, благоустрою, охорони
• навколишнього природного середовища та інфраструктури
• Відділ економічного розвитку, торгівлі та інвестицій
• Відділ містобудування, архітектури та капітального будівництва
• Служба містобудівного кадастру
• Загальний відділ
• Сектор організаційно-кадрової роботи
• Відділ ведення Державного реєстру виборців
• Центр надання адміністративних послуг
• Дозвільний центр
• Сектор з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і
• територій
• Архівний відділ
• Відділ освіти, молоді та спорту
• Відділ культури, туризму та з питань діяльності засобів масової інформації
• Управління соціального захисту населення та праці
• Служба у справах дітей, центр сім’ї та молоді, центр обліку бездомних осіб
• Відділ охорони здоров’я
• Старости територіальної громади у складі виконавчого комітету
Крім того, планується, що органи місцевого самоврядування матимуть можливість створювати власні правоохоронні органи (муніципальна варта)».
Для нагляду та контролю за додержанням Конституції та законів України органами місцевого самоврядування, запропоновано введення на районному та обласному рівні посади префекта.
Префекти матимуть змогу призупиняти неправомірні рішення місцевих влад і звертатися до суду. Префекти матимуть гідну зарплатню і працюватимуть у тому чи іншому районі/регіоні лише певний строк – тобто передбачена їхня ротація. Кандидати до кадрового резерву префектів обиратимуться за результатами відкритих конкурсів. Призначатимуться префекти Президентом за поданням Уряду.
Звертатися до префектів з вимогою перевірити те чи інше рішення місцевої влади матимуть змогу як юридичні, так і фізичні особи…
Передбачаються, що вони стануть дієвим запобіжником порушень законодавства місцевою владою.
Якщо ви маєте на увазі структуру виконавчих органів об’єднаних громад, то у посібнику Асоціації міст України щодо об’єднання громад (http://auc.org.ua/sites/default/files/posibnik_gromadi_0.pdf ) йдеться: «Виходячи з функцій органів місцевого самоврядування спроможних територіальних громад, пропонуємо умовну мінімальну структуру їх виконавчих органів:
• Голова територіальної громади
• 2-3 заступники голови територіальної громади
• Секретар ради територіальної громади
• Фінансове управління
• Відділ комунальної власності та земельних відносин
• Сектор з юридичних питань
• Відділ житлово-комунального господарства, благоустрою, охорони
• навколишнього природного середовища та інфраструктури
• Відділ економічного розвитку, торгівлі та інвестицій
• Відділ містобудування, архітектури та капітального будівництва
• Служба містобудівного кадастру
• Загальний відділ
• Сектор організаційно-кадрової роботи
• Відділ ведення Державного реєстру виборців
• Центр надання адміністративних послуг
• Дозвільний центр
• Сектор з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і
• територій
• Архівний відділ
• Відділ освіти, молоді та спорту
• Відділ культури, туризму та з питань діяльності засобів масової інформації
• Управління соціального захисту населення та праці
• Служба у справах дітей, центр сім’ї та молоді, центр обліку бездомних осіб
• Відділ охорони здоров’я
• Старости територіальної громади у складі виконавчого комітету
Крім того, планується, що органи місцевого самоврядування матимуть можливість створювати власні правоохоронні органи (муніципальна варта)».

ТОП-17 питань

Децентралізація – це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Так, аби якомога більше повноважень мали ті органи, що ближче до людей, де такі повноваження можна реалізовувати найбільш успішно.


Місцеве самоврядування – це коли мешканці в містах, селах, селищах самі господарюють у себе вдома. Люди обирають місцеві ради та їх голів. Їх і вповноважують вирішувати більшість важливих питань.
Органи місцевого самоврядування відповідають за шкільну і дошкільну освіту, охорону здоров’я первинного рівня (поліклініки, фапи), заклади культури, благоустрій – освітлення вулиць, стан доріг, прибирання, громадський порядок і багато інших, важливих повсякденних питань.
Суть реформи: віддати право самостійно вирішувати всі ці питання громадам – мешканцям міст, сіл, селищ.
Було, але дуже обмежене. Щоб зробити щось корисне в своєму місті, місцевій владі треба мати на це кошти. А власних коштів у місцевих влад майже й не було. Ті податки, що сплачували підприємства і люди, які там працювали, чи не повністю забирали в Київ – в держказну. Далі з Києва чиновники вирішували – кому і скільки дати. Часто рішення, чи дати на місцеві потреби гроші – приймали через «відкат». На всіх рівнях – в міністерствах, в обласних адміністраціях, районних.
Насправді в Україні існувало не самоврядування, а корупційна вертикаль. Її щороку зміцнювали. Тож місцеве самоврядування якщо й могло якось діяти, то всупереч системі, а не завдяки їй.
Через децентралізацію влади. Реформа місцевого самоврядування передбачає: право вирішувати – тобто передачу повноважень, і спроможність - тобто передачу коштів громадам. Це буде закріплено і в Конституції України, і у багатьох законах. Це визначить нові правила, як працюватиме система влади.
Слід ліквідувати усі ті надбудови, які створювали, аби лиш централізувати владу й фінанси. Для цього треба змінити багато законів.
Суть перетворень, що пропонує реформа децентралізації: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування нарешті почнуть займатися властивими для них справами. Й люди отримають можливість творити (через вибори) органи місцевого самоврядування у громаді, районі та області.
Своєю чергою, органи місцевого самоврядування різних рівнів –громади, району, області – отримають повноваження, та під повноваження – необхідні ресурси. Буде запроваджено відповідальність органів місцевого самоврядування перед виборцями за ефективність своєї роботи, а перед державою – за законність.
У старій системі влади багато в регіоні залежало від голови ОДА – «губернатора». Він був абсолютною владою на території регіону. Так само, як практично вся влада в Україні була зосереджена в руках Президента. Дехто вірить , якщо, мовляв, такий голова буде обраний людьми, то все одразу зміниться, і цей керівник дбатиме про людей. Насправді, якщо у будь-кого багато влади, то це не демократія. Так можемо отримати країну не з одним, а з понад двадцятьма князьками у своїх регіонах.
Коли повнота влади переходить на місцевий рівень, на той рівень, який є найближчим до людей, – це і є справжня децентралізація. На вищому рівні (район, далі – область, держава) залишаються лише ті питання, які є спільними для громад. На обласному (регіональному) рівні це спеціалізована медицина, вищі навчальні заклади, дороги обласного значення, напрями регіонального економічного розвитку тощо.
У цьому ж і принципова відмінність передачі повноважень при децентралізації vs федералізації. У децентралізованій унітарній державі є найбільш спроможними два рівні публічної влади: національний, та місцевий. Саме тут принципова відмінність від федеративної держави, де навпаки – домінуючий рівень є регіональний і найбільше повноважень та ресурсів збирають на рівні регіону.Така концентрація призводить до формування регіональних політичних еліт, які не дуже готові для національного рівня, але надто амбітні, щоб залишатися регіональною елітою. Їм здається, що саме вони є більш кваліфіковані, ніж місцеві чи національні еліти, і що саме регіон має все більше перебирати на себе повноважень. Так починається регіональний сепаратизм.
Федералізація означає передачу значних повноважень на рівень регіонів (області), а реформа місцевого самоврядування робить ставку на громади (людей).
Передавати ресурси і повноваження лише на регіональний рівень - ризиковано. Адже так можна відтворити централізовану та корумповану систему влади, тільки на регіональному рівні.
Але є й інші ризики. Побудова влади за федеральним принципом загрожує тим, що місцеві політики можуть роздмухувати сепаратизм. І використовувати задля цього місцевих мешканців, протиставляти людей. Замість того, аби опікуватись благоустроєм на місцях. Найголовніше – федералізація створить проблеми для ухваленні рішень у країні в цілому. Серед федерацій такі приклади є, коли політики блокують одне одного замість пошуку спільного рішення. Сепаратисти є в різних країнах, особливо це характерно для федеративних країн, а також для країн, де регіони мають надмірні повноваження.
Чим більше життєво важливих і дійсно актуальних для людей питань буде виведено за межі політики, тим більше люди виграють і тим стабільніше житиме Україна. Сьогодні важливо створити сильне місцеве самоврядування як основу єдиної стабільної України, а решту питань (мовних, культурних особливостей окремих територій) можна вирішувати поступово шляхом конструктивного політичного діалогу.
Коли формуватиметься перелік повноважень місцевого самоврядування на різних рівнях (громада – район – область), в обговоренні візьмуть участь представники органів місцевого самоврядування, у тому числі, зі східних та південних регіонів країни. Так, як це було, коли формували Концепції реформи.
На обласному та районному рівнях обиратимуть депутатів відповідних рад. Вже ради будуть обирати голів рад, які очолять виконкоми. Така система сьогодні працює в містах. І досить непогано навіть в умовах централізованої влади. Відмінність лиш у тому, що у містах голів мешканці обирають прямим голосуванням. Це виправдано, бо у міських голів (рівень громади) – великий обсяг завдань, а буде ще більший. На рівні району та області, коло завдань буде вужчим. Та й міський голова (голова громади) буде ближче до людей – мешканцям легше його контролювати, тоді як керівників вищого рівня контролюватимуть депутати.
Ні. В цьому полягає одна з важливих рис місцевого самоврядування. На кожному рівні є свої повноваження (завдання, чим займаються). Вони не перетинаються. Ті, хто, відповідає за ремонт доріг обласного значення, не має командувати тими, хто займається місцевими дорогами. В цьому немає потреби. Органи місцевого самоврядування підпорядковуються тільки закону і тим людям, які їх обирають.
За роки незалежності усі ті, хто не хотіли реформувати місцеве самоврядування, говорили, начебто громади не готові взяти на себе управління. Мовляв, нема підготовлених кадрів, на місцях буде хаос і корупція.
Це лиш відмовки.
Подивимося на сусідів в Європі. Практично усюди система влади побудована саме таким чином. І доводить свою ефективність. Чому? Бо якщо проблеми вирішують ті люди, які реально їх відчувають, то вони й зацікавлені в тому, щоб зробити все якнайкраще.
Помилково вважати, що на місцях люди гірші – менш чесні, менш освічені, менш відповідальні, аніж столичні чиновники. Утім, місцеві мешканці справді хочуть розвивати свою громаду (село, селище чи місто) – тож будуть шукати найкращі рішення, а також - вчитись. Ще й самі люди будуть на своїх місцевих обранців тиснути, щоб вони працювали професійно і відкрито. Тому нова система швидко почне сама себе вдосконалювати, залучати нових, грамотних і відповідальних людей. А завдання держави на етапі реформи – допомогти людям на місцях освоїти нові повноваження.
Головними, хто контролюватиме владу на місцях, є самі люди. В законі про місцеве самоврядування обов’язковими нормами є залучення мешканців – членів громад – до роботи спільно. Також має бути закон про місцевий референдум, який, дозволить відкликати депутатів місцевих рад і голів громад. Чим сильнішою буде громада, тим сильнішим буде місцеве самоврядування.
Реформа передбачає створення й державних представництв. Мова йде про невеликі структури, основними функціями яких є контрольно-наглядова (вони стежитимуть за дотриманням законодавства органами місцевого самоврядування) і координаційна (координація роботи органів держвлади на території). Якщо органи місцевого самоврядування приймуть незаконні рішення, голови держпредставництв зможуть зупинити такі рішення і звернутись до суду.
В старій системі органи місцевого самоврядування завжди були на другорядних позиціях. На них покладали відповідальність, але не забезпечували інструментами.
У концепції реформи і у пропозиціях щодо змін в Конституції чітко сказано: повноваження органів місцевого самоврядування мають забезпечити фінансами.
Органи місцевого самоврядування матимуть, зокрема, частку від загальнонаціональних податків (а не тільки дотації). Якщо у місцевої влади через державні рішення виникнуть додаткові витрати, то це теж компенсує держава.
Механізм розподілу податків між органами різного рівня і державою визначать у змінах до Бюджетного кодексу. Ці процеси моделюють спільно з польськими експертами. Фахівцями, які вже робили такі розрахунки для реформи місцевого самоврядування в Польщі.
Реформа не передбачає змін меж областей (регіонів). Змінимо систему управління на обласному рівні.
Якщо говорити про рівень районів і громад, то варто знати: в Україні нерівномірний адміністративно-територіальний поділ. Всього в країні близько 12 000 громад (сіл, селищ, міст), серед яких є навіть громади, де менше ста осіб. Створити повноцінне самоврядування в такому селі неможливо. Тому реформа підштовхне громади до об’єднання.
Будуть стимули саме для добровільного об’єднання невеличких громад. Серед законопроектів, що підготовлені в рамках реформи, - закон про добровільне об’єднання громад і про співпрацю між громадами.
Ці закони визначають механізм, як громади можуть об’єднувати зусилля. Щоб вирішити прості спільні проблеми. А право громад – вирішувати, скористатись цим, чи ні. Та чим більш сильними, спроможними (гроші, ресурси) будуть громади, тим більше функцій зможуть виконувати для мешканців та розвитку своїх територій.
Сьогодні можна лише з жалем говорити, що така реформа не відбулась раніше. У центральної влади не було волі, рішучості і готовності поділитись повноваженнями та ресурсами.
Пострадянські і постсоціалістичні країни, які провели реформу, сьогодні значно випереджають Україну в соціально-економічному розвитку. Завдяки реформі вони включили в роботу те, що є найбільш цінним капіталом будь-якої держави, – інтереси людей. І навпаки прибрали головну перешкоду на шляху успіху та добробуту, – корупцію.
Реформа, яка передбачає передачу в місцеві бюджети частки загальнонаціональних податків, створює економічну зацікавленість громад в розвитку нових виробництв, підтримці бізнесу тощо.
Децентралізація і дерегуляція прибирає штучні перешкоди для бізнесу і підприємницької діяльності – зайві дозволи, інстанції, надмірний контроль. Так країна почне оживати. Окрім того, активні, спроможні та зацікавлені громади – головний рушій на територіальному рівні. Вони стануть підтримкою тих змін, над проведенням яких працює уряд. Тому без реформи місцевого самоврядування всі інші реформи приречені на невдачу – так вже було в попередні роки.
Поглянемо на досвід мешканців Центральної та інших країн Східної Європи. Коли децентралізація проходила у Польщі, падіння економіки на рік становило близько 10%, інфляція – близько 500% на рік. На кордонах стояли тоді ще радянські війська. І все ж Польща зробила цю реформу, а сьогодні готова допомогти українцям повторити успіхи та не припуститись помилок, які були на шляху децентралізації.
Те, що пропонує реформа децентралізації, відповідає потребам громадян України, де б вони не мешкали. Повноцінне місцеве самоврядування покаже перспективи розвитку держави. Дасть можливості кожній людині знайти своє місце і впливати на цю перспективу через участь в житті громади, в тому числі економічному. Головне – це поверне людям відчуття власної гідності та спроможності самореалізовуватись в своїй країні.
Важливо ще, що реформа місцевого самоврядування йде в узгодженні з реформою регіональної політики. Так ініціатива знизу має бути підтримана зверху. Завданням державної регіональної політики є підтримка стратегічних для регіонів проектів. Треба «підтягнути» регіони, які відчувають більш гострі економічні труднощі. Саме створення повноцінного місцевого самоврядування, яке може діяти – це передумова розвитку регіонів якраз з врахуванням їх особливостей.
Також у законопроекті про об’єднання громад сказано, що мають враховуватись історичні, природні, етнічні, культурні та інші фактори. Такі, що впливають на стійкість новоутвореної об’єднаної громади.
Концепцію реформи уряд сформував і схвалив на початку квітня 2014 року.
Вже підготовлені і направлені в парламент пропозиції щодо змін у Конституції України. Конституційні зміни необхідні, адже поки там закріплена нинішня система влади з обласними та районними держадміністраціями, недостатніми повноваженнями і фінансовим забезпеченням громад.
Весь пакет законопроектів напрацьовують і скеровують до Верховної Ради. Закон про співробітництво територіальних громад, а також державний бюджет із значним розширенням дохідної бази місцевими бюджетами, які відповідають баченню реформи, прийняті 2014 року. Також була прийнята Державна стратегія регіонального розвитку 2020. У 2015 році мають бути прийняті всі необхідні закони для реформи, та проведені зміни до Конституції, які забезпечать імплементацію реформи вже з поточного року. Та й зрештою, в кінці року можна буде провести місцеві вибори на новій основі, що забезпечить здійснення управління та розвитку громад і територій обраними місцевими радами, які назначатимуть виконкоми, й нестимуть пряму відповідальність перед громадами.
Після Президента, уряду, експертів з європейських інституцій, слово за парламентом. Критичне значення має позиція народних депутатів. Сьогодні громадянський обов’язок всіх, хто розуміє нагальність реформи місцевого самоврядування в Україні, усіма доступними методами впливати на народних депутатів. Аби ті підтримали реформу. Якщо парламент проголосує відповідні зміни до Конституції і надасть конституційну основу для реалізації реформи, такий парламент виконає історичну місію і ввійде в підручники історії України.